Кольорові зони, ностальгія за СЕС та масове тестування: Ляшко роз’яснює норми карантину

Кольорові зони, ностальгія за СЕС та масове тестування: Ляшко роз’яснює норми карантину

У великому інтерв’ю в ефірі Українського радіо головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко роз’яснив постанову уряду про адаптивний карантин, кольорові зони та особливості карантинних обмежень у майбутньому в Україні.

0:00 0:00
10
1x

– Сьогодні уряд продовжив адаптивний карантин до 31 серпня. На скільки це допоможе Україні в боротьбі з епідемією?

– Адаптивний карантин – це така міра, коли ми говоримо, що нам потрібно шукати золоту середину між економічною діяльністю, можливістю людям заробляти кошти, а також забезпеченням стабільної епідемічної ситуації на території України з урахуванням того, щоб і система охорони здоров’я не була перевантажена хворими з інфекційними патологіями, в тому числі з коронавіросною хворобою. Тому ми і приймаємо рішення про відмову від тотального загального карантину на території всієї держави, а запровадили адаптивний карантин, який з 1 серпня розпочне працювати інакше, ніж було до цього впродовж останніх півтора місяці.

Інакшість полягає в тому, що якщо область буде 5 днів поспіль перевищувати 4 загальнонаціональні індикатори, які залишилися такими, як були до цього, то ми цїї розкладемо на райони і міста обласного значення. Кожен район покаже свій внесок в стан захворюваності коронавірусною хворобою. Залежно від того, який відсоток внеску дає район або місто обласного значення, вони будуть виділені або в зелену, або в жовту, або в помаранчеву, або в червону зони. Червона – це найкритичніша зона, в якій закривається все, як це було в березні-квітні на території всієї держави.

Якщо район потрапляє в червону зону, то карантин триває до того часу, поки він не зменшить внесок в загальну захворюваність в області і не перейде або в помаранчеву, або в жовту, або в зелену. Якщо ми три дні бачимо кращий показник, то переводимо цей район в іншу зону.

– Що означає зелена зона?

– Зелена зона – це загальнообов’язкові вимоги, які є сьогодні: не можна заходити в громадські будівлі без маски на обличчі, потрібно дотримуватися соціальної дистанції, потрібно мити руки та обробляти їх антисептиком. І загальні норми, до яких всі вже звикли – одна людина на п’ять метрів квадратних, яку повинні відслідковувати в супермаркетах або інших будівлях, і не пускати людей, щоб була можливість дотримуватись умов соціальної та фізичної дистанції.

– Яка різниця між жовтою та помаранчевою зонами?

– Жовта – це буферна зона. Там немає актуальних особливостей, які відрізняють її від зеленої. Жовта – це зона, коли потрібно задуматися і побачити, що ось-ось ми можемо перейти в помаранчеву та червону зони, коли будуть обмежені економічна і суспільна діяльність.

Коли ми вже в жовтій зоні, то забороняємо відвідувати заклади для людей похилого віку, лікарні, тобто відвідувачі не зможуть зайти в соціальні будинки в жовтій зоні. Додаткових обмежень економічної діяльності не відбувається. Це такий сигнал, коли потрібно задуматися про відповідальність як людям, так і бізнесу, і місцевій владі. Потрібно буде переставати загравати з бізнесом і з потенційними виборцями, тому що ми розуміємо, що вибори до місцевих рад вже на носі, і частенько політичні дивіденди превалюють над епідемічною доцільністю впровадження тих чи інших заходів. Тому ми впровадили нові підходи до адаптивного карантину.

– Хто моніторитиме тепер епідситуацію?

– Цей моніторинг буде доступним в онлайн-режимі на сайті Кабінету Міністрів України в спеціальному підрозділі COVID-19. Ми будемо чітко бачити на мапі всю нашу країну, яка буде по районах, по містах, поділена на певні зони. Наводячи курсор на той чи інший район будемо бачити, які обмеження діють, з якого і до якого часу орієнтовно.

