Ольга Цуприкова. Фото з особистого архіву
Це дійсно історичні зміни
Рішення парламенту щодо оновлення переліку мов, на які поширюється захист Європейської хартії регіональних мов або міноритарних мов. Чи задоволені ви цим рішенням? Як ви його оцінюєте?
Варто зауважити, що станом на сьогодні (12 грудня 2025 року) ми ще чекаємо на підпис Президента України щодо законопроєкту №14120, яким вносяться дійсно історичні зміни. Йдеться про приведення у відповідність назви міжнародного документа українською мовою його оригінальній назві. Ми говоримо про Європейську хартію регіональних або міноритарних мов. Варто зазначити, що в Україні понад 20 років цей документ був ратифікований, на жаль, з некоректною назвою. Хартія в Україні називалася Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, що абсолютно спотворювало її характер, дух цього документа. Тому дійсно рішення історичне через оновлення переліку тих мов, на які хартія розповсюджується в Україні. І для надазовських греків це історичне рішення, тому що нарешті в цьому переліку з'явилися дві рідні мови надазовських греків – урумська мова і румейська мова. Бо до того весь цей дуже тривалий час в переліку мов була виключно така умовна категорія, як “грецька” мова.
Мовами надазовських греків є виключно урумська та румейська мови. Якщо ми говоримо про новогрецьку, то ця мова не рідна для надазовських греків. Нею спілкуються ті люди, які приїхали в різний час в Україну. А коли ми говоримо про надазовських греків, про урумів і румеїв, ми говоримо про народ, який сформувався в Криму в середньовіччі. Далі був насильницьким чином виселений з півострова до земель на північному узбережжі Азовського моря, на півдні Донецької області. Так стали називатися надазовськими греками уруми і румеї. І з собою з Криму вони принесли свої дві мови. І тут дуже цікаво якраз в контексті визначення чіткого, про що ми говоримо, коли говоримо про “грецьку” як доволі абстрактну мову по відношенню до цієї спільноти. Бо румейська мова походить з середньовічної грецької мови, від того варіанту, яким говорили у Візантійській імперії. А урумська мова – друга мова надазовських греків – тюркська, належить до абсолютно іншої гілки мовного дерева. Тому говорити щодо урумської та румейської грецька мова чи грецькі діалекти – це доволі був “цікавий” підхід. Румейська мова має п'ять діалектів, а урумська мова – два діалекти, кожен з яких ділиться ще на дві говірки. Тому ці мови - неймовірне мовне розмаїття, мовне багатство нашої спільноти. Ми сподіваємось, що відтепер вже чітко буде зрозумілим, що саме ці мови Україна дійсно має захищати як на міжнародному, так і на національному рівні.
Як цей процес буде відбуватися далі щодо захисту і підтримки мов і румейської, і урумської? Чи є механізми, можливості, зокрема і фінансові, щоб ці мови перебували під захистом, їх можна було зберегти?
Для надазовських греків сьогодні неймовірно складним викликом є питання збереження ідентичності цього народу. Тому що всі 76 поселень, які були засновані надазовськими греками в різні часи, починаючи з моменту їх виселення з Криму і до сьогодні, всі ці 76 населених пунктів – 75 в Донецькій області і один населений пункт в Запорізькій області – є окупованими Російською Федерацією. Деякі з цих населених пунктів майже повністю знищені. Це катастрофічний стан, в якому перебуває спільнота і дві мови в нашому випадку – це той елемент ідентичності, який все ж таки, напевно, можна зберегти і неможливо окупувати. Зберігати складніше, безумовно складніше в ситуації, коли люди не в місцях компактного проживання, але є запит від молодого покоління ці мови зберегти, згадати, розбудити. Дуже часто дослідники і мовні активісти застосовують терміни "сплячі" мови – ось і наші мови “сплять”. Варто до них повернутися і варто це робити на різних рівнях, починаючи від рівня спільноти і рухаючись вище до регіонального, національного і міжнародного.
Дуже важливим є той факт, що в червні 2024 року вийшла постанова Кабінету Міністрів № 670, яка визначає дев'ять мов національних меншин та корінних народів, яким в Україні загрожує зникнення. І в цей перелік увійшли також дві наші мови: румейська та урумська. Це важливий був крок. Наші мови прозвучали, як мови – не діалекти, а власне самостійні окремі мови. І наступним логічним кроком після виходу цієї постанови стала робота, яку очолила Державна служба з питань етнополітики та свободи совісті. Це робота над Стратегією збереження та розвитку мов нацменшин (спільнот) та корінних народів, яким загрожує зникнення. Для кримськотатарської мови існує окрема стратегія, а для восьми інших мов – білоруської, гагаузької, їдиш, караїмської, кримчацької, ромської, румейської та урумської мов – держава разом з науковцями та громадськими активістами напрацювали проєкт стратегії з диверсифікованими операційними планами для кожної мови, що є важливим. Бо не кожна мова з переліку має однаковий стан. Це варто чітко розуміти. І не кожна мова потребує однакових підходів. Дві мови надазовських греків не є кодифікованими. І це окремий великий шмат роботи [з кодифікації], який має бути пророблений. І ми стартуємо із зовсім інших позицій, ніж, умовно, білоруська, наприклад, мова або мова їдиш. … Такий міжнародний інструмент як Європейська хартія регіональних або міноритарних мов ще цікавий тим, що він якраз чітко наголошує, що держави, які цей інструмент вважають за потрібним ратифікувати та застосовувати до власних регіональних або міноритарних мов, мають застосовувати положення Хартії відповідно до стану кожної конкретної мови. Підхід, коли в нас абсолютно однакові очікування до заходів щодо умовної угорської мови і до румейської або урумської, не є коректним. Ми маємо підходити індивідуально до кожної з мов. І очікуємо, що стратегія, комплекс практичних заходів зі збереження мов, яким загрожує зникнення в Україні, принаймні структурує роботу із документування, внормування, поширення, передачі далі цих мов. Це, насправді, тривалий, кропіткий, не завжди приємний і комфортний процес. Це варто чітко розуміти. Немає ні в кого ілюзій, що це простий шлях. І в цьому сенсі рішення щодо оновлення назви Європейської хартії, оновлення переліку мов – це, більше, напевно, символічне рішення. Бо за ним мають стояти ще і практичні кроки, виділення фінансування з боку держави на підтримку таких мов. Це має відбуватися. І ці кроки мають бути гарно спланованими, продуманими таким чином, щоби національні спільноти і громадські організації, зокрема, які працюють із питанням захисту мов, могли такими можливостями від держави скористатися. І це дуже є важливим. І саме тому ми сподіваємося, що коли Україна буде розробляти різні програми підтримки для мов, яким загрожує зникнення, що спільноти будуть залучені до цього процесу. І ми дійсно зможемо скористатися підтримкою, щоби наші мови зберегти. Бо ми, як громадська організація, доволі активно працюємо із питанням збереження і румейської, і урумської мов. Сподіваємось, що і на рівні держави нас почують.
