Євген Нищук і Наталя Грабченко в студії Радіо Культура
Якість вистав і глядацький попит допомогли зібрати для Сил оборони понад 70 мільйонів гривень
Минулий сезон видався дуже плідним, складним, щасливим, непростим. Яким би ще епітетом ви його змалювали?
Ми рухаємося, ми промовляємо історію, ми рефлексуємо на сьогодення і говоримо про майбутнє. Це був 105 сезон, і у нас з приводу цього ювілею відбувалися певні урочистості. Звісно ж, вони мали аскетичний характер, зважаючи на час, в який ми живемо. Сьогодні вся наша творчість, вся наша енергія спрямовані не просто на результат заради глядацького успіху. Театр Франка також працює для того, щоб максимально допомогти Силам оборони України. Впродовж минулого сезону ми перерахували для наших військових понад 70 мільйонів гривень.
Яким чином це вдалося?
В цьому допомагає якість наших вистав і глядацький попит. Це були і благодійні вистави, і наш великий загальнонаціональний тур Україною, в якому ми показали наші топові вистави, серед яких безумовним лідером є культова вистава "Конотопська відьма". Вона об'їхала всі обласні центри України, і це вкрай важливо. В тому числі для того, щоб оцей мікроклімат якості театру не був локальним. Паралельно ми вийшли за ці межі і поїхали в загальноєвропейський і світовий тур. Ми об'їхали багато європейських і світових столиць, серед яких Лондон, Париж, Берлін, Відень, Цюрих, Женева, Варшава та багато-багато інших. Окрім цього ми виступили в Нью-Йорку на Бродвеї. Надзвичайно приємно, що там були повні зали.
Люди, попри виснаження, розуміють, що наша боротьба триває і долучаються до цих важливих військових зборів
Американські експерти були вражені якістю, рівнем і загалом мовою театру. Вони були дуже здивовані тим, наскільки сучасними є наш театр, наскільки ми є стильними у відтворенні своєї класики та своєї історії. Також ми мали успішні виступи в Канаді. І все це супроводжувалося окремими зборами та окремими аукціонами, на яких ми розігрували певні символічні речі. Таким чином нам вдалося зібрати такі великі кошти. Ми купили і морський дрон, який зараз наводить жах на ворога в Чорному морі, також ми купили багато важливої техніки і знаряддя для "Азова", для 63-ї бригади. Зараз ми передаємо дрони-перехоплювачі для 10-ї бригади "Едельвейс", і ми вже навіть бачимо результати цієї роботи. Я не можу про це багато говорити публічно, але це справді реальна історія конкретної допомоги.
Новий 106 сезон – не виняток. На 4 вересня оголошено виставу "Макбет", і оголошено новий збір. Як це працює?
Іноді ми проводимо додаткові аукціони або після вистави, або окремим qr-кодом. Це можуть бути і додаткові розіграші квитків, коли з броні, так званої директорської ложі, знімається певна кількість квитків, які ми постійно розігруємо саме для таких потреб. Це можуть бути і спеціальні призи. Але мета зрозуміла для всіх, і, слава Богу, люди, попри виснаження, в тому числі і матеріальне, все одно розуміють, що наша боротьба триває і долучаються до цих важливих військових зборів.
Театр відкриє третю сцену – магічний простір, до якого заглядатимуть химери Городецького
Наближається відкриття нового сезону, і ви наблизилися до відкриття експериментальної сцени. Це те, про що ви давно мрієте.
Це "Сцена під химерами". Вона стане експериментальним майданчиком для камерних вистав та творчих пошуків, натхненним унікальною архітектурою Городецького. На ній вже відбулася світова прем’єра вистави «Ґалісія», за новою п’єсою відомого американського драматурга і режисера Річарда Максвелла. В той час, коли наша творча група пішла на невеликий відпочинок, театр працював в частині реновації і втілення майбутньої "Сцени під химерами". Ця сцена нині ще не завершена. Але саме завдяки проєкту американського режисера, драматурга, коуча Річарда Максвелла та кількох наших партнерів ми змогли за короткий термін перетворити декораційний цех на повноцінний театральний простір.
Повторюся, ця сцена ще не завершена, і для її завершення ми будемо додатково шукати партнерів для технологічного наповнення цього простору, для майбутніх непростих технологічних проектів та вистав імерсивного, експериментального характеру, в яких буде потреба в повноцінному світлі, звуці та відео. В згаданому проєкті повного спектру цих потреб не було, тому ми зробили певне прев'ю до відкриття. Це буде справді дуже цікавий простір, який має свою магію. Він знаходиться над великою сценою, ніби перебуваючи десь в іншому вимірі. В його вікна заглядають химери Городецького, і це справді створює неймовірну магію. І це ще раз утвердило мене в бажанні створити там повноцінну сцену.
