Ілюстративне фото: Державна прикордонна служба України
Штраф у межах 120-170 тис. грн або позбавлення волі до трьох років
Перетин або навіть спроба перетину державного кордону в умовах воєнного або надзвичайного стану, у будь-який спосіб, без відповідних документів або з використанням підробленого документа каратиметься штрафом від 7 до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 51 тис. грн до 170 тис. грн. Або ж може бути позбавлення волі на строк до трьох років. Окрема відповідальність передбачена за пошкодження прикордонної інфраструктури. Чи спрацює це, на вашу думку?
Відбувається перенесення норми із системи адміністративного покарання. Це Кодекс України про адміністративні правопорушення, стаття 204-1, яка залишається чинною та відтворює майже дослівно норму статті 332 Кримінального кодексу України щодо незаконного перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону. Залишається така ж сама санкція ― штраф від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів громадян ― тобто ми множимо ці цифри на 17 й отримуємо від 5 до 7,5 тис., це буде штраф за адміністративне правопорушення. А в кримінальному випадку, як ви вже зазначили, це буде від 120 до 170 тис. грн. Отже, в межах 120-170 тис. грн буде штраф або позбавлення волі до трьох років.
Особливість законопроєкту ― поєднання двох складів злочинів в одному
У нашому етері ми неодноразово згадували про різні способи перетину кордону. Люди готові були платити від 4-5 тис. доларів і більше. Ці люди будуть готові і штраф заплатити 120-170 тис. грн. Тож чи справді новий закон спрацює?
Це не питання санкцій. Умовна санкція, що замість 300-400 доларів треба буде заплатити до 4-10 тис. доларів, на мою думку, не зупинить тих, хто планує виїхати в незаконний спосіб, порушивши законодавство і вчинивши тепер не адміністративне правопорушення, а кримінальне. Тому що йдеться фактично про злочин, про криміналізацію цього діяння через поєднання кількох чинників. Тобто мова не просто про незаконний перетин кордону в пункті поза межами прикордонного пропуску або ж перетин із підробленими документами, а йдеться ще про декілька важливих чинників. Насамперед, про мету ― не просто виїхати, а уникнути бути призваним або мобілізованим, тобто це уникнення виконання обов’язку військовозобов’язаних. Крім того, йдеться про термін дії цієї норми ― "в умовах воєнного або надзвичайного стану". Тобто це визначається чіткими часовими проміжками, закріпленими на законодавчому рівні. Отже, бачимо мотивацію, навіщо це робиться та в який часовий проміжок це робиться. Мета ― встановити запобіжник для людей, які не хочуть виконувати свій обов’язок, покладений на кожну військовозобов’язану особу, порушуючи при цьому ще й законодавство щодо перетину державного кордону. Тобто фактично поєднання двох складів злочинів в одному якраз і становить особливість запропонованого законопроєкту. Як на мене, мінусом залишається норма статті 204-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, а отже, буде конкуренція норм. Чи норма, ухвалена пізніше, буде головнішою, чи це буде варіант вибору? Або ж рішення ухвалюватимуть прикордонники ― чи буде застосоване адміністративне законодавство, чи кримінальне у конкретному випадку? Але це вже питання юридичної техніки, думаю, воно буде опрацьоване при проходженні цього законопроєкту в парламенті.
Адміністративний арешт до 15 діб планується вилучити із тексту
Станом на зараз саме прикордонники складають адміністративні протоколи і передають ці справи на розгляд суду, який ухвалює рішення про притягнення або непритягнення до відповідальності. За новим законодавством, такий алгоритм залишиться?
У пояснювальній записці сказано, що ця функція за прикордонниками буде залишатися, вона не потребуватиме залучення поліцейських. Тут треба згадати ще один нюанс. Існувала норма накладання адміністративного арешту ― до 15 діб. Тобто особа під час незаконного перетину могла бути піддана адміністративному арешту, і відповідно, цей запобіжний захід так само міг бути застосований. Це зараз повністю виключається, й адміністративний арешт планується вилучити із тексту статті 204-1. Відповідно, особа в разі затримання буде проходити вже по кримінальному процесу. Тобто запобіжний захід може бути значно тривалішим, ніж 15 діб.
.jpg)
Олександр Павліченко. Фото: helsinki.org.ua
"Оскарження будуть. Але, скажімо, за 5 років від дати, коли закон набуде чинності"
Наші колеги цю тему нещодавно обговорювали з народними депутатами. Представниця "Слуги народу" Ольга Василевська-Смаглюк підтримує такі законодавчі ініціативи, у той час як представник "Європейської Солідарності" Олексій Гончаренко був прямо проти таких ідей. Чи суперечать запропоновані норми міжнародному праву? Чи варто очікувати позовів до суду на оскарження такого рішення?
