Андрій Білоус у Печерському райсуді, 21 жовтня 2025 року. Фото: Суспільне Культура/Лілія Гончарук
Колишньому керівнику "Молодого театру" і викладачу Андрію Білоусу повідомили про підозру в систематичному сексуальному насильстві щодо студенток, серед яких були і неповнолітні. Режисер заперечує усі звинувачення, стверджуючи, що не завдавав шкоди жодній дівчині. Нагадайте обставини цієї справи. Яка кількість постраждалих – фігурантів цієї справи?
Оскільки наша лінія надає правничу допомогу жертвам сексуального насильства, кілька дівчат, які стали жертвами сексуального насильства, звернулися на нашу лінію аби отримати правничу допомогу. Це було в лютому 2025 року. Ми їм надали адвокатку Людмилу Вігівську, яка їм допомагає у справі. Спочатку це було три студентки. Зараз, на даний момент є п'ять постраждалих, які діють в межах кримінального провадження. Кримінальне провадження було зареєстроване в лютому 2025 року, і от вже зараз ми знаємо, Андрію Білоусу повідомили про підозру. На даний момент буде обиратися запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Попереду заплановане судове засідання, побачимо, який буде результат.
У чому підозрюють Андрія Білоуса?
Йому висунуто підозру у зґвалтуванні та сексуальному насильстві. Сексуальне насильство – це 152 стаття Кримінального кодексу. 153 стаття – це зґвалтування, тобто дії з проникненням у тіло іншої особи. А сексуальне насильство – це дії сексуального характеру, не пов'язані з проникненням в тіло іншої людини. Дії пана Андрія підпадають під ці дві статті.
Якою є позиція пана Андрія?
Я не є безпосереднім учасником кримінального провадження, а лише координую роботу нашої лінії. Відповідно, я знаю ту ж інформацію, що й ви бачили в медіа. Він заперечує усі звинувачення і намагається себе захистити. Після повідомлення про підозру буде йти досудове розслідування кримінального провадження, будуть розслідуватися інші докази, які були взяті під час обшуку.
Надважливим аспектом подібних справ є доказова база. Я ще можу припустити, що її більш-менш легко можна зібрати, коли йдеться про зґвалтування і безпосереднє проникнення. Але ж коли ми говоримо про ситуації, не пов'язані з проникненням, вочевидь тут можливі маніпуляції: мовляв, тобі здалося, а я жартував або фліртував, і взагалі все це наклеп. Наскільки реально в цих справах триматися конкретики?
І зґвалтування, і сексуальне насильство – це важкі правопорушення. І навіть коли особа зазнала зґвалтування, не завжди є докази такі, як фізична шкода тощо. Адже не завжди постраждала особа звертається одразу і повідомляє про вчинене. Бо це вкрай травмуюча подія, і не завжди людина, яка це пережила, можеш звернутися по допомогу. В цьому питанні потрібно дуже точково працювати з суспільством. Із людським мисленням, із розумінням того, що взагалі можна вважати, наприклад, фліртом чи домаганням, а що є добровільною згодою між партнерами. А що є протиправним в контексті сексуального насильства і домагань. Ключовою є добровільна згода особи, яка намагається проявляти флірт.
Юлія Нікітіна. Фото: facebook
Також важливо відзначити, що у нас є не тільки кримінальний кодекс, але й кодекс про адміністративні правопорушення, в якому є відповідальність за сексуальні домагання. Це будь-які дії сексуального характеру, які проявляються, наприклад, доторком до тіла, негативними вульгарними коментарями, змушуванням до побачень. Зокрема такі дії можуть проявлятися в соціальних мережах. Наприклад, надсилання оголених фотографій або, навпаки, вимагання надіслати їх. Є багато дій, які можуть під це підпадати. Щодо доказової бази. Вкрай важливо зберігати скріншоти таких повідомлень. Якщо є можливість, і це не загрожує життю, спробувати зняти все на відео або записати аудіо. І вкрай важливі в подібних випадках свідки. Якщо це сталося, приміром, в людному місці або транспортному засобі, потрібно взяти контакти людей, які це бачили. Ми живемо в такому суспільстві, що навкруги є досить багато відеокамер.
