Ілюстрація: Сучасне уявне зображення Пилипа Орлика. Автор Наталія Павлусенко, 2021 рік. Вікіпедія
Шлях гетьмана в унікальних експонатах
24 червня у Музеї книги і друкарства України на території Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" відкриється виставка "Пилип Орлик. Шлях гетьмана". Вона присвячена 315-тій річниці Конституції Пилипа Орлика та Дню Конституції України. Розкажіть, будь ласка, про цей проєкт.
На виставці "Пилип Орлик. Шлях гетьмана" представлені 33 оригінальні експонати з фондових зібрань Національного заповідника "Гетьманська столиця" та Музею книги і друкарства України. Це – стародруки, книги, мапи, гравюри, картини, кахлі з родинними гербами Пилипа Орлика та Івана Мазепи, зброя. Також ми будемо вперше презентувати в Києві археологічні знахідки єдиної відомої досліджуваної садиби Пилипа Орлика в Батурині. Саме ці знахідки були свідками життя родини Орликів в Батурині, народження їхніх дітей, родинних і урядових зустрічей. Так само вони були свідками кривавого знищення Батурина московитами у 1708 році. Для повного розкриття шляху гетьмана ми будемо залучати і копії документів, які ми зробили у співпраці з Центральним державним історичним архівом України в Києві та Інститутом рукопису Національної бібліотеки імені Вернадського. Також на виставці будуть представлені копії документів з архівів Швеції, Польщі та Франції.
Дипломат ХVIII століття
Історики заповідника у минулому році брали участь у проєкті "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу". Цей проєкт був ініційований Міністерством закордонних справ України. І у державному архіві Швеції в Стокгольмі нам вдалося виявити унікальні документи, пов'язані з дипломатичною діяльністю Пилипа Орлика, з його боротьбою за українську Незалежність ще на початку ХVIII століття. Сама виставка буде складатися з двох умовних розділів. В першому розділі ми розкриємо Пилипа Орлика, як державника в уряді гетьмана Івана Мазепи, покажемо його життя, а також життя його родини в гетьманському Батурині. І звичайно, археологічну спадщину. В другому розділі ми розкриємо обрання Пилипа Орлика в екзилі, охарактеризуємо його дипломатичну і політичну діяльність та представимо документальну спадщину. Також ми познайомимо відвідувачів виставки з життям його послідовника, сина Григорія Орлика.
Обрання в екзилі, підтверджене Європою
Розкажіть, будь ласка, детальніше про таке явище, як гетьман в екзилі. Чи може гетьман бути в екзилі? В нашій свідомості, яку роками обробляла російська пропаганда, це виглядає, як щось бутафорне, а не реалістичне і справді дієве.
Пилипа Орлика обрали гетьманом в екзилі 5 квітня 1710 року. Так, це було за кордоном. Це була еміграція. Це були Бендери. Але обирали його козаки, козацька старшина. І це обрання було підтверджене не тільки козацькою старшиною, а й всіма емігрантами, які тоді підтримували погляди Івана Мазепи та Пилипа Орлика. Це обрання було підтверджене і європейськими правителями. Наприклад, протектором України і Гетьманщини став король Швеції Карл ХІІ. Король Речі Посполитої Станіслав Лещинський теж підтримував цей вибір.
Перша Конституція: права і вольності Війська Запорозького
Також саме в цей день Пилип Орлик ухвалив разом із солдатською старшиною і нашу першу українську Конституцію. Її назва "Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького". Ще її називають Бендерською Конституцією або Конституцією Пилипа Орлика. Але саме цей документ тоді створив Гетьманщину, козацьку країну, про яку почали говорити в Європі. Тоді в 1710 році Пилип Орлик у цій Конституції задекларував слова, які й до сьогодні є актуальними: "Україна з обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування". І саме за таким принципом діяла ця Конституція. Вона так діяла в еміграції у Пилипа Орлика, і також вона діяла на Правобережній Україні. Діяла до 1714 року, попри те, що говорять, мовляв, вона не діюча конституція. Вона діяла, і цьому є підтвердження, серед яких досить багато історичних архівних документів. А не просто слова українських істориків. Також Пилипа Орлика визнавали гетьманом на широкій європейській арені, де він представляв інтереси України. І саме в Європі на початку ХVIII століття вперше дізнавалися про таку країну, як Гетьманщина, як козацька країна, яка бореться з московською державою.
