Фото: Пресслужба гурту Антитіла
Не треба нічого нікому "розжовувати" — це найгірше, що може робити артист
Сьогодні ти презентуєш трек "Відколи". Коли й за яких обставин з'явилася ідея цієї пісні?
У демоверсії вона була написана ще рік тому в Карпатах. Лежав сніг, був такий настрій, і захотілося несповненість одного від іншої й однієї від іншого передати ось у таких метафорах. А саме вже, коли вона отримала аранжування повноцінне і класнючий крутий відеокліп, який відзняв наш друг Дмитро Шмурак, — це десь вересень-жовтень цього року.
Якщо говорити про образи, про кого і для кого ця історія? Що ти нею, можливо, хотів сказати?
Я ненавиджу говорити, пояснювати образи й розказувати, для кого. Ми люди творчі, це є творчий акт, певна рефлексія, самовираження. І нехай люди вже своє шукають у словах, образах. Не треба нічого нікому "розжовувати". Це найгірше, що може робити артист.
Минув рік від моменту написання самої пісні, але реліз відбувся тільки зараз. Як ти думаєш, що змінилося, що настав її момент і захотілося її все ж таки випустити у світ?
У нас таких пісень, які пролежали рік і невипущені, десятки — мабуть, ще можна три чи чотири альбоми було б із них зробити. І, власне, у нас така практика досить часто, що пісня "вилежується", як я кажу, ферментується. І потім, коли настає її час, вона виходить. Ми відчули, що треба, прийшла вже така пізня осінь, перед зимою вже було, настрій на вулиці змінюється. І от все воно якось склалось так, що саме ця пісня була обрана поміж декількох інших, які, мабуть, не були достатньо готові, щоб бути представленими.
Ти вже заговорив про те, що ви зняли кліп. Він теж виношувався як ідея, чи це така швидка якась річ була?
Ми завжди виношуємо якісь ідеї. Певні ідеї кліпів у нас швидше народжуються, певні — довше. Буває, місяцями ходимо, не можемо придумати, відповідно, і пісню не випускаємо, тому що, коли немає в голові ідеї відеоряду, який би міг розкрити композицію ще більше або додати їй якогось іншого змісту, то немає сенсу випускати просто пісню. З цією композицією, в принципі, думали недовго, і досить швидко прийшла ідея Сергію Вусику: "Давайте знімемо красиві поцілунки. От не вульгарні, не щось непристойне, а саме красиві, ніжні поцілунки, щоб їх можна було розглядати, надихатися і самому цілуватись після цього". От, власне, ми з цією ідеєю прийшли до нашого друга Дмитра Шмурака (який колись зняв нам кліп 2Step, коли ми були на фронті, і вони тут реалізували з командою 90% роботи), він сказав: "Не питання, хлопці, знімемо поцілунки". І наситив ще внутрішньо ідеями це відео: дав референси, що може бути в кадрі, і з них ми вибрали, здається, п'ять і втілили у життя.
Ми, як музиканти, виконуємо певну функцію в суспільстві — ту, яку хтось інший зробити не може
Ти багато говориш у піснях про зв'язок між людьми. Як загалом для себе пояснюєш, чому навіть дуже глибокі стосунки можуть змінюватися, зникати?
Що тут пояснювати? Це життя.
У момент, коли починає щось хитатися, як ти для себе розумієш: варто триматися чи, можливо, варто відпускати? Що б ти порадив людям, які зараз у такій ситуації?
Порадив би іти за відчуттями: мозок, серце. Приймайте рішення. Можу сказати лише одне: за всі рішення відповідальні ми самі. І ніхто, крім нас. Ну, з мене такий собі психолог — роздавати поради. В першу чергу я музикант. Насправді в нас багато пісень написані для того, щоб робити людям легше, щоб допомагати їм у різних ситуаціях. Ми, як музиканти, як артисти, виконуємо певну функцію в суспільстві — ту, яку, скажімо, хтось інший зробити не може. Тому слухайте на здоров'я. Коли до мене підходять і кажуть: "Дякую за пісні", я відповідаю: "Слухайте на здоров'я, ми напишемо ще".
Розкажи про всеукраїнський тур гурту Антитіла.
Попереду у нас великий всеукраїнський тур. Усіх запрошуємо, квитки вже доступні, приїдемо у багато міст. І завершиться він великими трьома унікальними концертами в Палаці спорту, де ми вже готуємо спеціальну програму. З режисерами Палацу спорту ми вигадуємо цікаві як драматургічні, так і цікаві технічні, сценічні рішення по світлу, звуку. Це буде непересічна подія. Я всіх запрошую, киян — на березень 2026 року.
Зараз серед колег по цеху стало модно спочатку оголошувати про декілька дат, а потім додавати, додавати. Чи є таке в планах? Якісь дати вже таємно бронювали наперед?
Ні, у нас стабільно. У нас був один Палац спорту і вже два Палаци спорту поспіль. Тепер буде три Палаци спорту поспіль. Насправді можемо зробити й десять Палаців спорту і запросити весь Київ сюди. Але тут справа трошки в іншому. Насправді що має статися? Має бути всіма нами спільно здобута перемога — кожен на своєму місці, доклавши максимум зусиль, як би не було важко. Я вірю в правильну перемогу. На жаль, загинуло багато українців, багато героїв пішло на небо, а скільки ще скалічено. І це основний фактор — перемога, щоб настав мир. А далі? А далі найкращий формат — це не три Палаци спорту, а зібрати з крутим концертом усіх своїх на Олімпійському стадіоні. Нам уже обіцяли Ед Ширан і Боно, що по завершенню війни вони прилетять. Зробити ще з ними якісь класні речі — це той рівень, до якого б хотілося прагнути, але об'єктивна реальність зараз інша, тому ми будемо витискати максимум із Палацу спорту і робити там максимально шоу, хоча об'єми й масштаби уявляються і мріється трошки про більше. Але поки що головна мета — це завершення війни, а далі вже будемо щось фантазувати й планувати. Антитіла збиралися заради стадіонів, я завжди про це казав.
Наступного року, наскільки знаю, ще плануєте випустити новий альбом. Що це буде за альбом, який його настрій та ідея?
Пісня "Відколи" — це перша ластівка з цього майбутнього альбому. Який ще настрій, я не можу зараз лукавити, тому що написання нового альбому — це настільки динамічний, творчий, експериментальний процес, і він живий. У нас немає такого, що, скажімо, ми визначили якусь рамку і йдемо. Так, ми триматимемося ядра: нашого саунду, до якого звикли наші прихильники. Там будуть струнні, оркестрові якісь речі, вкраплені в аранжування. Будуть і гітари. Звісно, гратимемося із синтезаторами, з цікавими бітами, із вокальною подачею, темами, але це все ще такий живий процес, який рухається вперед. Я не можу зараз ще чітко сказати, що там буде, можу точно сказати, чого точно не буде. Не буде якоїсь вульгарності, непристойності, ненормативної лексики, тому що ми пишемо музику, щоб її могла слухати вся родина: щоб мама з татом могли сісти й увімкнути з дітьми: "О, дивись, яка прикольна пісня, так?", або діти могли прийти своєму дідусю чи бабусі поставити. Ось це точно будемо намагатися продовжувати робити.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
