РФ використовує проти України проізраїльську чи пропалестинську позицію українців в іноземній пресі — Якубович

РФ використовує проти України проізраїльську чи пропалестинську позицію українців в іноземній пресі — Якубович

Російська пропаганда відслідковує проізраїльську або пропалестинську позицію українців та використовує це проти нашої держави. Так, як розповів в ефірі Радіо Культура сходознавець, перекладач та історик Михайло Якубович, РФ намагається вплинути на позицію Ізраїлю чи Палестини стосовно України, показуючи українців палестинській стороні такими, що беззастережно підтримують дії Ізраїлю в Секторі Гази, а Тель-Авіву — що Україна на стороні бойовиків ХАМАС. Натомість історик радить не порівнювати війну між Ізраїлем та ХАМАСом та Росією проти нашої держави.

0:00 0:00
10
1x

Бойовики ХАМАС завдають масованого удару по Ізраїлю. Фото: Укрінформ

— Як утворилося та розвивалося угруповання ХАМАС?

Насправді ХАМАС — це рух, який виник у 80-х роках, офіційно датою створення вважається 1987 рік, і сама його назва досить промовиста. Це абревіатура від "Харакат аль-мукавама аль-ісламіййа" (حركة المقاومة الإسلامية), тобто "Ісламський рух опору". Чому саме ісламський і кому опору, тут зрозуміло. Річ у тім, що, по суті, боротьба палестинців за створення своєї держави відбувалася у 40-50-х роках переважно під націоналістичними гаслами. Але у 70-80-х, коли, як підсумок Холодної війни, почалося повернення до релігії, Захід долучився до того, що в арабському світі почали звертатися не до націоналістичних гасел, а до релігійних. На цьому ґрунті виникло досить багато рухів, і ми бачимо, що у 80-х роках уже в Палестині були різного роду ідеї про те, що потрібно не просто створювати державу, а треба створювати державу мусульманську, де законодавство буде реалізуватися на принципах ісламу. 

ХАМАС прийшов до влади в секторі Гази у 2006 році в результаті виборів, тому вони не заперечують певних правил демократичного устрою. Але це рух, який геополітично наслідує своїх попередників із 70- х- 80-х. Він ідеологічно близький так само до "Братів-мусульман", вони в чомусь перетинаються. Тобто, це модель ісламської демократії. Але у випадку с ХАМАСом тут, зрозуміло, ми маємо мілітаризм, тому що ХАМАС виник як рух, який позиціонував себе захисниками палестинців перед ізраїльською окупацією. 

Вартує наголосити, що по суті Палестина десь із середини 2000-х являє собою дві частини — Західний берег ріки Йордан, який повністю підконтрольний Ізраїлю, там є адміністрація, яку представляє рух ФАТХ на чолі з Махмудом Аббасом, і сектор Газа, в якому немає ізраїльських військ, який зараз зберігає певну автономність і самостійність, але підконтрольний ХАМАСу. При тому що між ФАТХом і ХАМАСом були навіть внутрішні протиріччя, і на цьому ґрунті ХАМАС виглядає як ветеран фронту ісламістів, що висловлює конкретно релігійні гасла. Ця риторика ХАМАСу не змінюється вже багато років. Це його і відрізняє дещо від ситуації на Західному березі річки Йордан і від інших деяких політичних сил, які зараз популярні загалом в арабському світі.

— В соціальних мережах бачили коментарі українських мусульман, які намагаються усе це подати як  закономірну відповідь на те, що робив Ізраїль відносно палестинців і Палестини.

Насправді, реакція цілком прогнозована, враховуючи те, що, по-перше, іслам в Україні представлений різними групами, в тому числі деякими, для яких політична ситуація на Близькому Сході є визначальними для їхнього обличчя. Що мається на увазі? Є рухи, які виступають за відродження Халіфату, хоч і ненасильницьким шляхом; є рухи, які ґрунтуються на ідеї так званої ісламської солідарності, що мовляв, усі мусульмани належать до певної Умми, до глобальної спільноти. Саме ідея Палестини, яка "є пригнобленою", а Ізраїль окупував землі Палестини, є основною. Причому це стосується не тільки, наприклад, сунітів, а й шиїтів, попри те, що між ними є значні відмінності. Але ж не будемо забувати, що один з головних спонсорів ХАМАСу,  це Іран, і рух пов’язаний з ХАМАСом взагалі шиїтський. 

Інше питання, це реакції мусульман, яким дуже часто із дитинства через різне релігійне навчання, через різну літературу, проповіді постійно повторюють оцю ідею Палестини. Мовляв, Палестина знаходиться під окупацією, і це стало для багатьох історією. До того ж, у багатьох українців є зв’язки із палестинцями, є родинні зв’язки, багато палестинських студентів навчалися в Україні і так далі. Я промоніторив, як відреагували українські мусульманські організації. Є організації, які стали на бік того, кого вони називають Палестиною, хоча ХАМАС не представляє всю Палестину. Є організації, які зайняли максимально виважену позицію, наприклад, Духовне управління мусульман Криму. Вони засудили і певні ізраїльські дії стосовно палестинців, і засудили так само атаку ХАМАС, тому що мета і наслідки масового розстрілу на півдні Ізраїлю, будуть відчутними для самих палестинців набагато сильніше, ніж для самих ізраїльтян.

Проблема мусульманських спільнот, у тому, що вони залежать часто і від спонсорів з Близького Сходу. А спонсори зіграли дуже велику роль в розвитку ісламської традиції в Україні, хоча чи позитивно, чи негативно, це теж питання. Сформувався певний комплекс з орієнтацією на Близький Схід. Мовляв, звідти пішов іслам, звідти він поширився,  там є Умма й більшість мусульман живе там. 

