Фото з інстаграм-сторінки zhadanisobaki
"Ми насправді час від часу виступаємо, особливо останній рік, відколи мобілізовані, перед військовими, зокрема нашої бригади, в акустичному складі... І побачили, що насправді цей акустичний варіант такого тихого звучання, тихішого звучання, коли важливішою стає участь слухача, коли цей хоровий спів багато важить, — нам цікавий. Тому ми вирішили запропонувати "Faine Misto" цього разу трішки щось змінити і спробувати більше поспівати з публікою"
Сергію, доброго ранку. У вас сьогодні концерт в Івано-Франківську в рамках благодійного туру "Нескорені". 100% коштів з продажу квитків підуть на бронеавтомобілі для 13-ї бригади НГУ "Хартія". А вже за місяць "Жадан і Собаки" "запалюватимуть" на фестивалі "Faine Misto", знову ж таки благодійному. У вас взагалі зараз існують концерти, які не мають благодійної складової?
Майже немає. Ми ж зараз військовослужбовці, частина команди, то в нас просто їздити і заробляти гроші часу немає. Та й як би ми пояснили це командуванню? Те, що ми граємо, — це переважно благодійні речі. Збираємо на нашу бригаду, тепер уже корпус "Хартія". Сьогодні у нас в Франківську закінчується тур "Нескорені", останній концерт. Тому ми трішки видихнемо, повернемось до своєї безпосередньої роботи в бригаді.
За твоїм відчуттям, як пройшов цей тур?
Дуже добре пройшов, нарікати не випадає, повні зали всюди, дуже багато людей, люди хороші, публіка прекрасна, та й збори, я так розумію, хороші. Ми ще підрахуємо, ми поки що бачимо лише те, що збираємо на аукціонах, на донатах, а зараз ще квити, які продали, маємо порахувати, та й відзвітуємо. Думаю, там буде хороша велика сума.
Сьогодні, якщо хтось захоче, ще може купити квитки, чи там уже sold out?
Чесно кажучи, не знаю, пропускаю, що sold out, але можна подивитись насправді. Я не встигаю слідкувати, якщо чесно.
Давай про виступ на "Faine Misto". Це буде, якщо ми не помиляємось, п'ятий раз, коли ви там виступаєте?
Ми "Faine Misto" любимо, виступаємо там віддавна, були на різних локаціях, у різних форматах.
Але цього року ви будете виступати на Light Stage в такому теплому, ламповому, акустичному звучанні.
Це така, знаєте, "гасова лампа", якщо вже говорити. Ми насправді час від часу виступаємо, особливо останній рік, відколи мобілізовані, перед військовими, зокрема нашої бригади, в акустичному складі. Тому що на розташування військових ближче до лінії боєзіткнень не поїдеш з апаратурою, то ми їздимо з акустикою, іноді вітаємо наших хлопців то з Різдвом, то з Великоднем, то просто просять приїхати. І побачили, що насправді цей акустичний варіант такого тихого звучання, тихішого звучання, коли важливішою стає участь слухача, коли цей хоровий спів багато важить, — нам цікавий. Тому ми вирішили запропонувати "Faine Misto" цього разу трішки щось змінити і спробувати більше поспівати з публікою.
А тобі особисто, які формати більше подобаються? Бо, я так думаю, по енергетиці це все одно різні речі.
Мені найбільше подобається формат сидіти в бібліотеці читати книги. Але ми виступаємо, й насправді все добре, тому що публіка зазвичай приходить "включена". От ми вчора виступали в Чернівцях, це тисячний зал, який разом з нами співав весь концерт, і це було дуже приємно. Тому, ясна річ, коли є барабани, це дає додаткові можливості, але присутність акустичної гітари теж додає певну душевність і певну інтимність.
3 серпня ти будеш також читати свою поезію на фестивалі в Амфітеатрі. Розкажи про це, вже відібрав матеріал?
