Тварини в укритті. Ілюстративне фото з сайту nus.org.ua
Тварини, як і люди, переживають гострий стрес під час обстрілів
Днями суспільство сколихнула історія, коли в Києві на одну зі станцій метро не впустити під час тривоги собаку Мішу через скаргу киянина. Міша живе на станції метро "Теремки" багато років і дуже боїться вибухів. Ця публікація викликала багато коментарів в соцмережах, через що на неї була змушена відреагувати і пресслужба метрополітену. Нині Міша у притулку, і йому шукають родину. 2023 році була ще одна гучна історія, коли школярів не впустили в укриття з маленьким собачкою. Директор пояснив це тим, що у когось з дітей могла бути на тварину алергія. Почнімо розмову з теми психології тварин. Як вони реагують на сирени та вибухи? Чи є різниця в поведінці безпритульних і домашніх тварин?
Як і люди, тварини переживають стрес. Вони відчувають страх і мають симптоми, які можуть бути і видимими, і невидимими. Наприклад, тварина може притискатися до підлоги і тремтіти. Або ж у неї може початися розлад харчування. Тобто тварини також переживають стрес гостро, і це може мати певні наслідки як на психологічний стан, так і на здоров'я загалом. Тому вони також потребують уваги. І домашні, і безпритульні. Між ними немає ніякої різниці. І тих, і інших безумовно потрібно пускати в укриття або в метро. І не звертати увагу на такі насправді поодинокі провокаційні заяви від людей. Я думаю, що більшість людей не проти, щоб тварини були в укриттях.
Як можуть власники допомогти тварині під час стресу, який вона переживає під час обстрілів?
Потрібна індивідуальна порада від ветеринара. Тому що універсальної поради для всіх немає. Але що обов'язково має бути, так це елементарні засоби безпеки: повідок, намордник, переноска, пакети для прибирання сміття, плед, який надасть відчуття комфорту. Вкрай важливий спокій самої людини, адже тварини переймають її стан.
Наразі законодавство України передбачає допуск тварин в укриття
Що говорить про перебування в укритті тварин наше законодавство? Чи є після оновлення правил перебування в укритті заборона на тварин?
Справді, на початку повномасштабного вторгнення у нас діяли застарілі правила, створені не для умов військового стану. І там не були прописані ситуації з тваринами. UAnimals подавали правки, і вони, на щастя, були прийняті. Наразі законодавство України передбачає допуск тварин в укриття. Прописано, що тварини можуть бути туди допущені. Такі ситуації, як з Мішею, трапляються через людський фактор. Оскільки, на жаль, не все людство, як і не все населення України, є гуманним. Не всі ставлять цінність життя тварин на той же рівень, що й людське. Тому такі ситуації так чи інакше виникатимуть і надалі. Але головне – це підтримка більшості. Головне, щоб було правове врегулювання, яке в даному випадку є. І вкрай важливо, щоб люди були небайдужі. Як ми бачимо, небайдужість людей проявилася саме через широкий розголос і підтримку Міші. Метрополітен просто змушений був відреагувати, і того ж вечора собаку Мішу вони пустили в метро.
Домашніх тварин з власниками треба однозначно пускати, а щодо безпритульних тварин – це швидше питання людяності
Можливо, нам потрібно було б створити якісь візуальні пам'ятки для укриттів, де "на пальцях" пояснювати правила співіснування людей і тварин в укриттях, щоб уникати подібних конфліктів?
Це хороша ідея. Ми час від часу проводимо інформаційні кампанії для різної цільової аудиторії. І це справді міг би бути хороший інструмент для того, щоб під рукою у людей в укриттях був доступ до інформації, і вони могли б відстояти свою точку зору і подивитися, що можна робити, а що – ні.
Такі ситуації, як скандал довкола пса Міші – це систематична проблема чи швидше винятки?
Подібні ситуації час від часу трапляються. Просто не всі з них стають публічними. Мені здається, що тему допуску тварин в метро раз на кілька місяців ми порушуємо на наших сторінках разом з різними медіа саме через те, що з'являються такі кейси. Тому ми мусимо повторювати, що тварини мають право бути в укриттях разом з людьми. І метро – не виняток. Домашніх тварин з власниками треба однозначно пускати, а щодо безпритульних тварин – це швидше питання людяності. Адже проблема з Мішею виникла саме через те, що не було власника, який би міг за тварину заступитися.
Ольга Чевганюк. Фото: facebook.com
Рятуючи тварин, захисники на фронті доводять, що для нас кожне життя важливе
Чи змінила війна ставлення українців до тварин?
