Обстріл Ізраїлю угрупованням ХАМАС. Фото: AFP
Пастка пропалестинської пропаганди
Питання підтримки Палестини або Ізраїлю доволі гостро обговорюється не лише в політичних колах, а й серед людей мистецтва, громадських активістів та звичайних громадян. Проте якщо підтримку Ізраїлю можна висловлювати практично без наслідків, то оприлюднення своєї пропалестинської позиції часто сприймається гостро негативно. Що ви думаєте про підтримку і однієї, і іншої сторони?
Я нещодавно прочитала статтю одного ізраїльського аналітика. І він написав, що, ймовірно така "багатоходовка" не була запланована угрупованням ХАМАС, але вона сталася. Коли ХАМАС в 2023 році напав на Ізраїль, він розумів, що Ізраїль відреагує дуже жорстко. Але так трапилося, що Ізраїль втрапив в пастку пропалестинської пропаганди довкола своєї жорстокої відповіді. Через два роки після тих подій ми спостерігаємо доволі тривожні дзвіночки для Ізраїлю. Наприклад, в США, від військової допомоги яких Ізраїль дуже залежить, вперше суспільна підтримка Палестини перевищує на 1% підтримку Ізраїлю. Причому Ізраїль втратив підтримку виборців демократичної партії. А в республіканській партії Ізраїль втратив підтримку молодої аудиторії. Якщо такий тренд буде продовжуватися, це може серйозно ускладнити військову підтримку Ізраїлю.
Близький Схід – це регіон, в якому досить складно розібратися навіть європейцям
Як пояснити збільшення підтримки Палестини? Що вона означає: підтримку мирного населення чи власне ідеології?
Це доволі складна історія. Якщо ти знаходишся у війні, якщо вона безпосередньо тебе торкається, то абсолютно зрозуміло, що саме трапилося, в якій послідовності, і хто в цьому винен. А тут ми бачимо, що Близький Схід – це регіон, в якому досить складно розібратися і нам українцям, і європейцям загалом. Хоча це регіон, не дуже від нас далекий. Як на мене, це урок для України, що у війні немає очевидних речей. Нині правда на нашому боці, тому нам здається, що всім все зрозуміло автоматично.
Як європейські мистецькі еліти включилися в підтримку Палестини
Досить цікавий механізм, як європейські мистецькі еліти включилися в підтримку Палестини. Йдеться про мистецькі європейські фестивалі. Ми бачили, що нещодавно відбулося на фестивалі в Італії (тисячі людей вийшли на марш в підтримку Палестини – ред.). Але мені довелося побачити менш відомий фестиваль в Единбурзі. Взагалі фестивалі нині – це майданчики для просування не лише культурної дипломатії, а й політичного порядку денного тієї чи іншої країни. І кожна країна працює по-своєму. На прикладі цього фестивалю я побачила, що Китай і Тайвань працюють дуже централізовано. Від кожної з країн були представлені стенди, де перелічувалися всі події, які країни привезли на фестиваль. Україна, до речі, була представлена дуже непогано. Але у нас все було, як ми любимо – горизонтально: окремо держава, окремо митці тощо. Росії на фестивалі офіційно не було. Адже в Британії це неможливо.
Медіаекспертка Галина Петренко. Фото Facebook
Участь у фестивалях "партизанським" шляхом
Однак, Росія була представлена "партизанським" шляхом, маскуючись під інші країни. Палестина теж була присутня в більш "партизанському" форматі: десь якось розповсюджувалися пресрелізи для преси, яка висвітлювала фестиваль. Наприклад, в одному з пресрелізів пропонували звернути увагу на один фільм, головна героїня якого "нещодавно загинула під обстрілами Ізраїлю". Водночас Ізраїль на цьому фестивалі взагалі не був представлений. Підозрюю, що подібна ситуація відбувається і на інших майданчиках. Це один з прикладів, як пропалестинська точка зору захоплює культурний простір в Європі.
У ізраїльтян по всьому світу включаються травми Голокосту
Наскільки в цьому питанні важливий релігійний контекст? Як на мене, релігія часто береться на прапори, і вона є основним маркером. А часто його, навпаки, опускають, і це є суто політична історія.
Окремо релігійний контекст протистояння я не досліджувала. Я бачу, наскільки в єврейському середовищі в різних країнах, розташованих дуже далеко за межами Ізраїлю і Близького Сходу, люди зараз стривожені. Я бачу, як сильно у них включаються травми Голокосту і антисемітизму, який вони переживали. Вони вважають, що їх очікує небезпека в майбутньому в різних країнах. І це також впливає на громадську думку.
Істина в першоджерелі
Відкриваючи ті чи інші світові ЗМІ, достатньо легко загубитися. В медіасередовищі можна знайти дуже багато різної інформації. Про що ми маємо пам'ятати, читаючи ті чи інші новини?
Найперша порада – це читати першоджерела. В практичній площині вона означає, що коли ми з вами щось читаємо в соціальних мережах, там обов'язково має бути лінк на першоджерело. Якщо його немає, треба шукати іншу новину на цю тему. Якщо лінк є, треба по ньому перейти і уважно почитати. Якщо стаття іноземною мовою, потрібно не полінуватися і включити перекладач. Сьогодні зранку на слуху історія з обстрілом Польщі. І було дуже показово, що саме кожне медіа виносило із заяви президента Польщі в свої заголовки. Навіть поважні видання, які його процитували, винесли діаметрально протилежні меседжі: або все спокійно, або ситуація серйозна. Я дуже раджу приділяти час читанню першоджерел.
"Мати власну думку – це дуже цікаво"
Як навчитися правильно "читати" заголовки?
Я вірю в те, що люди розумні. Наприклад, коли людина хоче купити машину, навіть не будучи професійним механіком, вона приділяє час і знаходить достовірні джерела інформації для того, щоб обрати автомобіль. Вибір ідеї – це така ж історія, якщо ми говоримо про споживання інформації. Потрібно докласти зусиль, розібратися з джерелами інформації, приділити цьому час і сформулювати свою власну думку. Як на мене, мати власну думку – це дуже цікаво. Я розумію, що на це не завжди є час і сили в сучасному житті, але це дійсно варто робити.
