Фото @zubarev.photographer з інстаграм-сторінки bazhana
"Мені тоді здавалось, що сімейне життя з кар’єрою співачки якось не корелюється. Я ж була доволі молода тоді, тому якось так склалось. Але я не шкодую, це дуже великий шлях, це цікавий шлях. Я багато пишу й для себе. Й думаю, що в цьому році ви багато почуєте нового саме від мене"
Привіт, з Днем народження!
Дякую! Це неймовірно, у мене аж сльози, стільки то років назад було! Де ця пісня взагалі? Я її навіть не маю в себе, але вона є у вас!
Перш за все вітаємо! Многая літа! Бережи себе й нехай у тебе все складеться якнайкраще! Нехай пишеться і для інших, і для себе! І щоб були сили й натхнення то все робити. Повертаючись до 2003 року й до цієї пісні, це з позитивом зараз згадується чи ні? Які емоції?
Звісно, з позитивом. Знаєте, такі поворотні моменти в житті є, й з цією піснею в мене дуже багато пов’язано і особистих історій, і професійних також. Я зараз послухала й подумала: "Боже, з цього всього почався такий великий шлях, така велика історія знайомств і нових людей, якихось речей, які дуже посприяли тому, що я маю зараз!" І це було в 2003 році! [Сміється — ред.]
Тоді крім пісні "Надто" ти записала ще й пісню "Серце". І взагалі тоді ти будувала музичну кар’єру саме як виконавиця. А потім вирішила, що краще писатимеш пісні для інших артистів. Чому? В який момент до тебе прийшло таке рішення?
Я закохалась, і якось воно так пішло! [Сміється — ред.] Я думала, що буду будувати більше сімейне життя. І мені тоді здавалось, що сімейне життя з кар’єрою співачки якось не корелюється. Я ж була доволі молода тоді, тому якось так склалось. Але я не шкодую, це дуже великий шлях, це цікавий шлях. Я багато пишу й для себе. Й думаю, що в цьому році ви багато почуєте нового саме від мене.
"100%, що ніколи, ні за яких умов не можна себе зраджувати. Нізащо, що б не сталось. Це головне, що я зрозуміла"
Я б хотів дізнатись, що змінилось за час твоєї творчої діяльності? Ти говорила про велику кількість знайомств, взаємодій. Я впевнений, ти засмучувалась, раділа. Які ти зробила головні висновки? Що ти можеш для себе сказати в День народження?
100%, що ніколи, ні за яких умов не можна себе зраджувати. Нізащо, що б не сталось. Це головне, що я зрозуміла. Тому що коли я раніше йшла на якісь компроміси заради когось, заради чогось, мовляв, треба зачекати, ще не час, не зараз, — то все не давало здійснюватись важливим моментам у моєму житті ще тоді. Ось такі в мене висновки. Тому зараз я взагалі нікого не слухаю і просто роблю те, що моє серце хоче. При чому це починається з маленьких речей. Скажімо, у мене є блог і якась кількість підписників, і ми з ними іноді ведемо такі філософські розмови. І мій меседж: що б не сталось, треба дослухатись до себе. Бо навіть на сніданок кожного ранку ти себе питаєш, що хочеш сьогодні. Мені здається, коли людина крок за кроком, поступово прислухається до себе й робить те, для чого вона сюди прийшла, те, що по серцю, то в неї все робиться за Божою програмою. Я так це відчуваю.
Фото: @zubarev.photographer з інстаграм-сторінки bazhana
Свій День народження зазвичай ти як проводиш: гучно з друзями чи з собою наодинці?
Я обожнюю свій День народження, мені здається, з початку його існування! Я завжди дуже гучно святкувала, можу святкувати не один раз, тобто спочатку з цими, а потім з цими, або всіх разом. Тобто я дуже "про свята"! Але сьогодні я святкую трохи романтично й ввечері просто зустрінусь із невеликою кількістю дуже близьких людей, бо я зараз за кордоном. Я спеціально сюди приїхала, щоб побачитись. А потім повернусь у Київ і думаю, відсвяткую ще раз.
"В мене прадідусь був ректором училища Глієра і композитором. Думаю, що якраз гени пішли звідти. А батьки хотіли, звичайно, щоб я малювала. Але з моїм характером так не вийшло. Я вирішила робити те, що, знову ж таки, мені по серцю, й я дуже щаслива від цього"
Що стосується близьких, ти з династії художників, при чому в кількох поколіннях. І це родина вплинула на твій художній смак чи вони зовсім не втручались? Взагалі, що кажуть рідні про твою творчість?
Я не думаю, що вони вплинули. В мене прадідусь був ректором училища Глієра і композитором. Думаю, що якраз гени пішли звідти. А батьки хотіли, звичайно, щоб я малювала. Але з моїм характером так не вийшло. Я вирішила робити те, що, знову ж таки, мені по серцю, й я дуже щаслива від цього. Вони, я впевнена, щасливі, коли бачать результати. Й найголовніше навіть не результати, а коли вони бачать, що я щаслива в цьому!
Вони не відправили тебе в художню школу? І зараз хоча б для себе ти щось малюєш?
Ні, в мене такий дурнуватий характер, що коли мене хтось хоч раз щось заставляв, рівно з того моменту я цього не роблю. Вони дуже хотіли, щоб я малювала, вступила в художню академію, і прям мене пресували. Тож я вирішила: ви так зі мною, — значить ніколи більше я не буду малювати. І я ніколи більше не малювала. Хоча я малювала в дитинстві дуже класно й навіть брала участь у дитячих виставках.
Ще раз вітаємо тебе й залишатимемось на зв’язку, бо ти пообіцяла, що далі будемо чути тебе ще більше!