Які вистави відкриють новий театральний сезон
В переважній більшості випадків ви відкривали новий театральний сезон виставою "Украдене щастя". Втім ви любите ламати стереотипи. Якими виставами відкриваються новий, 106 сезон?
Відкриваємо сезон прем'єрами минулого року. Ми вирішили їх "підсвітити", про них нагадати. Тому ми починаємо з тих прем'єр, які відбулися минулого року. Це і "Арлезіанка", це і "Макбет", це і "Слуга двох панів". На камерній сцені – це "Калинова сопілка", прем'єра за Оксаною Забужко, дуже цікава і глибока робота. Також буде "Невеличка драма" за Валер’яном Підмогильним епохи Розстріляного відродження. Цими виставами ми нагадуємо, що відбулося в нашому театрі минулого року. "Украдене щастя" теж буде. Це справді знакова робота нашого патрона – Івана Яковича Франка. Сподіваємося, що його твори, його драматургію чи його видатну поезію "Зів'ялого листя" ми ще втілимо на наших театральних просторах.
Ви будете грати в "Украденому щасті"?
Я грав в "Украденому щасті", коли ми закривали сезон наприкінці червня.
Тобто ви не будете собі відмовляти в тому, щоб виходити на сцену, як артист?
Ні. Це був би злочин проти свого серця. Це моє покликання, це мій фах, це велика психофізична річ, яка мотивує мене в подальшому робити всю іншу менеджерську і господарчу роботу. У мене був мораторій, коли я приступив до роботи в якості генерального директора-художнього керівника. Я сказав тоді собі, що, як мінімум рік, я нічого нового робити не буду. Вже минуло майже півтора, і я дійсно ще нічого нового не зробив, бо є велика робота, яка потребує багато часу. Але за відчуттями, мені вже потрібно щось починати робити. В цьому питанні я довіряють режисерам, я сам нічого не підбираю, і ні про що ні в кого не прошу. Не користуюся своїми повноваженнями. Це має бути дуже щира історія.
Ролі в театрі та в міністерстві
Але увійти в процес репетицій хочеться?
Безумовно! Головне, щоб це була та роль, яка дасть мені і пошукову муку і щастя реалізації.
Останнім часом знову активізувалися чутки, що ви втретє станете міністром культури.
Прямо як в пісні Тараса Чубая "Ти втретє цього літа зацвітеш"! Якщо буде потреба, я всіляко допомагатиму всім тим, хто нестиме цю ношу. Наразі у нас виконуюча обов'язків міністра, і я відкритий до того, щоб передати весь свій досвід. Я переживаю за всю культуру, не лише за театр Івана Франка. Воно де-факто в мені все одно бурлить і вирує.
Ми кілька останніх років багато говоримо про Розстріляне відродження. Також в театрі з'явилася вистава за твором Валер'яна Підмогильного. Ви ставите на цьому крапку?
Ні. Ба більше, у нас серед планових робіт буде окремим проєктом п'єса "97" за Кулішем. В ній ЮНІСЕФ та кілька інших організацій вбачають тему корупції. Після протестних рухів ця історія зараз на слуху. Я боявся, що це буде одноденна вистава, вони дослухалися до моїх пересторог і запропонували свій варіант. Максим Курочкін зараз опрацьовує твір, робить інсценізацію і адаптацію. Цей проєкт ще в роботі. Тобто в іменах Розстріляного відродження можна знайти навіть такі речі, як корупція. Він описував це, спостерігаючи, як розвивається ця радянська система. Адже через неї ми успадкували культуру корупції, яку навіть певною мірою возвеличували в фільмах та анекдотах, а тепер пожинаємо плоди. Але і в подальшому ми відкриті до теми Розстріляного відродження, адже вона є невичерпною.
В театрі Франка обов’язково має бути Ліна Костенко
Наприкінці сезону ви спробували реалізувати українську сучасну драматургію. Ім'я Оксани Забужко дуже популярне і знане в Україні. Це безумовний літературний авторитет, чиї твори водночас не часто використовують в театрі. Ви поставили "Калинову сопілку". Чи будете ви продовжувати роботу з сучасними авторами?