Рішення будуть прийматися на національному рівні, імплементуватимуться органами місцевого самоврядування під контролем національної поліції, а також державної служби з питання безпечності харчових родуктів та захисту прав споживачів. Але законодавчо ми повинні розуміти, що відповідальність за виконання  карантинних заходів покладено на органи місцевого самоврядування.

– Чому Китай ефективно поборов вірус, а Україна, як і країни Європи, – ні?

– Якщо ми подивимося, де ми знаходимося в світовій статистиці, то в Європі ми на 10-му місці, а в світі на 36-му по кількості випадків коронавірусної хвороби. Наша кількість не дотягує до тих світових проблем, які є в США (4 млн), Бразилії (2 млн) й Індії (1,2 млн). Наша статистика є доволі помірною і адекватною ситуації, яка склалася в світі.

Щодо Китаю – для нас це сьогодні загадка. Я думаю, що ми ретроспективно подивимося, що саме в Китаї спрацювало. Чому при їх густоті населення та пересуваннях не відбулося спалахів за межами Ухані.

– Голова ВООЗ заявив, що карантин не може повністю зупинити поширення коронавірусу і що ці обмеження допомагають лише уповільнити передачу інфекції. Головними ж інструментами боротьби з пандемією є відстеження, виявлення та ізоляція контактів. Як у нас працює цей механізм?

– Те, що ми мали на початку лютого, і те, що ми маємо сьогодні, – небо і земля. Але чи працює все ідеально? Я думаю, що в світі немає такої моделі, яка працює ідеально. Ми робимо все можливе, щоб покращити лабораторну діагностику, збільшити кількість лабораторій, тестів, які виявляються, а також в подальшому відпрацьовувати всіх контактних, якщо в людини був встановлений діагноз коронавірусна хвороба.

Цим сьогодні в нас займаються епідеміологи, а також ми найближчим часом додатково запускаємо контакт-центр, який буде продзвонювати всім контактним та давати телефони епідеміолога, також долучили Національну поліцію. Ми в цьому напрямі також працюємо, але нам ще є куди прогресувати, тому що поруч з боротьбою з коронавірусною хворобою у нас іде стратегічна розбудова протиепідеміологічного захисту нашої держави.

– Те, що у нас була розформована санепідслужба, якось погіршує ситуацію?

– Я зараз можу чітко визнати, що ліквідація СЕС в цьому конкретному випадку – це мінус для боротьби з коронавірусною хворобою. Якби була система протиепідемічного захисту, яка працювала в державній СЕС, працювати з виявленнями і контактними було б набагато легше. Зараз у нас залишилася тільки частина цієї системи, яка акумульована в лабораторних центрах МОЗ, але це все рівно фундамент для відновлення.

– Коли планується масове тестування ІФА-тестами?

– Вже сьогодні можна робити масове тестування всім, хто забажає, оскільки тести доступні. В 282 лабораторіях на території України проводять це тестування. Для нас масове тестування розуміється трошки інакше. Якщо ми подивимося закон, який був прийнятий народними депутатами, то він передбачає тестування певним визначеним групам. І ці групи ми покриємо безкоштовним тестуванням за рахунок держави. Зараз ми робимо близько 14 тисяч тестів на день, але з тією кількістю обладнання, яке приходить в лабораторію, у вересні можливості зростуть вдвічі. Головне зараз підтягнути і людей. Ми залучаємо лаборантів з інших центральних органів виконавчої влади.

Ми не зробили централізовану закупівлю тестів, а виділили кошти і рівномірно розподілили їх в лабораторії. Кожна з них закуповує тести самостійно, залежно від того, якими зручніше працювати саме з тим обладнанням, яке знаходиться на території лабораторії. Після розподілу в нас залишилося близько 110 млн гривень для додаткової закупівлі тест-систем. Ми їх будемо знову розподіляти, залежно від епідеміологічної ситуації в регіонах.

З коронавірусом ми справимося. Сьогодні це карантин, обмежувальні протиепідемічні заходи, в подальшому це будуть або препарати для лікування, або вакцина, оскільки розробки вакцини ведуться. Сім вакцин переходять в третю клінічну стадію. Я думаю, навесні у нас будуть вакцини і ми тоді будемо справлятися з вірусом більш ефективно.

Фото: Українське радіо