Рік був тріумфальним для України, це був рік прощання з Радянським Союзом, пригадує парламентський оглядач Українського радіо Віталій Науменко. Він був свідком багатьох історичних подій, зокрема, коли стало відомо про обрання Леоніда Кравчука президентом України 2 грудня 1991 року.
"24 серпня 1991 року монокомуністична більшість у Верховній Раді ухвалила Акт про Незалежність України. Там було багато розумних перспективних людей, які дивилися в майбутнє і розуміли, що з цією "червоною книжкою" все скінчено, і що вони не хотіли повернення туди знову — до концтаборів, до того, через що пройшла Україна: голодомори, колективізації, переслідування інакомислячих, Соловки, "розстріляне Відродження"… Та при голосуванні монобільшості були свої конкретні розрахунки", — стверджує журналіст.
Він пригадує, як отримав редакційне завдання взяти інтерв’ю в голови Верховної Ради Леоніда Кравчука.
"Справа в тому, що той тиждень почався дуже трагічно — о 6 годині ранку я прокинувся, почув позивні на радіо, а далі мене ніби перечепило обухом по голові. Сумним голосом диктор сказав, що в Москві ГКЧП. Два дні ми були в такому моторошному, "підвішеному" стані, тому що люди абсолютно чітко знали: це був 91-й рік, багато було учасників тих подій, які відсиділи в концтаборах, вони розуміли, що таке КДБ-зація, чим це загрожує", — пригадує Віталій Науменко.
За інтерв’ю після легендарного виступу Леоніда Кравчука на всесоюзному телеканалі треба було ще поборотися з іншими журналістами, але, як стверджує Віталій Науменко, радіо було в пріоритеті, адже завжди було новатором і задавало тон в журналістиці.
Втім, редактор поставив завдання по-іншому: записати на магнітофон інтерв’ю, яке братимуть для телебачення, не ставлячи власних запитань.
"Специфіку взаємин з Першим каналом телебачення я вже пояснював: це була ганьба. "Німий" радіожурналіст — в мені боролася образа, було бажання нахамити, відмовитися, але я пересилив себе, і ми поїхали", — розповідає він.
Промовчавши все інтерв’ю, як пригадує Віталій Науменко, все ж знайшов вихід із ситуації: під час прощання розповів анекдот і натякнув майбутньому президенту, що на телебаченні інтерв’ю вийде завтра після обіду, тобто може бути вже досить застарілим матеріалом.
"Далі була така німа сцена, міміка — щось на кшталт українського афоризму "Кому це в свинячий голос потрібно?", ми сідаємо переписуємо інтерв’ю. Окрилений, я йому обіцяю, що воно вийде о 22 годині на "Промені". Чи блефував я, чи ризикував — звісно, але мені здавалося, що з огляду на важливість такої події, по-іншому бути не може", — говорить журналіст.
Зрештою, матеріал таки поставили в ефір, а вже ввечері він прогримів на всю Україну, згодом його повторювали кілька разів.
"Так завершився цей етап, який радіо виграло, радіо продемонструвало свої колосальні можливості", — підсумовує Віталій Науменко.
Фото: Архів/УП