Ми подекуди бачимо різну реакцію людей. Але в цілому, якщо проаналізувати кількість заявок, які люди подають до нас про бажання допомогти, скільки небайдужих не проходить повз, я б сказала, що українці гуманна нація. Окремо хочу згадати ставлення до тварин наших захисників, і те, як вони на позиціях тварин рятують. Вони доводять, що для нас кожне життя важливе.
Щоб не послуговуватися лише емоційною оцінкою, ми разом з дослідницькою агенцією Fama проводили дослідження, про те, як українці сприймають тварин. І воно показало, що 92% людей, які мають тварин вдома, вважають їх членами своїх родин, ставляться до них відповідно: з любов'ю і теплом. Але при цьому для 55% опитаних важливий зовнішній вигляд тварини, і для чверті респондентів важливі порода, вік і розмір. Тобто стереотип про те, що тварина все одно є ознакою певного статусу, залишається.
Є речі, які ми ще маємо змінювати, як нація
Є речі, які ми ще маємо змінювати, як нація. І сприймати всіх тварин як тих, хто має право на життя. Є сфери, де рівень гуманності більший. Переважна більшість опитаних погоджується з тим, що не варто ходити в цирки, де експлуатуються тварини. Але щодо дельфінаріїв та контактних зоопарків все ще немає чіткої позиції. Хоча кількість людей, які не підтримують такі розваги, зростає. Водночас, випадки жорстокого поводження з тваринами все ще є. І їх, на жаль, досить багато. В нашій організації працюють юристи, і вони завантажені роботою, адже щотижня, на жаль, з'являються нові кейси: про жорстоке поводження, про побиття, про покинутість тощо. Але водночас хочу зазначити, що ми не знаємо, чи їх стало більше. Ми думаємо, що вони просто стали більш видимі. Через те, що люди стали більш небайдужі і перестали проходити повз.
Поліція стала активніше реагувати на виклики через те, що громадські організації вимагають їхньої реакції. Ми бачимо більше реакцій в соцмережах, поліція більше отримує заяв саме через небайдужість. Тому, на жаль, такі кейси все ще є, і реакція на них неоднозначна. Адже такі зміни відбуваються впродовж десятиліть. Але я знаю, що українці в цьому напрямку рухаються. Навіть під час війни ухвалюються певні законопроєкти, змінюються норми законів. Хоч і в невеликій кількості, але вони є. Тому я вважаю, що тенденція більш позитивна, аніж стагнуюча чи негативна.
Поліція найчастіше реагує під впливом і тиском громадськості
Які, на вашу думку, для цього потрібні системні кроки від держави, від місцевої влади, від громадських організацій?
Таких речей величезна кількість. Почну насамперед з роботи правоохоронних органів та судової системи. Дуже часто при виклику поліції волонтерам доводиться пояснювати правоохоронцям, що є адміністративним правопорушенням, а що – кримінальним; що має робити поліція: має вона вилучати тварину чи ні. Все це ми мусимо доносити. І тільки через широкий розголос правоохоронні органи найчастіше щось роблять. На щастя, є випадки, коли поліція спрацьовує швидко. Є і штрафи, і кримінальні провадження. Але поки що все це відбувається в переважній більшості під впливом громадськості і тиску. Тому хотілося б більш плідної роботи правоохоронних органів і судової системи. І звісно ж, нам потрібно змінювати законодавство. Тому що наразі тварини в законі у нас трактуються, як річ. У нас й досі немає закріпленого права власності, у нас не потрібна реєстрація тварин і чіпування. Тому коли щось трапляється, немає відповідальних.
Довгострокова і дороговартісна історія, яка має бути вписана в стратегію
Також мають бути певні стратегічні рішення міських адміністрацій для того, щоб забезпечити реєстрацію, чіпування, вакцинацію і стерилізацію тварин. Все це крок за кроком має бути вписано в якусь стратегію. Тому що це довгострокова і дороговартісна історія. Відповідно вона має бути певним чином розтягнута в часі. Щоб це не стало стресом і негативним фактором для людей, але при цьому питання було б вирішене.
Ми час від часу порушуємо нові питання. Зараз у нас була активна кампанія проти контактних зоопарків. Нещодавно в одному з них було виявлено сказ. Відповідно люди, котрі там працювали, були в зоні підвищеної небезпеки. Ми висвітлювали ці теми, проводили дослідження. Попереду в нас також важливі завдання і питання, які ми плануємо підіймати. Зокрема, це питання допуску тварин на АЗС, в супермаркети та заклади харчування. Ми зараз працюємо над цими питаннями, що в подальшому уникати проблем.
