Переговори між США та Росією щодо припинення бойових дій в Україні. Москва, 2 грудня 2025 року. Фото: АР
"Віткофф — людина, яку обрала Росія"
У Москві відбулися зустріч представників США та Росією щодо припинення бойових дій в Україні. Яка роль Стівена Віткоффа в цих переговорах? На яку роль він уповноважений в цілому і з якими переговорами треками в загальному треку він може виступати?
Я думаю, що він говорить про все і в першу чергу про так звані майбутні економічні вигоди, співпрацю Росії й Америки. І явно, що Путін на це тисне. Віткофф — це людина, яку в принципі, обрала сама Росія, бо вони відмовились говорити із Кітом Келлогом, хоча спочатку була ідея, що саме ця людина буде представляти Сполучені Штати щодо мирних переговорів. І до останнього часу ми бачили ситуацію, коли Віткофф говорить з кимось в Росії, про щось домовляється з Україною, говорять зовсім інші люди з Європою і врешті-решт ця історія постійно відкочувалися до "нульового циклу", як це сталося з тими ж 28-ма пунктами. А після "плівок Ушакова-Віткоффа" взагалі виникає питання, а кого ж насправді Віткофф представляє – Росію чи Америку. Але тут є важливий нюанс, який говорить про намагання Трампа якось направити ці переговори в якесь конструктивне русло – це присутність його зятя Джареда Кушнера на переговорах і з українською делегацією у Флориді, і в Москві, куди він полетів як такий собі спостерігач за Віткоффом. Я думаю, що після цих "плівок" Трампу це було необхідно. І ми бачимо, що присутність сторонньої людини фактично призвела до того, що ці переговори закінчилися нічим. А щодо, наприклад, можливо переговорів із Володимиром Зеленським, то найсвіжіша інформація, яку я щойно прочитав, що не буде цієї зустрічі, американська делегація одразу полетить в Сполучені Штати. І ми можемо зробити висновок з цього, що взагалі ніяких зрушень щодо мирних переговорів не відбулося. Тобто взагалі нема що обговорювати. Росія, в принципі, відмовилась від будь-яких поступок для того, щоб просуватися щодо мирної угоди.
"Це скоріше імітація переговорного процесу"
Якщо Росія продовжує наполягати на своєму і жодних поступок, жодного прогресу немає, то чи можемо ми взагалі зараз це називати переговорами? Можливо, це якийсь перед переговорний процес? Як це оцінювати і що дасть нам зрозуміти, що насправді почалися переговори, а не їх імітація?
Вочевидь, це навіть не перед переговорний процес, це скоріше імітація переговорного процесу, в першу чергу з боку Росії. Бо якщо Україна обговорює якісь компроміси, якісь варіанти разом з Європою, то Росія, як бачимо, фактично постійно відмовляється від якихось поступок. Як на мене, переговорний процес почне бути серйозним, коли ми нарешті почнемо говорити про повне і безумовне припинення вогню. І дуже шкода, що Дональд Трамп відмовився від цієї ключової позиції, яку він відстоював з самого початку своєї другої каденції. Це той момент, який можна реально досягти. І під це можна підв'язувати і тиск на Росію, і на її союзників. Але поки що ми бачимо, що панує ідея "давайте зробимо все і одразу". І бачимо, наскільки це все неконструктивно. Тим більше, що Путін вочевидь вважає, що Росія вже ледь не перемогла у війні. Про це свідчить той факт, що міста досі боронять українські Збройні сили, а Путіну доповідають, що вони вже взяті. Пам'ятаємо історію, коли Путін запросив іноземних журналістів у місто, де фактично ще йдуть бої, де величезна кілзона. Вочевидь він вважав, що це вже фактично тил російської армії, оскільки запросити журналістів – це величезна безвідповідальність і багато хто на Заході якраз почав підозрювати, що Путін неадекватно сприймає ситуацію.
"Ці переговори були приречені на провал"
На перемовинах у Москві був присутній також міністр закордонних справ Китаю Ван Ї. Яка роль цієї фігури у цьому треку?