Ми вже почали роботу над міжнародним проєктом з Францією. І це теж результат наших поїздок на гастролі, моїх окремих переговорів. Кожна подія тягне за собою інші. Ми починаємо роботу над реалізацією диптиха за Софією Андрухович "Амадока", перша частина якої має бути втілена у леонському театрі вже в жовтні-листопаді. А в лютому-березні – у нас на камерній сцені. Працюватиме над нею французький режисер Жюль Одрі. Наприкінці сезону у нас на камерній сцені Вероніка Літкевич, яка свого часу поставила виставу "Інтермецо", буде ставити виставу за Ніною Захоженко. Це також сучасна драматургиня. Також я спілкувався з родиною Ліни Василівни Костенко щодо того, щоб ми обговорили якийсь з її творів для постановки в нашому театрі. Я вважаю, що в театрі Франка обов’язково має бути Ліна Костенко.
А як до цієї ідеї поставилася сама Ліна Василівна?
Ми говорили про це на її уродинах, і вона пообіцяла подумати, який це твір міг би бути. Невдовзі має відбутися наша зустріч, на якій ми детальніше обговоримо це питання.
Колись я була свідком того, як Ліна Василівна зупинила виставу Театру Поезії "Маруся Чурай", яка їй категорично не сподобалася. Вона просто встала і сказала: "Припиніть". І до неї дослухалися.
Вона має на це право.
Отже з сучасними авторами складно працювати…
Це не просто трепет, а острах. Я бачу, як переживають актори, коли дізнаються, що на виставу прийде Оксана Забужко. Для режисера кожна вистава – це певна сміливість, виклик. Адже завжди потрібно бути обережним з інтерпретацією будь-якого твору, навіть класики. І завжди потрібно бути уважним до автора, навіть якщо його вже давно нема в живих. Автор завжди споглядає за своїми безсмертними творами. Це 100%. Шекспір в тому числі.
Нова інтерпретація "Енеїди"
Рік тому ми з вами говорили про те, що колись в театрі Франка буде "Енеїда". Що нині з цим задумом?
Всі речі, про які ми мріяли і говорили рік тому непевно, поступово реалізуються. Це стосується і нової сцени, і авторів Розстріляного відродження, і сучасної драматургії. Над "Енеїдою" вже почалася робота, завершується інсценізація-адаптація твору Максимом Курочкіним, малюються костюми і сценографічне рішення. Наприкінці року, а саме в грудні, ми очікуємо на прем’єру "Енеїди".
Ця вистава буде абсолютно відмінною від тієї вистави, яка була колись візитівкою театру?
Так. Вона матиме абсолютно іншу інтерпретацію. Час рухає театр. Час змінився, і з’явилися нові акценти, про які хотів би сказати режисер Давид Петросян згідно з нинішнім часом.
Які ще цікавинки чекають глядача в новому сезоні?
Молодий режисер, який виграв конкурс режисерів та режисером за проєктом "Франко-Практикум" Станіслав Іванов приступає до роботи над п'єсою сучасного польського драматурга Тадеуша Слободзянека "Наш клас". Це досить відомий і дуже важливий твір, який стосується теми Голокосту. Наприкінці сезону свою роботу представить також Іван Уривський, але її назву і концепт ми поки тримаємо в секреті. Також в новому сезоні ми покажемо "Короля лір" в постановці Євгена Лавренчука.
Чи правда, що Короля Лір зіграє Анатолій Хостікоєв?
Ми дуже на це сподіваємося.
Це дуже хороша ідея, зважаючи на те, що Анатолій Хостікоєв в останні роки не мав нових робіт.
Мені здається, що по відношенню до нього це дуже несправедлива історія. Адже це легендарний франківець, який творив історію цього театру в складні часи своєю харизмою, своєю енергією, своїм гумором і своїм талантом. Його поява на будь-якій роботі – це неймовірна подія. Ми дуже сподіваємося, що зорі зійдуться і ця роль відбудеться.
Віковий діапазон – це велике багатство і надбання театру Франка
Як зараз в театрі взаємодіють різні покоління? Ви набрали багато молодих артистів, і вони дуже вдало входять в репертуар. Є старше, є середнє покоління. Які між ним взаємини?
Зараз в театрі дуже добрий мікроклімат. Той, з яким можна творити. Він не руйнівний. Немає зверхності одних вікових груп до інших. Є велика повага до тих, хто пройшов тривалий шлях. Я дуже задоволений, що мені вдалося порозумітися з запрошеними режисерами, яким я іноді можу порадити приглянутися до того чи іншого актора, небалуваного новими роботами. Діапазон – це велике багатство і надбання театру Франка.