Ні, звичайно. Ну, послухайте, щось же пишеться. Можливо, щось допишеться до того часу. Я ще не думав, але щось почитаю. Це щоразу цікавий досвід, тому що одна річ — публіка, яка приходить на літературний вечір, хтось купує квитки, хтось реєструється, люди так чи інакше готуються, так чи інакше вони знають, куди йдуть, і зазвичай там немає людей, які потрапляють випадково. Натомість на фестивалі публіка більш строката, більш різнобарвна, різновекторна. Хтось читає літературу, хтось не читає, хтось любить поезію, хтось просто приходить на "ім'я" подивитьсь, а комусь просто скучно, він ходить по фестивальній території і раптом натикається на літературні читання. Тому там зазвичай все доволі спонтанно відбувається, є цей елемент імпровізаційності. Побачимо, як воно буде.
Звучить так, ніби за цим є якісь історії, я зараз кажу про те, що відбувалось на фестивалях під час твоїх читань віршів, чи мені здається?
Зазвичай поганого нічого не відбувалось, але я встиг помітити і звикнути до того, що на фестивалях іноді приходять люди, які вперше знаходяться на літературному вечорі. Це нічого поганого про людей не свідчить, просто ось такий формат, треба бути до цього готовим. Завжди в цьому є такий джазовий елемент імпровізації.
Наприкінці червня наша країна-сусідка завела кримінальну справу на тебе, окупанти тебе назвали ідеологічним натхненником "незаконного збройного формування". Ти в інстаграмі відповів, що любиш свою роботу. А дописувачі назвали це "визнанням міжнародного рівня". Взагалі є рефлексія якась з цього приводу чи ні?
Немає. Мені здається, це трішки забагато честі нашому сусіду вважати реакцію з їхнього боку і вагу з їхнього боку визнанням міжнародного рівня. Ні, звичайно, ні. Те, що назвали ідеологом, — мені приємно почувати себе ідеологом і натхненником. А "незаконне збройне формування" — це, звичайно, несерйозно, тому що Національна гвардія України — більш ніж законна. Якщо говорити загалом про цей прецедент, це не вперше. Я давно в списках "терористів" в росії. Пам'ятаю, ще до початку повномасштабного вторгнення мене за це арештовували в місті Мінськ. Доволі легко я вискочив з цієї ситуації. Мене відпустили після ночі в камері й все це не мало якихось наслідків. Тому для росії це звично — всіх своїх опонентів і ворогів називати терористами, записувати в терористичні організації уявні й ефемерні. Нічого нового, нічого цікавого.
"Наші артисти на російську мову не переходять і не повертаються. Наші артисти збирають кошти на сили оборони, підтримують військові підрозділи, виступають в госпіталях і загалом працюють, як свідомі громадяни. Це ті, кого я особисто вважаю нашими артистами. А ті, хто зараз відкочуються кудись назад, — це, очевидно, якісь кулі для гольфу, а не артисти"
Здається, зараз і в наших артистів є певний відкат, ми бачимо новини з приводу того, що хтось починає знову виконувати свої старі російськомовні пісні. Я собі уявляю, як ти до цього ставишся. Можливо, ти маєш відповідь, що з цим робити далі?
Наші артисти на російську мову не переходять і не повертаються. Наші артисти збирають кошти на сили оборони, підтримують військові підрозділи, виступають в госпіталях і загалом працюють, як свідомі громадяни. Це ті, кого я особисто вважаю нашими артистами. А ті, хто зараз відкочуються кудись назад, — це, очевидно, якісь кулі для гольфу, а не артисти. Тому якось коментувати їхні дії, чесно кажучи, в мене бажання немає. А що з цим робити? Слухайте, є правове поле, воно зафіксоване, воно має працювати. Є якісь речі, які в нас дозволені, які нині в умовах війни є не те, що недоречні, але вони є просто такими, що виходять поза межі правового поля. Мені здається, достатньо просто дотримуватись закону і зважати на Конституцію.
