Фото: Пресслужба Michelle Andrade
Сьогодні ти з прем'єрою, і це трек "Карусель". У цій композиції є фраза: "Кохаю та не кохаю. Як так буває? Сама я не знаю". Що означає ця фраза для тебе?
Вона про те, що я не ідеальна, можу сумніватися у своїх почуттях, що дозволяю собі це відчувати й бути у стані нерозуміння навіть із собою. Я людина, тому мені хотілося про це написати й показати дівчатам чи хлопцям, що так буває, і бути в такому стані — це нормально.
Яку історію ти розказуєш цією композицією?
Я не можу писати або співати про те, чого не відчуваю. І, звичайно, це історія з мого особистого життя. Не конкретизуватиму, коли це було, але така історія була в моєму житті.
Що тебе стимулює у твоїх почуттях?
Мене дуже сильно стимулюють почуття, повага одне до одного, розуміння, що між вами є довіра і ви обрали одне одного. Ось це мене сильно мотивує і дає впевненість, що все можливо.
Ти натякнула на історію, про яку не хочеш розповідати. В таких ситуаціях ти залежна від обставин? Чи ти сама керуєш ними?
Я думаю, що це важко на початку, коли ти не розумієш, що з цим робити. А потім, коли ти чесний із собою і йдеш за своїми відчуттями, тоді ти вже незалежний ні від чого, а лише від себе. І приймаєш усе, як є.
Як ти підбираєш пісні? Чи це одна історія, яка продовжується з пісні до пісні?
Ми написали цю пісню з Андрієм Парфьоновим. Це той самий автор, який написав мені "Маргариту". Я почула цю пісню й у мене з нею на 100% стався метч. Уперше за десять років моєї кар'єри з треком "Маргарита" був єдиний випадок, коли я купила пісню одразу після того, як почула її. А з композицією "Карусель" це вже була історія, яку я розповіла Андрію, а він з неї зробив пісню. Ми одразу редагували з ним текст, якісь слова, які мені не підходять, тобто між нами була взаємодія. Раніше, коли ми працювали з Потапом, то сідали з ним на студії, я розповідала йому свої історії, і він вже з них писав пісні.
Як ти ставила творче завдання для пісні "Карусель"?
Я просто розповіла історію, яка була у мене всередині. Я не дуже люблю розповідати про особисте, мені важко, я не хочу зараз відкриватись, але в пісні все є. Але задача була така: я хотіла бути відвертою зі своєю аудиторією. Тому що важко співати про щось вигадане, а не про те, що ти відчуваєш. Я можу, але це не про довготривалу якусь історію. Тому хотілося просто про своє особисте розповісти. Я думаю, що наше життя складається з періодів і творчість артистів також. Тому поки цей період тривав, у мене було натхнення писати й співати саме про це.
Я дуже розсіяна людина, тому мені потрібен графік і щоб усе було прописано у мене в календарі
Що для тебе було найскладнішим у роботі над цією композицією?
Найскладнішим було розповідати цю історію Андрію, тому що я відкриваюсь лише зі своїми суперблизькими людьми. Я знаю, що Андрій співпрацював з багатьма артистами, і також знаю, що є виконавці, які діляться з ним особистими історіями. Я йому довірилась, тому що впевнена, що він ніколи не розкриває карти про співпрацю з іншими артистами. Тобто він не розголошує особисту інформацію цих людей. І я дуже ціную в людях, коли вони знають, що у них є багато інформації, але вона цінна для них не тому, що вони підуть і розкажуть її всім своїм друзям, а тому, що їм довірилися. І для мене це дуже важливо: коли ти комусь довіряєш, і ця людина може всім це розповісти, але не робить цього, тому що це дуже важлива та ціна інформація для мене.
Чи ця інформація, пісня й твої емоції дійшли до того чи тієї, кому ти її адресувала?
Насправді я дуже давно не граюсь у такі ігри. Я спочатку маю говорити з людиною, а потім вже показую свою творчість. Тобто для мене надважливо спершу проговорити, а потім співати, щоб це не було сюрпризом або шоком.
Яка головна емоція має виникнути у слухача після прослуховування цієї композиції?
Мені здається, що особливо в останньому фрагменті пісні, ми спочатку занурюємо слухачів в історію, вони можуть згадувати про те, що відчували в моменті або в конкретний період. А останній — це просто "розрив", коли можеш сказати: "Так, я знаю, що я такий, але що я можу зробити? Мені залишається лише танцювати й просто приймати ось такий стан".
Самою назвою "Карусель" і темою ти ніби натякаєш на емоційні гойдалки. Чи є вони у твоєму житті?
