Фото надане співаком
"Тут повпливав COVID (і по здоров'ю трошки вдарив, звичайно), але він відкрив мої можливості все-таки як автора власних пісень. Я в цей час почав займатись і обсмаженням кави (я маю власний бренд), і от почав писати пісні. Думав, що буде тільки музика, але почалися й вірші. Я фактично почав писати повністю свої авторські пісні"
Привіт.
Вітаю, Радіо Промінь. Я дуже вас люблю впродовж усіх 33-ьох років "Терції" і не перестаю любити, будучи і в "Терції", і як сольний виконавець. Так що зичу вам творчих днів, здобутків, щоб вас слухало якомога більше українців!
На YouTube твої сольні пісні почали з’являтись ще шість років тому. Виникає запитання, чому тоді твій сольний проєкт презентований лише влітку минулого року?
Тут, мабуть, як добре вино, воно десь мало вистоятись. Я просто шукав можливості, як це зробити. Я ж сольно до цього ніколи не працював. Хоча мені багато разів задавали запитання, чому ти не робиш нічого сольно? Я кажу, ви знаєте, я вже не хлопчик. Я вже в такому віці з такими здобутками, що мені починати сольну творчість, переспівуючи кавери, мабуть, не той варіант, а я сам не пишу пісень. І тут повпливав COVID (і по здоров'ю трошки вдарив, звичайно), але він відкрив мої можливості все-таки як автора власних пісень. Я в цей час почав займатись і обсмаженням кави (я маю власний бренд), і от почав писати пісні. Думав, що буде тільки музика, але почалися й вірші. Я фактично почав писати повністю свої авторські пісні. Ну і потрошки-потрошки, одну записав, другу. Потім по факту я вже мав близько десяти сольних концертів з нормальною відвідуваністю людей. Тобто все працювало, а от альбому не було. І тут, видно, прийшов той час, коли ми з музикантами сіли, до речі, дякую їм за те, що коли я приніс свої пісні, вони подивились, послухали і сказали те, що я хотів почути. Вони сказали, що тут потрібно "малювати". І якраз це й вийшло, альбом називається "Пісенна галерея", бо кожна пісня фактично, як картина, написана музикою. Тому запрошую всіх відвідати цю картинну "Пісенну галерея", і можливо в кожній пісні хтось знайде щось своє.
Давай ще поговоримо про жанр, в якому ти запустив свій сольний проєкт. Ти як би його охарактеризував?
Це такий стиль "jazzy" більше. Тобто це музика, яка в собі поєднує і соул, і блюз, і фанк, і лірику, і українську мелодику, але він з елементами джазової гармонії. Тобто це не є конкретно джаз, але він має джазовий дух.
Буває, що артист у рамках колективу — це одна особистість, а коли він вирушає в сольну творчість, то видає все те, що давно хотів зробити, але не міг, бо повинен був узгоджувати з іншими учасниками. В тебе був цей момент?
Скажімо так, іншою людиною я не став ні по відношенню до хлопців з "Терції", ні по відношенню до інших людей, бо я до цього підходжу досить спокійно. І зірковою хворобою я вже колись перехворів у свої 17-ть років. Тому я підходжу до цього все-таки більше філософськи.
В кожному музиканті, де б він не працював і з ким би він не працював, живе дуже багато музики. І коли в мені цієї музики багато, можливо більше, ніж я собі уявляю, я мушу десь її показувати. І тому це просто був такий крок не доводити комусь щось. Я знаю, що вмію і можу робити, тож я просто хотів показати себе ще з цього боку, як іще я бачу цей світ, як його мелодично хочу показати й оспівати. Зрештою, я все життя хотів попрацювати з бендом, з музикантами не тільки в акапельному жанрі. І, дякувати Богу, що знайшлись ті люди, з якими я дружу вже так само, а, можливо, більше, ніж час "Терції". Це справді дуже круті музиканти, з якими я отримав можливість показати свою музику. Тому іншим я не став. В основному моя музика дуже позитивна. Я розумію, що в час війни бракує легкості, тому що нам справді важко. Я бачу, скільки довкола плачу, і скільки довкола плачу в музиці. А з мене вона вийшла от така. Вона дає можливість просто відпочити, трошки відійти на якусь хвильку від труднощів, які довкола нас зараз є.
"Видно, вже по життю так виходить, що 33-и роки "Піккардійська терція" завжди була неформатним колективом. І я з цього русла теж не вискочив"
Хочу ще уточнити про жанр. "Jazzy" — це такий рідкісний і, можна сказати, нішевий жанр для України.
Так виходить. Видно, вже по життю так виходить, що 33-и роки "Піккардійська терція" завжди була неформатним колективом. І я з цього русла теж не вискочив. Так, це нішева музика, але я не можу по-інакшому. З мене виходить така музика.
Зараз ми будемо представляти пісню "На жаль" з альбому "Пісенна галерея". Зазвичай у галереях до картин є підписи. Якщо це теж "картина" і ми беремо це за основу, який тут буде підпис?
Пісні, які я пишу, не прив'язані до мого життя. Це не те, з чого я плачу, чи з чого радію, чи з чого я щасливий. Це я уявляю, що такі історії бувають в житті людей. Спочатку в мене народжується музика, а потім я дуже довго шукаю оці слова, які мають підійти під цю музику. І тому тут просто картина, знову ж таки, про почуття, про емоцію, можливо, про кохання, якого ще немає, можливо, воно випробовується. Але це, знову ж таки, не про плач. Це пісня для роздумів і для того, щоб ми могли потрапити в кольори, які нам близькі. Думаю, в кожній пісні, зокрема, в пісні "На жаль" кожен знайде те, з чим він стикався в своєму житті, або, можливо, ще стикнеться. Це музика, тому дуже тяжко часом підписати. Але основний підпис — це емоція, тобто це те, що дало мені можливість написати цю пісню. І справді вона мені дуже подобається, тому, як і Радіо Промінь, я рекомендую послухати пісню "На жаль" і, звичайно, послухати "Пісенну галерею". Підписуйтесь на мій YouTube, на всіх платформах пісня вже є.
Дякуємо за розмову й хорошого тобі дня!
Слухати пісню "На жаль" від проєкту КАПРАЛЬ, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
