Ілюстративне зображення: АрміяInform
2026-й рік стане роком розквіту реактивної тематики у безпілотних комплексах
Російські дрони з реактивним двигуном. Дошкуляють вони і нині, і вочевидь ще дошкулятимуть нам точно кілька місяців, але нарешті вже з'явилися конкретні можливості протидії. Відтак Президент Зеленський у соцмережах повідомив, що 19 вересня успішно було уражений російський реактивний безпілотник, причому український дрон-перехоплювач зробив це вдруге за день. Тобто на момент нашого з вами спілкування таких перехоплень може бути вже значно більше. Але як ми на початку говорили про ймовірний старт ери української балістики, то чи можемо ми теж констатувати, що тепер розпочинається і ще епоха українських дронів-перехоплювачів російських дронів з реактивним двигуном? Ну і знову ж таки тут одразу запитання щодо масштабування: скільки часу ми витратимо на те, щоб, ну, наприклад, досягти бодай тих показників, які є нині в контексті перехоплення поршневих дронів противника?
Дійсно, ми можемо констатувати, що 2026-й рік стане роком розквіту реактивної тематики в безпілотних авіаційних комплексах, і в 2027-му році, на жаль, ми будемо бачити, що більшість подібних засобів вона має саме реактивний рушій. Якщо подивитися на те, яким саме чином вибудовувалася українська система протиповітряної оборони і в тому числі протидія ворожим безпілотним авіаційним комплексам, то ми можемо провести певний ретроспективний аналіз з тим, як створювалися українські дрони-перехоплювачі попередніх поколінь. І загалом від моменту старту робіт до виходу на серійне виробництво це займало від 6 до 9 місяців. І вже на сьогоднішній момент ми бачимо, що вже є ціла низка готових рішень, які активно використовуються для протидії подібним ударним засобам з боку Росії. І так само велика кількість команд та компаній працюють і над модернізацією вже наявних засобів, які можуть ефективно перехоплювати швидкісні цілі, середня швидкість яких від 300 до 600 км/год, і над створенням принципово нових вже суто реактивних засобів, які можуть стати відповіддю на нові загрози, з якими ми стикнулися цього року.
Дрони-перехоплювачі реактивні, вони, вочевидь, теж, ну зрозуміло, що мають бути обладнані двигуном, причому потужнішим за ті цілі, які вони покликані збивати. Що у нас з цими двигунами? Це наше виробництво, це допомога наших партнерів? Напевно, що зробити такий дрон, якраз-таки основна проблема — це дати йому можливість швидше працювати за ворожу ціль, ну і зрозуміло, так само працювати на тих висотах, де ці цілі літають зазвичай.
Подібний підхід, він дійсно справедливий, якщо ми беремо класичні догми протиповітряної оборони, де засіб перехоплення має бути швидшим в декілька разів від самої цілі. Але на сьогоднішній момент ми бачимо, що ті виклики, які є перед нами, вони можуть отримати і відповідь, яка не буде настільки швидкісною, але буде відповідати цим запитам для того, щоб наздоганяти та перехоплювати. Тож ми кажемо про те, що на сьогоднішній момент ті двигуни, які використовуються, це або ж українського виробництва засоби, або ті, які виготовляються в країнах-партнерах України і передаються та закуповуються безпосередньо для потреб створення даних засобів для протидії ворожим реактивним дронам. Що стосується інших критичних для розуміння моментів, з якими ми зіштовхуємося, коли кажемо про створення реактивних дронів-перехоплювачів, — це системи автономізації, оскільки на таких швидкостях вже не вистачає реакції людини, себто оператора, і тут велику роль відіграють вже алгоритми, які безпосередньо відповідають за захоплення та фінальне наведення на ціль дрона-перехоплювача.
Штучний інтелект
Це вже штучний інтелект працює? Чи не завжди?
Це рішення на базі штучного інтелекту, оскільки ми бачимо, що все одно роль оператора залишається важливою, і в даному випадку ці асистенти, вони якраз допомагають оператору в тих моментах, де вже швидкості реакції людини може не вистачати.
Ви згадали про те, що 2026-й рік буде таким собі роком перегонів на реактивних швидкостях, і 27-й буде таким собі продовженням. Разом з тим варто згадати про те, що розповідав Сергій Бєскрєстнов ("Флеш"), що Росія за 5–6 місяців розпочне масове застосування дешевих малогабаритних ракет, причому швидкість буде до 750 км/год. Це ми говоримо про лінійку яких засобів ураження? "Дань-Т", "Дань-М", "Бандероль"? І заразом до чого треба буде готуватися нам? Знову ж ми повертаємося до збільшення швидкості, ймовірно, до збільшення і висотності таких засобів ураження.
Реактивний рушій якраз і відрізняється тим, що він може гнучко бути використаний на досить широкому режимі висот, і починаючи від низьких висот та закінчуючи висотами 7, 8, 9 і іноді навіть 10 км, якщо ми кажемо про засоби, які ви перелічували. Що стосується того, до чого нам дійсно готуватися, ми бачимо цілі напрямки, які ворог активно зараз розвиває, починаючи від засобу "Бандероль", закінчуючи новими напрацюваннями у вигляді малогабаритної крилатої ракети "Дань-Т", яку ворог якраз і планує масштабувати в 2027-му році, довести її серійне виробництво до рівнів 10 000 одиниць на рік. І всі вони так чи інакше мають значні льотно-технічні характеристики, це середня швидкість на рівні 500–600 км/год, якщо ми кажемо про "Бандероль", і на сьогоднішній момент близькими до подібних значень можуть бути і тактико-технічні характеристики російської "Дань-Т", яка була розроблена, починаючи з 23-го року, і на сьогоднішній момент вона йде вже на етап серійного виробництва.
Вадим Кушніков. Фото: Brave1
Засоби відстеження
Пане Вадиме, пригадую одну з наших розмов, коли ми говорили про протидію, знову ж таки, тим-таки російським безпілотникам, і ви звертали увагу на не просто засоби ураження, а засоби відстеження. Тобто одна справа, коли є чим збити, але треба розуміти, де цей ворожий, значить, дрон чи то ракета, чи безпілотний авіаційний засіб просто перебуває в нашому повітряному просторі, куди він рухається, розуміти його траєкторію. Отже, наскільки у нас зараз, можливо, за цей рік поліпшилася система або вона стала розгалуженішою засобів виявлення і супроводу цілей?
Дійсно, дуже хороше питання, оскільки ми бачимо, що в першу чергу ситуаційна обізнаність відіграє ключову роль у виборі типів та засобів ураження та перехоплення подібних цілей. На сьогоднішній момент ми бачимо, що українська система протиповітряної оборони, вона складається з багатьох шарів різного типу сенсорів, починаючи від основних — це засоби радіолокаційного виявлення та спостереження, закінчуючи наземними акустичними та візуальними сенсорами, які допомагають саме покривати ті відтинки, які не покриваються суцільним радіолокаційним полем. Ну і безпосередньо в цьому питанні відіграє важливу роль саме насиченість цими засобами. І наші захисники, радіотехнічні війська мають дуже великий потенціал для детекції таких навіть складних цілей, як малорозмірні крилаті ракети, якими є як "Бандероль", так і "Дань-Т". Але ж ми бачимо, що є і певні сліпі місця, які не покриваються, до прикладу, це акваторії великих річок або ж водосховищ, які ворог в тому числі використовує для того, щоб приховувати маршрути пересування до цілі. Тож це все компенсується в тому числі і більшим насиченням саме засобів виявлення.
Читайте також: Росія має дефіцит ракетних комплексів у протидії ймовірній українській балістиці — експерт