Україна була істинним змістом його життя
І вона чудово показує тяглість і традиції українського законодавства. І в цьому й є одна з головних цілей цього проєкту, цієї виставки. Повернімося до самої постаті, особистості Пилипа Орлика. Адже і народився він не на території України. І згодом був гетьманом в екзилі. На чому будувалася його впливовість в той час, в тому історичному контексті? Що зробило його таким? Якою була його візія, як вона була сформована? Чи спонукала його до цього родина?
Справді, Пилип Орлик народився і помер за межами України. Але Пилип Орлик навчався в Україні. Він випускник Києво-Могилянської академії 1694 року. Саме в Україні він сформувався як політичний і державний діяч. Насамперед він сформувався в гетьманській столиці, в Батурині, в уряді гетьмана Івана Мазепи. Українська справа була істинним змістом його життя. І впродовж десятиріччя найпотаємніші справи державної ваги гетьман Іван Мазепа довіряв саме йому – молодому, кмітливому, добре освіченому і надійному. Завдяки своїм інтелектуальним здібностям Пилип Орлик швидко піднімався кар'єрними сходами у гетьманській столиці. Спочатку він був канцеляристом, потім став старшим канцеляристом Генеральної військової канцелярії, з часом став регентом Генеральної канцелярії, а з 1707 року він вже обіймав посаду генерального писаря.
Наталія Дробязко. Фото: facebook
Керівник уряду з обов'язками міністра закордонних справ
Сучасною мовою його посадовими обов'язками було ведення справ гетьманського уряду, зберігання військової печатки, офіційне і таємне листування від імені гетьмана, міжнародні перемовини. Нині ми б назвали його керівником уряду з обов'язками міністра закордонних справ. У 1708 році, коли військо московського царя Петра І жорстоко знищило і спалило Батурин з метою залякування козацької старшини, війська і мирного населення за прагнення до Незалежності, Пилип Орлик повністю підтримав погляди Івана Мазепи. Вони разом емігрували. І ці ж погляди підтримувала його родина. В еміграцію поїхала його дружина і діти, які були тоді ще досить малими. В Батурині народився його старший син Григорій у 1702 році, в 1704 народився син Михайло, в 1707 – Варвара. І з такими маленькими дітьми вони покинули Україну, емігрували за кордон, де жили у досить скрутному становищі. Адже крім того, що не завжди вистачало фінансування, вони постійно перебували в переслідуваннях московських агентів.
Він докладав безліч зусиль для створення сильної європейської коаліції
Їх постійно хотіли впіймати, як і решту мазепинців, які в той час покинули Україну. Щоб винести вирок – заслання або смертну кару. Оскільки Пилип Орлик представляв козацьку державу, він багато працював дипломатичним шляхом з різними європейськими країнами, змінював ім'я та прізвище. Дуже часто перевдягався так, щоб його не можна було впізнати, і таким чином переїздив з країни в країну. Разом зі своєю родиною він не міг перебувати разом, родина розділилася. Дружина і діти мешкали на території сучасної Польщі. Син Григорій з часом представляв французькі та українські інтереси у Франції. З Пилипом Орликом деякий час залишався тільки син Михайло, який допомагав йому у дипломатичних справах, коли Пилип Орлик мешкав у Салоніках. Взагалі родина Орликів, на чолі з Пилипом Орликом, все своє життя присвятила боротьби за визволення України з-під московського ярма. Пилип Орлик збирав людські, матеріальні сили, переосмислювати причини поразки і докладав безліч зусиль для створення сильної європейської коаліції, без якої неможлива українська Незалежність. Він ніколи не припиняв пошуку підтримки у різних європейських державах. Це була Франція, Річ Посполита, Валахія, Саксонія, Пруссія. Він неодноразово переконував, що боротьба українського народу за своє визволення і відновлення державності є важливою не тільки для України, а й для всієї Європи. Наприклад, у листі до Станіслава Лещинського у 1726 році він писав: "У встановленні миру в Європі без спокою в Україні жодного миру не буде". Ці переконливі слова збереглися у зарубіжних архівах. І вони вкрай актуальні й сьогодні.
