Володимир Ар'єв. Фото: facebook/volodymyr.ariev
"Вони готові йти на певні компроміси"
Триває обговорення "мирного плану" Трампа. Ключові питання – гарантії безпеки і території – досі не мають спільних точок перетину. Які ваші прогнози, чи можливо в принципі знайти компроміс із цих питань і які шанси загалом, що мирна угода буде підписана?
Я оцінюю, що більше шансів на те, що буде дуже поганий і невигідний для України мир. Чому я так говорю? По-перше, зараз дійсно в Росії ситуація настільки погана, що вони пристають на деякі моменти, на які раніше не приставали. Тобто, вони готові йти на певні компроміси. Наприклад, зараз уже не йдеться про вихід і залишення Донецької області для Росії, а йдеться про створення так званої демілітаризованої зони. І за останніми даними, цей момент якраз сприймається росіянами. Інша справа, що і Росія, і Україна зараз дійсно потребують передишки, як мінімум. Але Росія в даному разі через Сполучені Штати отримує набагато більше, ніж Україна. Це дуже поганий момент. Вони отримують зняття санкцій, потенційну співпрацю зі США. Кирило Дмитрієв і Путін давно "махали морквиною" вигідних спільних економічних проєктів перед Трампом. І так, Америка хоче співпрацювати з Росією. Це дасть можливість Росії відновити свій економічний, фінансовий і військовий потенціал.
"Це принцип нашого життя на майбутнє десятиліття"
Україні теж вигідно зараз зупинитися, але лише за однієї умови – якщо, по-перше, в цій угоді будуть не запевнення, а реальні гарантії безпеки. А далі, крім грошей на відновлення, нам потрібно, це вже наша внутрішня історія, зрозуміти одну річ — "Хочеш миру – готуйся до війни" — це принцип нашого життя на майбутнє десятиліття. Україна має витрачати великі кошти і на армію, і на військово-промисловий комплекс для того, щоб Росія не вважала Україну легкою здобиччю, навіть якщо вона отримає це перемир'я. І єдиний запобіжник для цього – це позиція наших європейських колег. На українську делегацію тиснуть через "корупційний скандал". Це все дуже суттєво послаблює позицію України на переговорах.
Якби у нас був інший склад, Трамп почав би тиснути на Росію?
У нас ситуація інша. Ми давно впустили той шанс, щоби завоювати, якщо не прихильність, то хоча б нейтральне ставлення Трампа. Ми можемо його любити чи не любити. Він президент Сполучених Штатів, якого обирали громадяни США. Але нам треба співпрацювати. Історія відносин Трампа з Єрмаком і Зеленським дуже складна. Вона тягнеться ще з виборів, коли Трамп програв Джо Байдену попередні президентські перегони. Тоді Трамп звертався до нової на той момент української влади за допомогою, щоби порушити кримінальні справи проти сина Байдена і самого Джо Байдена. Вони дійсно були навіть порушені, але потім українська сторона, на думку Трампа, "з'їхала" зі своїх обіцянок. І Трамп одним із факторів свого програшу на президентських виборах в 20-му році якраз і вважає "зраду українського керівництва". Нам треба було займатися не дипломатією в стилі Єрмака, коли Єрмак все одно ліз в усі двері у Вашингтоні, хоча йому вже натякали, що цього робити не треба. Нам треба було шукати максимально можливі горизонтальні зв'язки і комунікаційні лінії. І це можна було б дуже просто насправді зробити. Для цього треба було залучити людей, які могли б говорити із Трампом, яких Трамп знає ще зі своєї першої каденції. І я кажу не тільки про п'ятого президента України Порошенка, який домовлявся з Трампом. Нагадаю, що перша країна, яка надала Україні зброю після вторгнення Росії в 2014-му році, – це була Америка під керівництвом Трампа, ми тоді отримали "Джавеліни". Це і посол України в США. У нас були можливості, але нинішня влада, на жаль, їх не використала.