Коли ухвалюються такі законопроєкти, відбувається експертиза на співвідношення з положеннями Конституції України. Зокрема, це стаття 33, яка гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, але ― за винятком обмежень, які встановлюються законом. І тут ключовий момент ― чи є це обмеженням, що встановлюється законом, яке може бути оскаржене? Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та конвенційної практики, треба дивитися, яким чином встановлюються обмеження на свободу пересування. У нашому випадку обмеження встановлюються, з відповідною мотивувальною частиною, винятково на період дії воєнного або надзвичайного стану. І важливо, наскільки відбувається співвідношення обмежень на свободу пересування з правом держави забезпечити обороноздатність держави, зберегти територіальну цілісність. Цей баланс між різними інтересами зважується при розгляді таких справ. Говорити про те, що не буде відповідних позовів та оскаржень, мабуть, не можна, вони будуть. Але це буде, скажімо, за 5 років від дати, коли закон набуде чинності. Сподіваємося, що на той час вже не буде воєнного стану, і в мирних умовах можна буде розглядати, наскільки були обґрунтованими та виправданими встановлені обмеження.
Нагадаю, що від початку російського повномасштабного вторгнення діє ця заборона на виїзд чоловіків 18-60 років і немає якихось категоричних застережень щодо порушення рівня конституційного права або ж положень міжнародних документів. Тому, як на мене, ми повинні ретельніше аналізувати. Адже йдеться про випадки свідомого порушення законодавства з метою не просто перетнути кордон, а з метою ухилитися, причому так, щоб цю особу вже не можна було дістати за кордоном через фактичну втрату юрисдикції наших правоохоронних органів, які могли б якимось чином поставити цю особу на службу державі.
"Це прописано як певний компенсатор щодо встановлення жорсткої санкції"
Водночас громадян, які повернуться в Україну протягом трьох місяців і добровільно заявлять про правопорушення до моменту вручення підозри, можуть звільнити від відповідальності. Наскільки може бути ефективною ця норма?
Це мені нагадує норми, виписані для військовослужбовців, що йдуть у СЗЧ. Умовно 43 тисячі осіб намагалися перетнути кордон і були затримані, але є десятки тисяч таких, хто перетнув кордон і перебуває поза межами України. Яким чином вручити підозру особі, яка перебуває невідомо де ― це велике питання. Крім того, очікувати, що особа впродовж трьох місяців після незаконного перетину кордону повернеться з тим, щоб отримати амністію та не бути підданою кримінальному переслідуванню, це дуже мала ймовірність. Але це прописано як певний компенсатор щодо встановлення жорсткої санкції ― штрафу 120-170 тис. грн або позбавлення волі до трьох років.
За незаконне переправлення осіб через держкордон ― від трьох до п’яти років позбавлення волі
Яку відповідальність мають понести ті, хто системно організовує такі "переправи"? Чи передбачено це законопроєктом?
На сьогодні діє норма покарання за незаконне переправлення осіб через державний кордон. Це стаття 332 стаття Кримінального кодексу України, яка передбачає чітку санкцію від трьох до п’яти років позбавлення волі. А якщо при цьому мають місце порушення прикордонної інфраструктури, то це посилює відповідальність. Ця норма так само передбачена у новому законопроєкті, для того щоб існувала санкція зі штрафами та кримінальною відповідальністю. Часто буває, коли переходять через кордон, то розрізають умовний дріт або чинять іншу шкоду для інфраструктури, але це вторинні ознаки скоєння злочину. Склався вже певний механізм або ж ринок надання таких послуг, і є достатня кількість суб’єктів, які користуються цими послугами переправлення через кордон. Відповідно, має бути превенція вчинення такого злочину.
КОНТЕКСТ
Уряд вніс на розгляд Верховної Ради законопроєкт №13673 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо відповідальності за правопорушення, пов’язані з перетинанням державного кордону України. Законопроєкт був підготовлений МВС. Як зазначило 22 серпня 2025 року у facebook МВС України, "сьогодні, на жаль, ми бачимо масові спроби ухилитися від мобілізації через незаконний виїзд за кордон. Як показує практика, адміністративні штрафи не стримують порушників. Новий законопроєкт пропонує системне рішення:
►передача розгляду адмінсправ про незаконний перетин кордону прикордонникам ― це швидше і ефективніше.
►встановлення кримінальної відповідальності у воєнний час за незаконний виїзд, використання підроблених документів чи пошкодження прикордонної інфраструктури. Щодо останнього: пошкодження прикордонної інфраструктури не лише робить кордон нашої країни вразливішим, а й коштує мільйони з держбюджету та донорських коштів.
►запровадження нової норми для військовозобов’язаних: порушення дозволених строків перебування за кордоном теж матиме правові наслідки.
Водночас законопроєкт передбачає баланс: ті, хто повернеться в Україну добровільно, можуть уникнути кримінальної відповідальності.
Наша відповідальність ― забезпечити безпеку держави та підтримати її обороноздатність у найскладніший час. Парламент визначить подальшу долю цього законопроєкту", ― констатує МВС України.
