Президент США Дональд Трамп. Фото: AP/Alex Brandon
"ФСБ і Путін вже не вперше заганяють Трампа в пастку"
15 серпня на Алясці має відбутися зустріч Трампа і Путіна. Чого ви від неї очікуєте?
Це шахрайство, яке відбувається і гра з російської сторони продовжується вже певний час. Подивіться, як діє ФСБ і Путін на чолі їх усіх. Вони вже не вперше заганяють Трампа в пастку, в результаті чого він учергове відстрочує свої "пекельні санкції" проти Росії. Тобто, спочатку європейці домовилися із Зеленським, приїхали сюди, подзвонили звідси Трампу, пообіцяли, що запровадять санкції... І тільки треба була підтримка від Трампа, бо санкції мали бути по всьому світу, ешелоновані. Путін, відчувши це, вирішив, що момент підійшов, тягнути більше не можна і каже: "Так слухайте, давайте краще відновимо в Стамбулі розмову". Трамп настільки радіє, що переконує нас туди поїхати. Президент України їде, всі їдуть і зриваються європейські санкції. Потім Путін робить те, що він робить – продовжує, нападає, вбиває, забирає, знищує і так далі. Просуваються його війська, хоч і важко, але просуваються. Як тільки "закипає Трамп" – обіцяє 50 днів до нових "пекельних санкцій", потім навіть скорочує цей термін. Путін уже відчуває, що от-от зірветься терпець Трампа і він знову кидає цю кісточку на стіл і каже: "Ні, слухай, давай краще ми вдвох зустрінемось". Викликає Віткоффа, той приїжджає і приносить своєму начальнику ідею, що він може зустрітися і все вирішити. Очевидно, що втретє буде те саме – зустріч відбудеться і в результаті не буде ніяких особливих кроків прийнято, але це дозволить відтермінувати. А війська Путіна весь час продовжують тиснути. Якби я був Путіним, то я би якраз зробив все можливим, щоб ці умови – спочатку припинення вогню, а потім все інше – не дотримувались. Тому що це єдиний аргумент, який він тримає постійно. Підтримуючи полум'я під цією пательнею, підігріваючи цю ситуацію саме тим, що він постійно наступає, просувається метр за метром. Як тільки він на це погодиться – він втратить свій головний аргумент.
"За Україною право вето і стоп-кран у наших руках"
Я часто використовую порівняння, що "команда досвідчених чекістів чітко переграє команду недосвідчених бізнесменів". У цьому очевидна перевага Путіна, тому що в цій команді Трампа дуже слабкі його радники із зовнішньополітичних питань, крім Марка Рубіо напевно.
Згодний. Але зрештою ніхто не може примусити нас ухвалити рішення, яке нас, як народ, не влаштовує. Вони можуть помилитися десятки разів, але оскільки вони вирішують не свою долю, а нашу, то за нами з вами залишається право вето. За Президентом України, який обраний переважною більшістю українців. За нашими партнерами, які розуміють, що якщо Україна впаде, то вони будуть наступні. Це все і є. Ми можемо слухати, маємо м'яко і дипломатично ставитись до слів, які каже Трамп. Як кажуть мої американські друзі, "його треба сприймати серйозно, але не дослівно". Очевидно, що ми з вами розуміємо, що він не може усвідомити глибину проблеми нашої, коли каже, що Україна мала вихід до моря, а зараз його немає. А там, як відомо, нерухомість дорога зараз тощо. Тобто в його розумінні це все справи, які пов'язані з тим, хто візьме і купить дорожчу ділянку. Тому так легко він думає, що її можна віддати, забрати. Взагалі історичні принципи для американців не настільки глибинні, не настільки вистраждані століттями як для європейців, тому вони ставляться до цього значно простіше. Але повертаюсь, врешті-решт за нами право вето і стоп-кран у наших руках.
"Наша задача – повернути нашу суб'єктність"
Чи може бути так, що під час останнього візиту спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа в Росію мова йшла в основному про цю грандіозну мега-угоду щодо корисних копалин, Арктики тощо? І ця бізнесова домовленість залишається основним для Трампа, а війна в Україні – це супутній фон. Таке може бути?
