Фото: Пресслужба Я Тоня & Zakhar Bo
Коли ти в стані агресії та якогось конфлікту, під впливом емоцій ти не можеш себе контролювати
Тоню, я прочитала у твоєму інстаграмі, що ця пісня стала для вас творчим експериментом. Спершу ти планувала виконати її сама, але зрештою принесла її Захару, і так з’явився дует. Розкажи детальніше, як це сталося?
Я Тоня: Я прийшла до Захара з ідеєю створити різдвяний трек. Але тоді у мене був поганий настрій, я була настільки сумна, руки опускалися — загальний вайб був не найкращий. І я вирішила все ж таки не транслювати такий свій настрій і залишити ці сумні спогади та думки десь подалі й показати себе в музиці з іншого боку.
Ми зробили із Захаром перерву на кілька днів — імпровізували на його студії вдома. І коли я прийшла з новою ідеєю, розповіла про неї Захару і заспівала перший куплет та фрагмент приспіву, він сказав: "Боже, яка крута ідея! Знаєш, у мене таке теж було, я тебе так розумію в цьому". А я відповіла: "То давай ти будеш другою частиною цього треку, і ти зможеш розповісти, як це проживав?". Особисто я в цій пісні трішки агресивна і неприємна, бо пісня "Вибач" — про те, що коли ти в стані агресії та якогось конфлікту, під впливом емоцій ти не можеш себе контролювати. Мені цікаво, що відчуває людина, яка зі мною разом. І Захар став тією людиною.
Захаре, що ви можете сказати про це з погляду чоловіка? Адже всі звикли, що жінки — емоційні, вони плачуть, діляться своїми почуттями. А от про емоції чоловіків зазвичай говорять значно менше.
Zakhar Bo: Звісно, у чоловіків є почуття й серце, просто не всі вміють показувати ці почуття. Жінкам більш властиво ділитися своїми емоціями. Хоча я насправді вважаю себе досить емоційною людиною, я не приховую почуттів. Можливо тому мені було цікаво й відгукнулась ідея Тоні про цю пісню.
Хто написав слова і музику?
Zakhar Bo: Це наша спільна робота.
Я так зрозуміла, що ви записували цю пісню на студії, розташованій у Захара вдома. Захаре, а як це, записувати пісні вдома, там же жити й приймати гостей?
Zakhar Bo: Це дуже класно. Ти живеш в просторі, який ти створив і в якого є своя атмосфера. В ньому постійно лунає, створюється або просто прослуховується музика. Як на мене, це класно.
Ви відзняли також і відеороботу на пісню "Вибач".
Я Тоня: Над відео ми працювали нашою маленькою командою. Захар якраз був новою людиною у цій команді — ми його познайомили з усіма. Режисером цієї ідеї та взагалі створенням усього займався мій менеджер і продюсер. Це людина-креативник Сем Мамедов. Він придумує зі мною всі ідеї для моїх пісень, кліпів та всього, що я хочу транслювати.
Сем поділився зі мною ідеєю про те, що він бачить цю пісню та цю історію обов'язково чорно-білою, відзняту одним кадром і зовсім без монтажу. Ми зняли 25 дублів, а, може, й більше. Це було дуже відповідально, тому що мені потрібно було встигнути перевдягнутися, добігти до Захара на кухню й там почати знову кричати на нього. Нам дуже сподобався процес — він був виснажливий, довгий, але дуже цікавий.
Над кольором, монтажем і зйомкою працював Tim Selfgate. Це мій тепер вже незмінний оператор, який переїхав в Київ. І ми тепер дуже часто бачимося з ним, вигадуємо ідеї. Він працював над кліпами інших артистів. Ось така у нас маленька команда.
Заведено вважати, що величне зізнання в любові може бути, наприклад, у пісні — коли ти пишеш композицію і в ній зізнаєшся в коханні
У пісні є такі слова: "Все, що духовне — згоріло. Лишилось тілесне, я не підбираю слова". Це якась особиста історія?