Це достатньо цікавий момент. Я думаю, таким чином фактично реалізується ідея Китаю. Бо Китай, і про це йшлося під час телефонної розмови Сі Цзіньпіна з Дональдом Трампом, яка відбулася після переговорів у Женеві, де теж говорили про Україну, наголошує на тому, що в переговорному процесі мають брати участь п'ять сторін – Китай, Європа, США, Україна і Росія. Таким чином ми бачимо, що реалізовується ця модель трохи в розірваному вигляді, бо в Женеві вперше повноцінно в переговорах брала участь Європа, а зараз ми бачимо і КНР. Можливо, саме тому взагалі немає ніяких зрушень, бо Китай фактично ставить свої умови, в тому числі торгівельні. Йому цікава така широка зустріч для того, щоб говорити про новий світовий порядок, як би це пафосно не звучало. Про це Сі Цзіньпін говорив ще Джо Байдену під час зустрічі в Сан-Франциско. Я думаю, що це певним чином обмежує і можливості Росії, яка хоче запропонувати Америці багато спільних проєктів, але є підозра, що ці ж спільні проєкти Росія пообіцяла й Китаю. І саме з цієї точки зору ці переговори були приречені на провал, бо вочевидь, що немає взагалі про що сказати. Тому й лунали усі ці утаємничені заяви про те, що будемо тримати в секреті результати переговорів. Бо коли, наприклад, зустрічалися з Україною у Флориді, то як мінімум була якась загальна інформація – про щось домовились, десь домовились винести в окремий трек, десь є проблеми. А зараз взагалі нічого. Але те, що Китай підключається до переговорного процесу може свідчити й про те, що розмова Трампа з Сі і погрози Трампа щодо можливого тиску на Китай з одного боку, а з іншого боку обіцянки певних преференцій, якщо вдасться досягнути миру, якраз і спонукають Китай брати у цьому участь. Але, на жаль, це не свідчить про те, що Китай буде говорити про справедливий мир. Китай буде говорити про свої інтереси в першу чергу.
"Треба тиснути на Росію та її союзників економічно, санкціями"
А навіщо тоді було їм сидіти за столом аж 4,5 години, якщо навіть предмету переговорів немає? Путін знову розказував Віткоффу про Рюриків? Так той вже ніби це чув. Чому так довго? Це якась технологія?
Джаред Кушнер напевно ще не чув. Але ви абсолютно праві і про це говорив, здається, Сергій Кислиця, який брав участь у переговорах з росіянами в Стамбулі, що це дійсно технологія, яка дуже широко застосовується, коли людині треба просто вийти в туалет чи поїсти, а вона змушена слухати свого співрозмовника. Така тяганина дійсно впливає на свіже сприйняття і тоді, вибачте на слові, можна "втюхати" якісь речі, які людина в тонусі ніколи б не сприйняла. І, на жаль, це застосовується. Але ми бачимо, що зараз це не спрацювало, бо немає можливості домовлятися. До речі, тут є важливий момент, що навіть коли переговори вже почалися, Росія послала декілька сигналів. По-перше, говорили про те, що Росія не піде на компроміс з трьох питань – вихід України з Донбасу, визнання окупованих територій Європою і Сполученими Штатами та обмеження української армії. Для мене одним із цікавих моментів було те, що питання заморожених активів Росія назвала другорядним. І якщо ми отак складемо всі ці три питання, не кажучи навіть про чисельність української армії, то це три речі, які говорять про капітуляцію країни. Це ж фактично зробили з Німецькою імперією після Першої світової війни. Я думаю, що Росія недарма на цьому наполягає для того, щоби говорити про те, що саме вона перемогла в цій війні. Це навіть не економічний інтерес, це суто політичний інтерес для Путіна, щоб він зміг наголошувати на своїй перемозі. Тут вочевидь залишається тільки один шлях, якщо Сполучені Штати на нього стануть. Якщо немає можливості досягти перемир'я, то треба тиснути на Росію та її союзників економічно, санкціями. Можливо, все ж таки дадуть хід цьому нещасному законопроєкту Грема-Блюменталя, який вже понад пів року лежить у Конгресі. І треба переглянути питання щодо далекобійності України.
