Фото: Пресслужба Міші Правильного
Ми зараз знаходимось у центрі суспільних змін світу
Тебе пов'язували з таким медіапорталом, як rap.ua. З січня ти готуєш нове медіа. Розкажи про це.
Так, я вже не працюю на rap.ua. Цього року ми з друзями офіційно готуємо нове медіа. Воно називається Surma і створене на базі платформи, де ми продаємо мерч артистів і платівки. І там бракує контенту про музику. Ми почнемо, мабуть, з таких напівдокументальних фільмів. Це буде не такого формату, як ми звикли, де ми "розбиратимемо" артистів, казатимемо, що поганого чи хорошого зробив артист. Я думаю, що цим є кому займатися у нашому медіапросторі. Хочеться досліджувати інші ніші або виклики в музичній індустрії, такі як піратство, російська нібито культурна експансія — про це багато хто говорить, але насправді дуже мало інформації, і про це треба нагадувати, я думаю, що років п'ять щодня. Тому ми візьмемось за цю історію. Не хочеться нікого критикувати, розбирати — залишимо це музичним експертам, а самі будемо досліджувати ті чи інші теми та викликати дискурс, щоб люди якось відгукувались і, може, разом вийде зрозуміти, що з тим робити.
Яку історію ти розповідаєш треком "Молодість"?
По-перше, це частина альбому, який вийде, я думаю, в липні. Зараз ми закінчуємо, дозводимо його. Це альбом-моновистава, там менше репу, більше декламації та моїх монологів. І буде тур з цією моновиставою. Мабуть, коли він вийде, я більш детально розкажу. Це зв'язана історія — там є сюжет (розкрию вже потім, коли воно буде виходити). Частина цього сюжету — це початок альбому, де головний герой розповідає, як минула його і, власне, молодість країни. Він спеціально написаний — це класичний реп під піаніно з тих років, коли реп часто був таким, який ми слухали. Він розповідає про розпад Радянського Союзу й те, що залишилось, а також те, що ми, на мою думку, трішечки проґавили зробити в той час. І хочеться, щоб воно не повторилось.
Мені вже не 16 років — мене турбують більш суспільні якісь речі
До речі, ти казав, що не можеш зараз писати реп, як зазвичай. Що для тебе стало поворотним моментом, коли музика перетворилася на інструмент суспільного висловлювання?
Важко сказати. Мені в один момент стало трішечки тісно в репі, бо коли ти займаєшся і вивчаєш його все життя, ти хочеш вийти за межі субкультури. Реп — це супер, я його обожнюю. Та основні патерни, основні його жанрові ознаки, стають нецікавими. Мені цікавіше все ж таки говорити про те, що мене турбує. Мені вже не 16 років — мене турбують більш суспільні якісь речі. Тобто мені немає чого сказати людині, якій 12 або 16 років — це очевидно. Для цього є артисти, які працюють на молодь, у кого молодь — цільова аудиторія. Я звертаюся до більш дорослого населення, тому що країна сьогодні потребує допомоги не тільки держави і не тільки безпосередньо — бо, перш за все, це фронт, — але є інші процеси, без яких ми не зможемо. Ми зараз знаходимось у центрі суспільних змін світу — мені так здається. І якщо не звертати на це увагу й не працювати з цими моментами, якими б банальними вони не здавались, ми втратимо останній шанс щось виправити. Мені цікаво досліджувати це, цікаво працювати над собою. І реп — це діалог, я просто ділюсь тим, що думаю.
У шоу "Селекція" ти сказав, що альбом буде схожий на аудіовиставу. Ти розповів це і зараз. А що тебе взагалі надихнуло на таку, досить незвичну для репера, форму?
Насправді дуже багато реперів роблять концептуальні сюжетні альбоми з самого початку становлення жанру. Так робили — від MF Doom до Кендріка Ламара і ще багатьох. Я можу назвати 30 концептуальних сюжетних крутих реп-альбомів. І я здебільшого теж це роблю — у мене є певний концепт у кожному альбомі. Але щоб, власне, зробити історію-історію повністю — ось я нарешті до цього дійшов і сподіваюся, що все вийде.
Ця пісня — ніби щоденник покоління 90-х, яке пережило трансформацію. Які образи з твоєї пісні для тебе найболючіші? Ті, що йшли з пам’яті, чи ті, які зараз знову набувають актуальності?
Я намагався згадати все, що пам’ятав з молодості та дитинства. Я вивчав. Зараз ми створили видавництво, я ще пишу книжки, які стосуються соціально-політичної тематики, і, очевидно, що там є проблеми: корупція — ось такі всі мінорні речі, які ми маємо, і які мали для цього причину. Коли я досліджував — вивчав щось по пам’яті, щось по історії, щось розпитував у батька тощо, — я зрозумів, що коли нас порівнюють з іншими країнами, це нерелевантно, тому що такого, як було в 90-х після розвалу "совка", не було ні з ким. Це такий наш автентичний шлях, який треба дослідити і просто не повторювати тих помилок. Тому низка речей для мене були здивуванням: те, що суспільство робило якусь "дикуху", яка сьогодні нам здавалася б просто чимось дивним — так обманювати людей, а людям так сприймати цю брехню, як ми це робили. Це зараз здається дивним, коли ти озираєшся назад. А тоді це здавалось нормою. Ну, власне, про це й пісня.
Я хотів би, щоб кожен зрозумів, що він так чи інакше впливає на якісь події і може змінювати себе — тим самим змінюючи світ
Насправді уявлення у молодих людей про 90-ті зовсім різне: дехто каже, що це були старі добрі часи — наприклад, творчість гуртів "Сестричка Віка", "Брати Гадюкіни"… Я не сприймаю їх як добрі — для мене це радше старі й подекуди досить дивні часи. І, власне, про це ти теж говориш зараз, розповідаючи про альбом. У цій пісні є дуже цікаві фрази й тексти. Який рядок став для тебе ключовим, навколо якого збудувався увесь трек?
Трек починався зі слів: "Хай ця стара історія не стане новою". Першим я написав приспів.
А щодо старих добрих часів — ми згадуємо, що тоді були класні пісні, але якщо ми відкриємо якийсь хіт-парад або те, що ротувалося на радіостанціях і телебаченні, ми зрозуміємо кількість російської і пострадянської музики, яка там була. Це просто у нас закарбувалося про українські круті пісні. Але якщо дивитися на це у відсотковому співвідношенні, то це десь 90 на 10. Це не були "старі часи". Це часи, коли заклався фундамент для русифікації вже нової України.
Яке враження ти хотів би, аби твій майбутній альбом справив на тих, хто буде його слухати? Можливо, який слід це б залишило?
Він дуже наївний, як і більшість моїх пісень. Він сконцентрований на тому, що є людина, яка хоче жити нормально. "Нормально" — це центральне слово альбому. Не "супер", не "класно", не "краще за всіх", а — "нормально".
Єдиний посил, який там є (він зчитується дуже легко, там немає якогось подвійного дна): я хотів би, щоб кожен, хто його прослухає, зрозумів, що він так чи інакше впливає на якісь події і може змінювати себе — тим самим змінюючи світ.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