Я Тоня: Це моя особиста історія. Я підійшла до цієї пісні зі своїм щирим філософським підходом. Заведено вважати, що величне зізнання в любові може бути, наприклад, у пісні — коли ти пишеш композицію і в ній зізнаєшся в коханні. А як можна величніше попросити вибачення? Мабуть, коли ти говориш це на загал, ти не боїшся визнати, що ти був неправий, і просиш вибачення у цієї людини.
Пізніше, коли рефлексувала цей конфлікт, я помітила те, що коли в мені присутня якась агресія, я її не можу контролювати, і ніби все моє духовне єство кудись чи ховається, чи зникає. Насправді я дуже ніжна, "тепла" людина, і я боюсь когось образити. А ось ця ситуація трапилась з дуже рідною людиною, і мені справді було соромно за це.
Але перепросити публічно — особливо у пісні — це, напевно, легше, ніж просто підійти й сказати людині в очі: "Пробач мені". А ти вибачилася в реальному житті перед тією людиною?
Я Тоня: Так, я вибачилася. Взагалі я не боюсь перепрошувати. Коли усвідомлюю, що неправа — намагаюся зробити це одразу, бо я не люблю залишати конфлікти у підвішеному стані, щоб це ніби висіло у повітрі. Я взагалі раджу всім, особливо тим, хто в парі, ніколи не лягати спати посвареними. Це дуже знищує стосунки.
Захаре, а яка ваша думка? Кажуть, що чоловіки так формулюють: "Мені шкода, але я не вибачаюся". Чи вмієте ви вибачатися?
Zakhar Bo: Так, я вмію це робити. І вважаю, що це має бути щиро і повинно в першу чергу нести якесь зцілення тобі і людині, у якої ти просиш вибачення. Це важливо — як будування емоційного зв'язку та нового мосту в стосунках.
Ми познайомились на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли Київ був трохи порожнім, і всі люди були як оголені нерви
Захаре, я знаю, що ви — саундпродюсер, і, наскільки мені відомо, ви зазвичай працюєте вночі. До речі, я прочитала це у вашому інстаграмі.
Zakhar Bo: Я вже трохи змінив підхід. Тепер свої пісні почав писати вранці. І це виявилося значно продуктивнішим. Просто такий підхід я прочитав у Ріка Рубіна [ред. американського музичного продюсера]. Він писав про те, що треба постійно щось змінювати у своєму творчому процесі, експериментувати. І поки ти перебуваєш у пошуку — ти митець. Коли ти приходиш до якихось усталених підходів, то, напевно, щось втрачається. Тобто ти створюєш свою зону комфорту, з якої вже потім сам не можеш вийти, а з неї треба постійно виходити.
Ви з Тонею досить різні — це відчувається навіть за темпераментом і музичними підходами. В чому у вас найбільші розбіжності, а в чому ви сходитесь?
Zakhar Bo: Можна сказати, що у нас відбулася творча синергія. Коли ми вперше співпрацювали, Тоня прийшла до мене зі своєю піснею "Ким я стану?" просто як до саундпродюсера. Я вважаю, що вийшла класна робота і нам це вдалося легко.
Я Тоня: Ми познайомились на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли Київ був трохи порожнім, і всі люди були як оголені нерви. І всі вони намагалися триматися купи. Саме тоді ми із Захаром знайшлися.
У нас взагалі така цікава історія знайомства. Мій друг познайомився із Захаром, коли вони разом допомагали розбирати завали в Гостомелі. Захар тоді стояв з лопатою і відбивав на ній басовий ритм. І Саша до нього підходить і каже: "Ти музикант, так?". Потім він познайомив мене із Захаром, і в якийсь момент ми просто вирішили поімпровізувати, поджемити, щось спробувати — чому б ні. І з цього вийшла пісня "Ким я стану?". Також нас об'єднували роботи для інших виконавців. А потім я прийшла і сказала: "Ну давай уже врешті-решт щось зробимо і для мене".
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