Важливо запам'ятати, де все відбулося, щоб поліція мала змогу ці камери дослідити. Вже є камери навіть в деяких видах громадського транспорту, тому на кожну справу треба дивитися окремо і діяти відповідно до обставин. Але тут дуже і дуже важливо розуміти, що навіть якщо у потерпілої немає доказів, її свідчення і покази теж є дуже важливими. В цій справі у нас спершу теж були тільки свідчення потерпілої особи, але завдяки співпраці адвокатів, слідчих і прокурорів ми вже досягли оголошення підозри. Тому все досить індивідуально, але спільними зусиллями ми можемо досягти справедливості.
Який алгоритм звернення по юридичну допомогу чи до правоохоронних органів для дачі показань, коли йдеться про сексуальне насильство, домагання чи зґвалтування? Адже, наприклад, історія з Андрієм Білоусом дуже довго жила в інтернет-просторі. Навіть сам Білоус називав ці випадки інтернет-історіями і спробами наклепу чи впливом на репутацію. Ми досі залишаємося в рамках підозр. Але я припускаю, що коли людина публічна, дещо простіше розгорнути таку історію. Натомість, коли йдеться про непублічних людей, такі справи очевидно можуть гальмуватися. І це також великий виклик і для системи, і для самих постраждалих.
У нас є номер телефону, куди постраждалі можуть звернутися – 068 145 55 90. Ми можемо проконсультувати. Також нам можна написати в Телеграм чи інші месенджери. Ще можна звернутися безпосередньо в правоохоронні органи і написати заяву про вчинення або адміністративного, або кримінального правопорушення. Щодо розголосу в медіа, це теж досить тонка межа. З цією справою нам, по суті, повезло, бо розголос став позитивним поштовхом. Але це не завжди таж. Бо, наприклад, коли особа хоче повідомити в соціальних мережах, що з нею трапилося і вказує конфіденційну інформацію потенційного кривдника, вона може накликати на себе певні юридичні наслідки. Наприклад, пред'явлення цивільного позову щодо наклепу. Тому тут потрібно бути дуже обережним. І спершу проконсультуватися у юриста, чи варто це робити. Тому що це небезпечно. І у нас на лінії є такі справи, коли потерпілі постили інформацію про те, що з ними трапилося, кривдник це бачив і миттєво знищив усі докази, які були. Наприклад, відеозапис вчинення цього злочину, який він робив чи фотографії. Тому докази зникли. Відтак із публічним розголосом потрібно бути вкрай обережним аби не нашкодити ні собі, ні справі.
Чи існує досі страх постраждалих пережити віктімблеймінг, коли жертву починають звинувачувати? Страх почути оцю класичну фразу про те, що "не треба було одягати таку коротку спідницю". Чи готові люди звертатися по допомогу?
Це питання дуже важливе. Тому що, на жаль, в нашому суспільстві дуже закорінені стереотипи, що особа сама винна в тому, що трапилося: не так була одягнена, надто яскравий макіяж тощо. І справді цей суспільний тиск дуже впливає на готовність звертатися. Багато жінок думають, що їм можуть не повірити в тому, що вона не давала добровільної згоди, і справді сталося насильство. На жаль, і досі існує недовіра до правоохоронної системи, не всі вірять працівникам поліції. Це справді є досить закоріненою проблемою. Тому вкрай важливим є інформування людей про те, що вони мають знати про сексуальні домагання і сексуальне насильство. Тому що не завжди якісь дії люди здатні ідентифікувати як насильство. Потрібна комплексна робота з суспільством для подолання цих стереотипів, тому що вони, як і раніше, заважають потерпілим звертатися по допомогу.
ПОЗИЦІЯ АНДРІЯ БІЛОУСА
Андрій Білоус наголосив у коментарі Суспільному Культура в залі Печерського райсуду Києва, що повністю заперечує всі звинувачення, стверджуючи, що ніколи не завдавав нікому ні фізичної, ні моральної шкоди. Він додав, що має численні підтвердження цього, оскільки жодні з колишніх колег чи знайомих раніше не висловлювали до нього жодних претензій.
Пояснюючи нинішні обвинувачення, режисер заявив, що вважає їх "замовною кампанією", спрямованою на його дискредитацію та знищення як керівника, за його словами, "найуспішнішого театру".