"У мене є дуже великі сумніви, що парламент набере необхідну кількість голосів за невигідний мир"
Ми наразі не знаємо, чи потрібно буде цю мирну угоду імплементувати через Верховну Раду, але уявімо, що схвалення парламенту знадобиться. Чи будуть голоси?
Я не впевнений, тому що в даному разі за весь переговорний трек несе відповідальність особисто президент Зеленський. І якщо він спробує перекласти відповідальність на парламент, то в мене є дуже великі сумніви, що парламент набере необхідну кількість голосів за невигідний мир. Зараз ми говоримо про умови, які є на даний момент. Але вони починали з 28 пунктів, які Москва через своїх людей підсунула американській адміністрації, а зараз перейшли уже до однозначно м'якшого варіанту. І я тут дякую нашим європейським партнерам, які вчасно стали за спиною наших переговорників – це Великобританія, Німеччина і Франція. І вони добиваються зараз, в тому числі, від Трампа. Підтримуючи інтереси Євросоюзу і Великої Британії, вони фактично захищають інтереси України, бо в даному разі вони спільні.
"Економіка Росії зараз у дуже і дуже поганому стані"
Раніше я вважав, що Путін готовий дійсно йти до кінця. В принципі, я думаю, він готовий продовжувати війну ще пів року точно. Ресурсів у нього вистачить, хоча економіка Росії зараз, слава Богу, в дуже і дуже поганому стані. Тому, якщо цей процес навіть зірветься, то він продовжить війну. І, в принципі, він програє, але не сильно. Але у нас зараз дійсно є шанси вибити якомога більше. Я вважаю, що треба замінити переговорну групу і ввести туди не лояльних Зеленському, а професійних людей, які могли б говорити з американською адміністрацією тою мовою, яку розуміє адміністрація Трампа. Їх же не можна пробити на емоції чи на повагу до міжнародного права. У них у пріоритетах це далеко не перші речі. Нам треба говорити те, що Трамп хоче чути. А в Трампа перші 3 пріоритети — це Трамп, Трамп і Трамп. Це людина нарцистичного типу. І чим Росія зараз виграє в України, окрім того, що в Трампа просто негативне ставлення до українського керівництва? Росія перед тим, як когось "обробляти", створює психологічний портрет його, його найближчого оточення і на основі цього працює. У нас же створюють стратегію, яка здається нашій стороні вигідною і дієвою. Можливо, вона була дієвою для контактів з адміністрацією Байдена, який і без того був прихильним до України. Але не зараз. Отут я бачу небезпеку.
Зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у Вашингтоні, 17 жовтня 2025 року. Фото: facebook/zelenskyy.official
"В умовах воєнного стану провести демократичні й прозорі вибори просто неможливо"
Зараз знову активно почало обговорюватися питання виборів в Україні. Трамп актуалізував цю тему, активно наполягає. І якщо ще пів року тому позиція України, практично всіх політсил була консолідована, що це не на часі, то тепер ситуація, схоже, змінилася. Сам президент каже, що без питань, готовий йти на вибори за умови безпеки для проведення виборів. І він пропонує США допомогти, можна разом з європейськими колегами, забезпечити цю безпеку. Загалом за нинішніх умов можливо організувати вибори в Україні? Можливо, тут якісь цифрові технології можуть допомогти?
Однозначно не може бути онлайн-голосування. Ми проводили не одну Стратегічну сесію разом із Центральною виборчою комісією і вивчали досвід країн, які робили спроби онлайн-голосування. І навіть в Америці, коли спеціально зробили одне з таких голосувань із максимальним рівнем захисту, виявили, що контрольні цифри були одні, підрахунок голосів був один, а на сервері кількість голосів була суттєво інша.
Як тоді можна проводити вибори?
