Фото: Дарина Ходирева
Я просто мріяла хоча б трошки витягнути себе з такого суперсумного стану і щось почати створювати
Ти презентуєш у нас трек "Мрію". Знаю, що він має цікаву історію створення. Розкажи її.
Так, це така моя перша постеміграційна пісня. Я приїхала в Ірландію і жила в маленькій квартирі біля аеропорту. І там постійно було чути, як злітають і сідають літаки. І якраз в перші дні повномасштабної війни було зруйновано наш літак "Мрія". Я була в такому депресивному стані й спробувала себе якось витягувати з нього: сиділа зі своїм собакою на кухні, писала якісь демки. Ось так народилася пісня "Мрія" — як ствердження для себе, що я буду продовжувати писати, щось створювати хоча б заради цієї світлої емоції, коли тобі вдається щось написати, що резонує з іншими людьми.
Те, про що ти мріяла тоді, — воно здійснилося?
Частково, бо тоді я просто мріяла хоча б трошки витягнути себе з такого суперсумного стану і щось почати створювати, бо на той момент мені здавалося, що я вже ніколи нічого не напишу і ніколи не буду співати, і в мене ніколи не буде більше гурту. Одним словом, я себе дуже накрутила. Тому частково — так, бо я створила гурт, виступаю, продовжую їздити на фестивалі, я записала україномовний альбом, який скоро презентую. Загалом, з віком я вже зрозуміла, що це все ж таки шлях, а не лише гонитва за результатами, тому я стараюся просто робити те, що люблю, насолоджуватися, і, звичайно, це завжди дає якісь свої маленькі перемоги, результати, яким ти радієш — і, можна сказати, навіть відтворюєш маленькі мрії свої.
Ти навчаєшся в Ірландії. А чи співпрацюєш з музикантами звідти? І які вже є результати цієї співпраці?
Я багато співпрацюю і з локальними музикантами, і з нашими, українськими. До прикладу, новий мініальбом, який я записала, повністю створений з українцями — зі студією звукозапису Sound Plant. Також кілька моїх знайомих друзів музикантів грають у моїх піснях на цьому альбомі. Але англомовні сингли, які випускала до цього, я робила тут в колаборації з ірландськими продюсерами. У мене є друг, який займається продакшном тут. Також я працювала багато з Августом Огреном — це американський продюсер, але він зараз живе теж у Дубліні, і ми вже багато з ним зробили цікавої музики. Також у мене є бенд — у ньому один українець і двоє ірландців. Така у нас тусовка інтернаціональна. Після того як я пішла навчатися в BIMM, у мене з'явилося дуже багато друзів-музикантів тут. Я, власне, заради цього й пішла навчатися, бо мені хотілося трошки познайомитися з людьми, з якими ми розділяємо спільний шлях і любов до музики. Тому я можу сказати, що в знайомствах я досягла успіху.
Я залишаюсь вірною собі, своїм пісням з відчуттям такої світлої туги
А в чому різниця між ірландською SHY та українською?
Немає різниці. Така сама SHY, яка була. Трошки подорослішала й стала, можливо, трошки менше мріяти. І тому пісня "Мрію" — це як маніфест повернутися до більш мрійливої версії себе. Єдине, що SHYв Ірландії переважно говорить англійською. А загалом — немає різниці. Думаю, що вайб моїх пісень особливо не змінився. Єдине, що змінилося — мені здається, я стала робити менш комерційну музику, менш таку радіофрендлі, бо я намагаюся рости й розвиватися, робити щось трошки складніше, ніж я робила, але, думаю, в цілому змінилось не дуже багато. Я залишаюсь вірною собі, своїм пісням з відчуттям такої світлої туги.
Чи викликають твої сингли увагу тамтешньої публіки? Чи розуміють вони твою українську душу?
Це складне питання, але я можу сказати впевнено: загадкова українська душа викликає цікавість, а часто й повагу та любов місцевих моїх друзів, знайомих. Принаймні підтримку я відчуваю дуже сильно. Ми виступаємо часто з гуртом тут, у Дубліні, і вже в нас є маленька наша аудиторія. Є серед моїх друзів і просто серед слухачів люди, які поціновують не лише мою англомовну музику, а й україномовну. Деяким навіть подобаються більше українські пісні, бо їм цікаво здогадуватися, про що вони. І взагалі — це ж цікаво, незвично. Тому інколи на концертах ми співаємо кілька пісень українською теж. Ну, плюс у плейлисті, коли люди заходять слухати англомовні пісні, вони, зрозуміло, чують і українські. Тому це цікавий процес. Він, звичайно, непростий, але я стараюся. Я вже з'їздила на кілька шоукейсів в Європі — Нідерландах, Румунії, Португалії — й планую не зупинятися, відкривати свою музику в більший інтернаціональний простір.
Пісня "Мрію" — перша з майбутнього мініальбому "Як літати і не падати". Яким буде цей альбом?
"Як літати і не падати" — це мануал, інструкція. Я ще не знаю точну дату виходу, але він уже готовий — ми записали останній трек. Там буде чотири пісні, можливо, п'ять. Я ще не вирішила, чи додаватиму один кавер до цієї ЕР-шки. Але чотири сингли вже готові — перший уже вийшов. Я дуже хочу, щоб ви почули цей альбом. Я його дуже люблю і багато сил доклала до того, щоб реалізувати цю ідею.
А може в тебе є якийсь коротенький рецепт: як же ж літати і не падати?
Хороше питання. Я думаю, що найкраща відповідь на нього буде в моїх піснях, бо для себе я ще не склала ідеальну словесну формулу. Але музична — вже вийде цього літа на музичних платформах.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
