Фото: Пресслужба Pianoбой
Пісня "Пліч-о-пліч" не буде заходити в людей швидко, але вона буде заходити надовго
Сьогодні ти презентуєш новий трек "Пліч-о-пліч". Розкажи про нього.
"Пліч-о-пліч" — це не одна з тих пісень, які Pianoбой дістав із шухляди і випустив. Вона написана нещодавно, в кінці 2024 року. "Пліч-о-пліч" — це дуже красивий і давній символ. Це те, як люди зустрічали будь-яку біду, будь-яке лихо. Це як коли гобіти ставали пліч-о-пліч, спина до спини, і відбивались від орків. Це коли ти маєш поруч людину, на яку можеш спертись, щоб будь-яку біду зустріти разом. І якось за ці роки цей образ мені знаходився постійно, тому що у мене така людина є. І написалась ця пісня. Такі пісні пишуться достатньо рідко. Я ж людина, яка виросла на музиці 90-х, і мені навіть здається, що в Pianoбой раніше особливо не було таких пісень. От як у 90-ті, коли писалися всі ці пісні епічні, коли був фільм "Титанік", коли Aerosmith робили ці свої епічні треки. Усім здавалося, що скоро буде кінець світу, і від того писалися такі величезні балади. І от зараз у мене теж народилась така одна із них. Вона мені дуже подобається. Я записав туди велику струнну групу, все це оркестрував, аранжував самостійно. І чомусь мені здається, що ця пісня відрізняється зараз від усього, що відбувається в музиці. Але вона від цього — як хороше воно — ще краще старітиме.
Коли я послухала цю пісню: оркестр, духові — я так розумію, що десятки музикантів були залучені, і не тільки з України. Розкажи, як велась робота над нею.
Я написав її, просто записав вокал під піаніно, послухав, подумав: клас, в принципі, всього достатньо, можна так і випускати. Але апетит завжди приходить у процесі. Я давненько, з часів альбому "ХІСТОРІ", не писав великих складів, і я трохи скучив за цим. Зараз дуже складно і знайти музикантів, і ресурси, тому що на це треба багато грошей. А Pianoбой будує певну традицію — свою власну: в моїх піснях немає семплів, сплайсів і AI. Як написала моя дружина в копірайті до релізу: "У пісні не використано жодних штучних елементів". Мені здається, зараз час, коли вже дуже важко верифікувати, хто що зробив насправді. Іноді мені навіть здається, що епічність цього треку полягає в тому, що, можливо, на певний час це один з останніх якихось великих, дорогих, ресурсно записаних треків у музиці. Тому що я спостерігаю за тим, що відбувається, мене це трохи шокує. І я відчуваю себе таким динозавром, який це робить.
Отже, я написав оркестровку, записав музикантів, спробував там різні речі, зібрав склад і вирішив відправити її на мікс. Декілька людей пробували її зміксувати. Якщо коротко, то я хотів, щоб звук відповідав меседжу, закладеному в пісні. Тому я звів її з людиною на ім’я Браян Віббертс. Це легенда американської музики, людина, яка дотична до 83 премій "Гремі", 7 особливо має своїх — за звукорежисуру. Він зводив дуже багато моїх улюблених альбомів у музиці, і ми вже з ним працювали разом над попджазовим альбомом Pianoбой, який давно готовий і мав вийти у березні 2022 року. І обов’язково колись вийде — я не знаю коли, коли я відчую, що це буде для мене особисто емоційно на часі. І я з ним зв’язався, він зробив саме той самий звук, який я хотів. Це тривало довго — два місяці ми шукали його, і я дуже задоволений. Для мене вона якраз звучить як саундтрек до одного з тих героїчних фільмів, які зараз навіть уже не дуже знімають. Тобто "Володар перснів" був на початку 2000-х — 2001 рік, "Титанік", "Форрест Ґамп" — усі ці кіно, які сформували мене особисто як людину і яких мені зараз трішки не вистачає. От зараз ця пісня чекає на отаке кіно, щоб стати його саундтреком. Принаймні, я відчуваю так. Ми з моєю дружиною Олею розуміємо, що така пісня не буде заходити в людей швидко, але вона буде заходити надовго. Я відчуваю, що вона як таке зернятко потрапляє в правильні вуха.
Щоб зруйнувати щось, нічого не треба, а от щоб побудувати, відновити, створити щось — потрібні люди
Ти дуже прямо в цій композиції говориш про життя поряд з руйнацією, але з фокусом на творення. Кому ти присвячуєш цю пісню сьогодні?
Ми всі чудово розуміємо, що загальна руйнація, яка зараз нас оточує — душ, доль, дахів, будинків, кар'єр, життів — вона стається сама собою, нам не треба їй допомагати. Тобто, щоб зруйнувати щось, нічого не треба, а от щоб побудувати, відновити, створити щось — потрібні люди. Люди живі, люди, які довіряють одне одному, люди, які можуть пліч-о-пліч якраз стояти і це робити. Я присвячую це саме таким людям, які все ж таки живуть через прийняття інших людей, які бачать інших людей, відчувають інших — і тому разом у них виходить щось створювати. Зараз такі люди в меншості, тому що більшість дуже травмовані війною, травмовані всім, що відбувається, і не дуже діють ніби від себе. Будь-яка людина, яка трошки занурювалася в житті в психологію, розуміє, що це дуже складний момент — для суспільства, для соціуму. І він тримається, по суті, на оцих людях, які все ж таки можуть щось створити. І я дуже їх ціную і посвячую їм цей трек. Дуже сподіваюсь, що він гратиме — ну, нехай не на тренуванні Усика, — але супроводжуватиме життя прекрасних людей в Україні.
Скоро стартує тур Pianoбой Україною і Європою. Де найближчі концерти?
21 червня — у Вінниці, 25-го — в Одесі, у Музкомедії, і 26 червня — в Києві, у "ВʼЯВА" (новий майданчик). У нас тут купа "плюшок", класні музиканти. З нами буде скрипаль Мойсей Бондаренко, і багато нових пісень.
Якби пісню "Пліч-о-пліч" можна було прописати як ліки, від чого вона, кому і в якій дозі?
Я не вважаю, що музика все ж таки лікує. Я відчуваю, що музика — це, скоріше, такий найшвидший емоційний комунікатор, бензин і можливість супроводжувати життя.
От нещодавно помер, на жаль, Браян Вілсон — це дуже знаменитий світовий музикант із The Beach Boys, який написав пісню God Only Knows. Я вам раджу послухати — це одна з таких пісень, яка, в принципі, створила покоління людей, які живуть певними цінностями.
Колись, раніше, коли не було попмузики, The Beatles і кінофільмів, людей тримала релігія, і були цінності, які тримають їх у межах якогось розвитку. Мені здається, що з моменту появи The Beatles, з появи рок-н-ролу, музика стала певним обмежуванням і певним супроводженням цінностей.
І ось музиканти, які створюють ці пісні — вони для мене є дуже важливими. І я знаю, що вони реально впливають на світ і на те, куди він рухається. І тому я не думаю, що музика лікує — я думаю, що вона направляє.
Зараз музики дуже багато, вона дуже різна — і, мабуть, тому мені захотілося створити пісню, яка ніби як заземлення, як фундамент.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