Єдиний варіант… По-перше, я не бачив ніде, щоб Трамп вимагав провести вибори під час війни. І це логічна історія – спочатку перемир'я, тривала зупинка бойових дій, потім відновлення демократичних інституцій… Бо поки, наприклад, три канали, пов'язані з опозицією, вимкнені з національного мовлення, а олігархічні канали, які створюють Марафон, цензуруються, там немає представників опозиції в принципі і вони отримують гроші з державного бюджету, то це не є рівні умови для проведення виборчої кампанії. І взагалі воєнний стан передбачає купу інших обмежень, зокрема, на мирні збори громадян. Тому в умовах воєнного стану провести демократичні й прозорі вибори просто неможливо.
"Я так розумію, що цей бюджет влада хотіла під свої вибори зробити"
Державний бюджет на 2026 рік ухвалений і підписаний президентом. Маємо приблизно 2,9 трлн грн – доходи. 4,8 трлн грн – видатки. Відповідно дефіцит майже 2 трильйони. І 2,8 трильйона заплановано на безпеку і оборону. "Європейська солідарність" не голосувала за бюджет. Більше того, закликала президента ветувати його, в тому числі через недостатні витрати на оборону. Який розмір цих витрат мав би бути і де їх брати?
Плюс 300 млрд гривень. Це ми виходили із мінімальних потреб, тому що нинішнього року на оборону витрачено більше, ніж закладено на наступний. І ясна річ, що навіть, якщо буде припинення війни, то як я вже на початку сказав, нам треба будувати з країни фортецю. Нам треба утримувати армію, як мінімум 800 тисяч особовий склад і нам треба переозброюватися. Тобто в той час, коли Росія витрачає 166 млрд доларів на свою оборону, я не знаю, де вони їх візьмуть, але коли Росія щодня витрачає майже 500 млн доларів на війну проти України, ми не можемо зменшувати бюджет на свою оборону.
Де брати ці кошти?
Давайте порахуємо по тому, що зроблено. У нас мінімум 25 млрд — це зайві видатки споживання. Це підняття зарплат для прокуратури, ДБР, Рахункової палати. Для Верховної Ради, тому що бюджет був ухвалений якраз через те, що депутати, які погодилися голосувати, отримали такий собі хабар через збільшення втричі витрат на депутатську діяльність. Після цього знайшлися голоси, бо до того моменту їх не було. Далі — 5,5 млрд на "Марафон" і стратегічні комунікації. "Телемарафон" — це фінансування олігархічних каналів. Вони всі фінансуються за рахунок державного бюджету. Із них 4 млрд йде на так звані стратегічні комунікації, але не на протидію російській дезінформації, зокрема, на території наших європейських партнерів, бо там росіяни роблять все, що хочуть, а ми на ту війну навіть не з'явилися, а на створення контенту, фільмів. Без таких витрат можна було б обійтися. Далі – інвестиційні проєкти Мінгромад на 13,7 млрд гривень. 7 млрд різних видатків на типу придбання нових пасажирських вагонів…
Вагони, напевно, теж потрібні.
Так, але у нас є пріоритети. Знаєте, це як в родині – коли немає грошей, то на відпочинок в екзотичні країни не їздять. Так і тут. Для того, щоб навести порядок у власному домі, нам потрібно захистити дім і спочатку витратити гроші на це. У нас 200 млрд – це резерв. Звідти беруться гроші на "кешбек", на так звану "Вовину тисячу", програму "Зимової підтримки". Окремо ще на "Скринінг здоров'я" 10 млрд, щоб роздавати всім. Я так розумію, що цей бюджет влада хотіла під свої вибори зробити. Хоча я не знаю, чи варто взагалі їм йти на вибори після цього корупційного скандалу, хіба що номінально. Але 200 млрд гривень – це резервний фонд Кабінету Міністрів, яким вони розпоряджаються на власний розсуд, або на розсуд Офісу президента, який має прямий вплив на Кабінет Міністрів, бо цей Кабмін формувався в Офісі, а не у Верховній Раді. Верховна Рада своїми кнопками тільки затверджувала. І не змогли навіть підняти зарплати військовим. Ну, хоч трохи. Навіть, якщо підняти зарплати кожному на 10 тис грн у місяць, то загальна витрата на рік буде 120 млрд грн. До речі, на алкоголі можна було як мінімум 3 млрд додати. На тютюнових виробах, якщо навести порядок і детінізувати цю сферу, то це плюс 18 млрд. А в грального бізнесу, який взагалі не чіпали щодо підвищення їм податків, щорічний обіг до 200 млрд гривень.