І ми бачимо, що ті ж самі мусульманські спільноти Заходу та багатьох інших країн, стриманіше реагують на це все. Тут є певна пасіонарність ісламської спільноти і вона багато в чому проблемна, тому що включається багато емоцій. Чимало мусульман відреагували на ці події, набагато ближче прийняли до серця, ніж російську агресію проти України, яка, до речі, підтримується російською мусульманською спільнотою. І так само ми бачимо регулярні візити мусульманських лідерів до Москви, того ж самого ХАМАСу, який неодноразово був в Москві. Тут виникає дуже багато логічних питань, але добре, що в мусульманському суспільстві України є здорові сили, які здатні мислити на кілька кроків вперед. Зараз ці сили представлені переважно кримськотатарською спільнотою, яка теж дуже часто ставить запитання. Ми говоримо про Палестину, а чи колись у Палестині говорять про трагедію кримських татар чи Голодомору українців? І це питання залишається, на жаль, без відповіді. Тут справді є дуже багато таких емоційних моментів, але їх варто було чекати і залежно від розвитку ситуації ця холівар в українській частині фейсбуку буде продовжуватися.

Михайло Якубович. Фото: Іслам в Україні

З чого варто почати людям, які, власне, нічого не знають і не розуміють?

На жаль, українська сходознавча наука у вивченні цих питань хоч і робила деякі кроки, але дуже часто це було не на часі. Якщо ми бачимо перекладну літературу, яка стосувалася ізраїльсько-палестинського конфлікту, то дуже часто вона була абсолютно ангажована: видавалася або відверто ізраїльська література, яка палестинцям відмовляла взагалі у будь-яких правах, або відверто пропалестинська, де питання Ізраїлю взагалі не обговорювалося, воно ставилося під сумнів. Річ у тім, що російська пропаганда використовує оці емоції українців на свою користь. І навіть ми бачимо, що в арабській пресі через своїх сателітів Росія починає, умовно кажучи, відслідковувати те, що пишуть українці про палестинців, говорячи: "Ось подивіться, які вони", і в ізраїльській пресі так само будь-яка пропалестинська українська позиція, теж починає відображатися не без впливу росіян, мовляв: "Ось яка справжня оцінка цих українців, вони на боці ХАМАСу". Це, зазвичай, неефективна політика на дві сторони кидати ці речі. 

В Україні, на жаль, я би порадив просто згадати про те, що цей конфлікт був. Він уже триває тривалий час, із середини ХХ сторіччя і, на жаль, не завершиться ні сьогодні, ні завтра. Також я б застеріг від будь-яких порівнянь. Дуже часто читаю, що Газа це якийсь ДНР, ЛНР, з яким треба покінчити, або, навпаки, читаєш, що Ізраїль, мовляв, та сама Росія, такий самий агресор, окупант. Я би застеріг від цих порівнянь. Так, "гравці" можуть спільними – той самий Іран, російський чинник, американський чинник, але ці речі в цілому не порівнювати. Якщо утримуватися від паралелей, тоді приходить час для об’єктивного аналізу. 

З обох боків насилля стало одним із засобів залякування, засобів терору. ХАМАС показує свою силу кривавим насиллям, часто невмотивованим. З ізраїльського боку ми бачимо також надходять різні відео, які не викликають якихось позитивних емоцій. І тут справді українському читачу чи споживачу матеріалу я рекомендую дотримуватися інформаційної гігієни і подивитися, кому вигідна ця ситуація. Не треба особливо заглиблюватися в історію Близького Сходу, тому що людьми як на Близькому Сході, так і в Східній чи Західній Європі, Латинській Америці, керують ті ж самі мотиви, ті ж самі емоції. 

Зрозуміло, що ХАМАСу не вдасться захопити частину Ізраїлю, його бойовики будуть вибиті звідти, а Газа понесе жахливі людські втрати, як вже це не раз було. Коли Ізраїль давав відповідь, то втрати з палестинського боку були набагато більшими, ніж втрати з ізраїльського. 

Якщо поглянути на цю ситуацію в більш ширшій перспективі, то мені здається, це дасть можливість зосередитися на тому, що є в наших силах, і уникнути зайвих речей, які будуть в українському суспільстві обов’язково використані проти нас  російською пропагандою або будь-ким іншим.

— Дорога на Житомир і дорога в Ізраїлі, розстріляні автівки - чи доцільно використовувати, ілюструвати ці події, говорячи про звірства бойовиків-терористів?

Варто сказати просто, що в цьому випадку ХАМАСу в силах завдати значної шкоди цивільним. Це використовується для залякування так само, як і Росія вдавалася до тактики залякування. Ми можемо говорити про терор як засіб боротьби, до якого вдаються не лише певні угрупування, але й цілі держави. Але висновок дуже простий: якщо ХАМАС засуджують як терористичну організацію, то чому кроки проти Росії світового співтовариства залишаються настільки млявими, що РФ спокійно може продовжувати свою криваву війну? Відповідь дуже проста: тому що в Росії є ядерна зброя й РФ потужна країна. Висновок, на жаль, не дуже втішний, тому що виходить так, що в міжнародній політиці рівень правдивості дій чи рівень захищеності від якоїсь реакції визначається наявністю сили, зброї, грошей і всього іншого. І тут ситуація є досить песимістичною, оскільки українець відчуває солідарність із жертвою. Ми відчуваємо себе вразливими і незахищеними. Тож якщо навіть в людей з розвинутою демократією так атакують, то що вже говорити про країни, які перебувають в геополітичній боротьбі. Ще додам, що ситуація в Ізраїлі може відволікти увагу від України, і видно, що в ЗМІ зміщуються акценти.