Так, я ж звичайна людина й не можу існувати без емоцій. Але з віком вони стають не такими різкими: ти хочеш більше спокою, розуміння. Та життя — воно таке: коли ти вже все зрозумів, воно: "Ану ж бо, перевіримо, зрозумів ти все чи ні". І, звичайно, в мене є і "гойдалки", і "каруселі", але я до цього ставлюся з розумінням, а іноді й із насолодою. Особливо коли якийсь етап вже пройдено.
Ці емоційні гойдалки все ж заважають. Як ти їх долаєш?
За допомогою практик, медитацій, спорту. Мені у цьому дуже допомагає спорт. Якщо всередині я відчуваю якусь агресію або нерозуміння, то я йду і займаюся "сильним спортом". Я кажу до свого тренера: "Петро, будь ласка, сьогодні в мене поганий настрій". І він одразу: "Я зрозумів вас". Мені обов'язково допомагають також книжки, прослуховування музики, написання пісень або розмова з мамою чи з моїм братом. А коли я вже використала всі свої інструменти, тоді мені дуже допомагає терапія.
У цій композиції ти дозволяєш героїні бути непослідовною. А чи буваєш ти непослідовною у житті?
Звісно, я буваю непослідовною. Я дуже розсіяна людина, тому мені потрібен графік і щоб усе було прописано у мене в календарі. Завдяки спорту я зрозуміла, що стабільність підходить моїй психіці, тому що це збирає мене до купи. І насправді з'являється дуже багато часу. Я раніше хотіла, щоб все в моєму житті було спонтанно. Наприклад, сьогодні не хочу на спорт — і не йду. Але мені та моєму тілу потрібна дисципліна, щоб почуватися в спокої зі своїми думками. І дисципліна завжди потрібна в моїх справах.
Інша сторона непослідовності — це розгрібати наслідки. Чи були у твоєму житті наслідки непослідовних вчинків, про які ти пошкодувала?
Мені нещодавно запам'яталася одна цікава фраза: "Люди тебе не недооцінюють, вони просто проєктують на тебе своє сприйняття світу". І я зрозуміла для себе цю фразу так: я не можу впливати на думку іншої людини про мене. Я просто можу впливати на свої вчинки, на те, як сприйматиму відповідь цієї людини. І таким чином ти можеш зрозуміти, чи це твоя людина і чи вона тебе розуміє.
Щоб досягти мети, треба пройти великий шлях і бути дуже сильним всередині
У своїх інтерв'ю ти кажеш, що життя — в тому, щоб приймати його таким, яким воно є, і бути вдячним за це. За що особисто вдячна ти?
Я вдячна за родину, яка в мене є, за моїх батьків, друзів і за те, що я можу проявлятися в цьому світі так, як я хочу. І, звичайно, нашим хлопцям і дівчатам — нашим захисникам.
Чи є якісь персонажі чи музиканти, які тебе надихають?
Звичайно, їх багато. Я обожнюю співачку, яку звати Селена. Це не Селена Гомес, вона з Мексики, і мені вона дуже подобається. Моїй болівійській бабусі 90 років, і в нас є нові члени родини, які народилися 4 роки тому, але вони також знають цю співачку. Це артистка, яка дуже вплинула на весь латиноамериканський шоубізнес. Вона дуже крута й надихає мене своєю історією й тим, що вона завжди вчиняла так, як бажає її серце. Навіть коли батьки казали їй не робити щось або бути іншою, вона відповідала: "Тату, як я можу робити не так, як відчуваю? Як моя публіка буде мене любити й розуміти якою я є насправді, якщо я буду дотримуватись якихось рамок чи правил, і буду такою, як хочеш ти?". Я бачила і документальні фільми, і великий серіал про неї на Netflix. Такі люди мене суперсильно надихають.
А чи є українські персонажі, які справляють на тебе таке ж враження?
Звичайно, майже всі мої колеги мене сильно надихають, тому що я знаю, як важко нам всім зараз дається створювати свою творчість, тримати людей у фокусі. Щоб досягти мети, треба пройти великий шлях і бути дуже сильним всередині. Тому я поважаю їх усіх. Я обожнюю KOLA, мені подобається Аня Трінчер, Надя Дорофєєва, гурт MOLODI, Ostrovskyi, співачка KLER.
Не так давно ти зіграла епізодичну роль у шостому сезоні "Корони". Як це вплинуло на твою кар'єру?
Багато ЗМІ писали, і це був просто бум в українському шоубізі. Я такої великої уваги до себе давно не відчувала. Навіть якщо ця епізодична роль тривала п'ять секунд, це був просто бум — і для мене теж. Озираючись у минуле, я можу сказати: це реально дуже круто, що в мене так вийшло. Але це не було випадковістю чи подарунком долі. Ми з командою працювали: зробили резюме, шукали контакти, я пішла на кастинг. Одна справа — кастинг, але там були ще й інші дівчата, які також змагалися за цю роль.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