Але ж певна сума саме з детінізації в бюджеті закладена.
Але сама детінізація не проведена. Очевидно для того, щоб все це тримати "в тіні". І якщо зробити 50% на величезну рентабельність грального бізнесу і взяти у них хоча б 70-80 млрд на армію, то вони через це багато не втратять. Це протягом дії воєнного стану. Тобто гроші можна знайти, в тому числі забрати з усіх непотрібних і піарних для президента Зеленського речей. За різними оцінками, там від 40 до 80 млрд по галузях. Там окремі рядочки під проєкти, які можна було б просто позабирати, бо вони не є терміновими, і віддати на оборону. Хоча би показати нашим співгромадянам, які захищають державу, що держава про них дбає.
"У нас гроші є до квітня"
Частина бюджету, якої нам бракує, наскільки я розумію, прив'язана до заморожених російських активів. Але зараз із цим велика проблема. Чи не складеться так, що ми цих коштів можемо і не отримати?
Так, ця проблема постане. У нас гроші є до квітня. І якщо ми їх не отримаємо, то після квітня в нас взагалі, як кажуть, "швах". Зараз Євросоюз випускає євробонди під покриття за рахунок розморожування російських активів, але довго ця історія не протримається. І ясна річ, що корупційний скандал стає зараз на заваді допомозі за рахунок цих активів. Тому що ті, хто тримаються за них, у тому числі в Бельгії, а це величезні суми, вони просто вказують на цю річ. Саме тому важливо, щоб антикорупційні органи зараз працювали і суспільство показувало своє неприйняття корупції. Принаймні, коли я був у Бундестазі в Німеччині, то всі фракції, на кожній зустрічі, на кожному комітеті Бундестагу напочатку було питання щодо цього корупційного скандалу. Тобто всі ці речі дуже важливі й цей корупційний скандал дуже завадив цьому. Тому нам, як хворому, треба визнати це і почати лікуватися. А для цього треба показувати, що суспільство не приймає корупцію, антикорупційні органи працюють. І в ідеальному варіанті було б добре створити зараз уряд національного порятунку із технократів, де могли би всі чотири фракції Верховної Ради консенсусом призначати кожного міністра. Тоді це був би фактично технічний уряд, а не політичний.
"Це зараз ключовий момент"
Які загалом перспективи роботи парламенту в його нинішньому складі? Чи можливі якісь переформатування, формування нового уряду, куди б увійшли представники всіх фракцій?
Не зовсім представники всіх фракцій. Йдеться про міністрів, які погоджені всіма фракціями. Це не мають бути політичні посади. Але те, що я бачу в Верховній Раді – проблема не ліквідована. Тобто зараз фактично депутатів, особливо монобільшості, на певний період купили для того, щоб вони проголосували за бюджет. Купили, як я вже сказав, збільшенням виплат на депутатські повноваження втричі. І це був достатньо вагомий для них аргумент. Інша справа, що суперечності нікуди не поділися. Суперечності як внутрішні в монобільшості, так і вимоги опозиційних фракцій. Наприклад, я точно знаю, що "Європейська солідарність" буде стояти на одному принципі – питання не в тому, яка людина і яку посаду посяде, а який принцип формування і чи зможемо ми сформувати професійний уряд, незалежний від Банкової і підзвітний всій Верховній Раді для того, щоб повернути довіру наших західних партнерів, від чого залежить подальше існування України. Це зараз ключовий момент. Ясна річ, що я на сьогоднішній день оцінюю мудрість політичного керівництва країни піти на такий крок як низьку. Але вони, як завжди, спершу "з'їдять" усе, що можна поганого з'їсти, а потім їм доведеться ухвалювати вже правильні рішення.