Ніхто краще за саму спільноту не пояснює, чому її мови важливі, чому їх варто захищати
Чи створені вже робочі групи, чи почалась робота щодо мов і захисту, збереження і розроблення цих підстратегій, які увійдуть в загальну стратегію? Чи ваші фахівці залучені, мовознавці, всі, хто дотичний?
Робоча група з розробки проєкту стратегії була сформована навесні цього року. З того моменту доволі активно почалась робота над напрацюванням чернетки преамбули і конкретних операційних планів для кожної з восьми мов. В цю робочу групу увійшли як представники Національної академії наук, так і різноманітних університетів, громадські активісти, представники національних спільнот, корінних народів. По кожній мові була створена маленька підгрупа. До підгрупи по румейській та урумській ми були залучені, як організація. Також долучалася Федерація грецьких товариств України на зустрічі періодично. Ми в межах нашої організації напрацьовували текст, який запропонували в межах цієї робочої групи до стратегії по наших мовах. Тому на рівні впорядкованої вже чернетки стратегія вийшла на громадське обговорення станом на кінець серпня, початок вересня цього року. Далі краще скаже Державна служба з питань екополітики, як далі відбувається процес, бо вони його координують і очолюють. Здається, стратегія мала зараз отримувати коментарі від міжнародних експертів і далі вже, з урахуванням різноманітних і коментарів від громадськості, і від міжнародної спільноти, це все має бути опрацьоване ДЕСС (Державна служба України з етнополітики та свободи совісті – ред.) і далі перейти до процесу затвердження вже на державному рівні. Ми були залучені, консультували, допомагали, наскільки можемо на нашому рівні, щоби з'явилася чернетка стратегії. І, сподіваємось, що цей документ буде затверджений.
Щодо роботи і ініціативи, яка йде від спільноти… Звісно, це є важливим. Адвокація від представників надазовських греків є неймовірно важливою. Ми, як окремі мовні активісти, ще до формування нашої громадської організації роками говорили про важливість включення до Хартії наших мов. Мовний активіст Олександр Рибалко, член нашої організації тепер. Тетяна Хорунжа, яка теж тепер є в нашій організації. Вони ще на початку 2000-х років наголошували на необхідності включення урумської та румейської до переліку мов під захистом Європейської хартії. З 2024 року ми вже були об'єднані в громадську організацію, включаємо на 90% представників надазовських греків етнічних. І ми вже, як згуртована громада, працювали над послідовною адвокацією, поясненням, розповіддю, просвітництвом щодо наших мов. Це послідовна робота в складі громадської організації вже майже два роки ведеться і має певні результати. Без наших звернень, без того, щоб звертатися до профільного парламентського комітету, без проведення різноманітних заходів, присвячених нашим мовам на різних рівнях, на локальному, загальнонаціональному – таких би змін просто за ініціативи держави не відбулось. Бо ніхто краще за саму спільноту не пояснює, чому її мови важливі, чому їх варто захищати. І тут я підтримую той підхід, що активність самих носіїв мови або людей, які вважають, що це їхні етнічні мови, що це мови їхніх предків і вони хочуть їх відновити є важливою, без низової ініціативи змін би не відбулось. Варто подякувати також комітету профільному у Верховній Раді з питань гуманітарної та інформаційної політики, тому що до нас дослухалися. І не з першої спроби – перша спроба була в січні цього року оновити цей перелік, алене була успішною. Але вже з другої спроби, ми сподіваємось, що саме цю редакцію закону про внесення змін до ратифікаційного закону Європейської хартії тепер вже матиме успіх, зусилля адвокаційні матимуть позитивні наслідки.
З ким ви співпрацюєте з інших спільнот, чи підтримуєте один одного?
Спілкуємося, знайомимося, нам легше говорити між собою, бо “болять” дуже схожі речі в нашій діяльності по захисту мов. З ромськими, кримськотатарськими організаціями ми підтримуємо зв'язки. Урумська мова дуже близька до кримськотатарської. Нам важливо мати як історичні зв'язки, так і актуальні станом на сьогодні. Ми намагаємося об'єднуватися довкола питань, пов'язаних із мовами, загроженими в Україні. Щодо їдишу ми спілкувалися теж з колегами з профільних організацій. Так само, як була в Хартії абстрактна грецька мова, так само абстрактно була зазначена єврейська мова. Зараз цей останній проєкт закону передбачає визначення мов їдиш і івриту, як таких, що підпадають під захист Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Є вже певна визначеність більш конкретна.