Справа в тому, що, напевно, "згодовують" всякі цікаві угоди. Але, насправді, всі це роблять. Ми ж теж "згодовували" американцям угоду щодо наших копалин. Ми толком навіть не знаємо, скільки там є цього літію, чи що ми там обіцяємо. Всі діють так, як хоче почути в цьому випадку Трамп. Ви ж пам'ятаєте, Карнегі колись красиво казав, що "я люблю полуницю з вершками, але коли йду на рибалку – несу черв'яків, а не полуницю". Я скажу більше. Проблема навіть не в тому, що цю теоретичну угоду, яку могли обговорити, могли обіцяти такому ж самому ділку Віткоффу. Взагалі в українській дипломатії, в тій частині, яка турбувалась майбутнім, завжди була проблема так званого "великого договору" між Сполученими Штатами і Росією, ціною якою буде Україна. І щоб уникнути цієї проблеми, щоб нас не продали за щось, наприклад, за те, що буде вирішена іранська ядерна програма, північно-корейська, питання Сирії, ще когось, коли сядуть американці з росіянами і домовляться. Тому що в росіян завжди є ціна, вони дістануть її з портфеля і перша в цьому списку буде Україна. Ми зараз переживаємо той момент, коли, на жаль, це стало реальністю. І тут вже неважливо – це легендарна угода про мільярди якогось алюмінію або титану, чи це якісь зовнішньополітичні питання, які будуть вирішені. Головне проблема в тому, що ми стали цією ціною. Наша задача – повернути нашу суб'єктність. Це можна зробити, зокрема, тим, що разом з нашим партнером значно посилити наші позиції. Це те, як я розумію, над чим працював Президент Зеленський, перебуваючи з візитом у Німеччині.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і президент України Володимир Зеленський. Берлін, Німеччина, 13 серпня 2025 року. Фото: AP/John MacDougall
"Помилкою було запросити Путіна на американську землю"
Не складеться так, що Дональд Трамп потрапить під вплив Путіна. Той йому запропонує: "А давай-но попаримся в руській бані, влаштовуємо якесь полювання неподалік". Ніхто ж не гарантує, що Путін не вмовить Трампа перетнути кордон символічно і десь ступити на російську землю у вигляді такого, як Москва буде подавати, величезного кроку примирення двох супердержав. Ніхто такого гарантувати не може.
Описана вам ситуація, на жаль, була не раз. Я пам'ятаю, як прем'єр-міністр Британії їздила в Росію. Там були і катання на конях, і горілка з ікрою, і шапки давали. Все це було.
Маргарет Тетчер?
Не будемо називати, тому що це наші друзі, вони просто помилились. Дай Бог їм здоров'я, щоб вони зрозуміли, відійшли від цього всього і заспокоїлись. Залишимо це тим, хто не зміг втриматися і зрозуміти, що важливіше – принципи чи "покататися на конях".
Проблема, врешті-решт може виглядати зовсім по-іншому. Це можуть бути обіцянки якихось конкретних контрактів, не знаю, будівництво Trump Tower у Москві. Про це вже велась мова не раз. Чи ще щось. Наша задача, бачачи це все, створювати настільки атмосферу неприйнятності такої поведінки в Сполучених Штатах, щоби, навіть якби не хотілось побудувати Trump Tower у Москві, цього не було зроблено. Наприклад, ви бачили, як відреагували мешканці Анкориджа і взагалі штату Аляска? Помилку вже було зроблено – запросити Путіна на американську землю, який там не був 10 років. Помилка була це зробити в Алясці. Я не знаю, кому ще невідомо про те, що росіяни розглядають, що "Аляска взагалі була забрана і має повернутися назад". Але цих помилок було зроблено багато. Я пригадую відому смішну ситуацію з кнопкою, яку натискали – "Перезавантаження" (йдеться про невдалу спробу тодішнього президента США Барака Обами "перезавантажити" відносини з Росією у 2008 році – ред.). В результаті вони натиснули кнопку, де було російською написано "Перевантаження відносин", а не "Перезавантаження". Ці помилки Сполучені Штати роблять час від часу. Хоча зрештою в них завжди вистачає розуму, розумних, підготовлених людей, які там є, щоби ці всі проблеми відпрацювати. Ну, хоче кожен із них "заглянути в очі і побачити душу". Всі це робили.
"У цей момент ми залишились з європейцями наодинці з Путіним"
Джерела CBS News повідомляють, що США вже працюють над місцем зустрічі Трампа, Путіна і Зеленського, яка може відбутися наприкінці наступного тижня. Що ви думаєте з цього приводу?
Про те, що ми маємо обов'язково сидіти за столом, говорилось. Шкода, що ми не сидимо одразу, а спочатку Трамп і Путін говорять на американській землі. Але я хочу провести паралель із тим, що відбулось 10 років тому, коли після першого нападу Росії в 2014-му році була зустріч у Женеві. Тоді був сформований так званий "Женевський формат" і за столом сиділи включно з американцями. На жаль, буквально за пару днів делегації пересунулись в Нормандію, де американці вже не сиділи за столом. І в цей момент ми залишились з європейцями на одинці з Путіним. І, якщо пам'ятаєте, французи й німці нам особливо не змогли допомогти. Хоча, чесно кажучи, вони старались робити те, що вони могли зробити. Тому весь цей символізм – перша, друга, третя зустрічі – важливий. Те, що закладається дуже важливо. Але, зрештою, ще раз хочу наголосити, ми маємо вирішити як народ – дає йому мандат чи ні. І тут питання не в Конституції. Конституція – це так, як це оформлено законодавчо. Питання в тому, що народ України не збирається дарувати росіянам ніяку землю тільки тому, що ти вважаєш, що ти маєш великі договори, які мають принести, в твоєму розумінні, нам гарну угоду. Тут можна подивитись з іншого боку – штат Каліфорнія багатший, ніж вся Росія.
"Ми всі стали заручниками дрібного бандитизму Росії"
На п'ятому місці у світі за обсягом ВВП.
Ну, уявіть собі. Економіка Великої Британії вдвічі більша, ніж російська. Я вже не кажу про весь Європейський Союз, НАТО і Сполучені Штати порівняно з РФ. І ми всі стали заручниками оцього дрібного бандитизму, коли країна не може перемогти, але може зашкодити. Вона просто буде шкодити, де тільки може, прикриваючись "ядерною дубинкою". Якби не "ядерна дубинка", то, взагалі ніхто б не розмовляв із цією величезною територією. Як сказав сенатор Маккейн – "оскаженіла бензоколонка".
Подарований футбольний м'яч або портрет? "Так не працює"
Сенатор Джон Маккейна свого часу казав: "Я подивився в очі Путіну й прочитав там три літери – КДБ". І нічого не змінюється. Це до того, що Дональду і Володимиру, очевидно, набридло спілкуватися в телефонному режимі й вони вирішили нагадати про ту зустріч, яка колись між ними була і нібито залишила теплі спогади (мається на увазі зустріч Трампа з Путіним у Гельсінкі в липні 2018 року, під час першої президентської каденції Трампа – ред.). Путін подарував йому тоді футбольного м'яча і Трамп, очевидно, настільки розчулився, що зберігав ці спогади в наступні роки.
Важко собі уявити, що політик, який доріс до рівня президента… Ми знаємо про Трампа багато, ще більше не знаємо, але щоб він настільки довго прожив, щоби не виростити "товсту шкіру" і не вірити в усе... Знаєте, коли мене запитують: "А ви вірите в щось?" Я навіть не слухаю до кінця запитання, кажу: "Ні, я не вірю". Вибачте, будь ласка, я дипломат, я не можу, я не хочу сприймати нічого на віру. Коли Путін дарує м'яча або портрет, або щось говорить, то невже люди сидять і думають: "Боже, яка симпатична, приємна людина". Так ми б тоді знаєте, скільки би всього вже давно подарували, якби це вирішувало все? Я не знаю, скільки української горілки в красивих упаковках ми би вже відправили, тим самим гартувавши собі правильне рішення. Так не працює врешті-решт.
"Однієї Європи достатньо, щоб допомогти Україні завершити цю війну"
Коли ми говоримо про диспозицію перед цією зустріччю Трампа і Путіна на Алясці, я повинен сказати, що це, очевидно, один із драматичних, але переломних оптимістичних моментів української історії, через який ми проходимо і який за логікою має знову повернути консолідацію суспільства та еліт. Як ви вважаєте, так це чи ні?
Я думаю, що відбудеться ефект. Ми бачили, який ефект відбувся після зустрічі в Білому домі наприкінці лютого (мається на увазі зустріч Трампа і Президента України Володимира Зеленського 28 лютого нинішнього року – ред.). Можна розцінювати як завгодно, але те, що ефект консолідації в українському суспільстві відбувся – це абсолютно. Більше того, доволі неочікувано, зокрема для наших американських колег, відбулася консолідація нашої позиції з європейцями. Я хочу сказати, що воно виглядає саме так. Зараз ми зібралися з європейцями, НАТО і ЄС, ця позиція вироблена і передана далі Трампу. Якщо він ухвалить рішення, базуючись на своєму власному аналізі й аналізі тільки американських джерел і своїх спеціалістів, то він стикнеться з тим, що Європа і Україна виробили свою позицію. І зворотна консолідація буде дуже потужною. Зрештою, я переконаний – якщо навіть не буде з нами Сполучених Штатів, то однієї Європи достатньо, щоб допомогти Україні завершити цю війну.
Зустріч із Путіним за таких обставин – "Це помилка американської дипломатії"
Дональд Трамп, по-моєму, вже говорив, що ця зустріч із Путіним буде початковою. Тобто, нічого підписуватися не буде, це як ознайомчий візит.
Не так часто відбуваються зустрічі між лідерами США і Росії, щоб просто провести її заради ознайомлення. Більше того, ми теж розуміємо, що вихід Росії із ізоляції, в яку його засунула попередня адміністрація США – це вже певна подачка. Я просто не зрозумів, коли ця подачка була зроблена? Що за це отримала американська сторона, що за це отримала Україна? Тобто, замість того, щоб продати таку зустріч росіянам за щось в обмін, наприклад, в обмін на припинення обстрілів української території чи енергетики, її просто подарували, розраховуючи на позитивне ставлення від Путіна. Це помилка американської дипломатії. Вчора чи сьогодні держсекретар США Рубіо навіть сказав, що ми розраховуємо на талант ведення переговорів і досягнення домовленостей, яким, безумовно, володіє Трамп. Але вибачте, будь ласка. При всій моїй повазі до президента Сполучених Штатів, це замала аргументація, щоби наша доля, доля України на цьому базувалась.
