Фото: Пресслужба Гелі Зозулі та Віктора Павліка
"Шик і Дим" — це не кавер, не переспів, це абсолютно інша пісня, інша історія
Назва цієї пісні звучить однаково з легендарним хітом Віктора Павліка "Шикидим", але пишеться інакше. Що це за трек?
Геля Зозуля: Це така гра слів, вона так і пишеться інакше. Мені дуже подобається весь цей задум. Віктор Павлік теж сказав, що це геніально.
Віктор Павлік: Це більш ніж геніально. Марічка одразу перше запитання таке поставила — чим відрізняється той "Шикидим" і цей "Шик і Дим". Тут дуже проста відповідь. Той "Шикидим" одним словом пишеться, а це — "Шик і Дим". Тобто два слова і займенник.
Гелю, що сталося такого, що за кілька годин до приїзду Віктора на студію ти показала йому абсолютно іншу пісню?
Геля Зозуля: Абсолютно іншу пісню, так. "Шикидим" у моєму уявленні — це така гарна турецька дівчина, справжня шикидим. А в цій пісні "Шик і Дим" вона вже після такого бурхливого роману, який закінчився. Було дуже класно, але вже все — лишився лише шик і дим. І це не кавер, не переспів, це абсолютно інша пісня, інша історія. І мені дуже подобається, що вона відрізняється кардинально від цього всього. Тобто це наче дві абсолютно різні історії, хоча звучать вони однаково.
Вікторе, що ти взагалі відчув, коли почув "Шик і Дим" уперше? Як вона на тебе подіяла?
Віктор Павлік: Насамперед, я був дуже приємно здивований, і відразу, коли почув фрагмент пісні, який Геля наспівала, сказав, що це просто геніально: три акорди, прості слова, доступні людям. Я просто знаю кон'юнктуру нашого ринку — люди будуть це співати, наспівувати, і це дуже класно. Перша пісня, яка була запропонована Гелею мені заспівати, — це була пісня на слова Коцюбинського. Це все було дуже складно. Але коли замість поеми Коцюбинського вона наспівала "Шик і Дим", а ще й така назва, пов'язана з піснею "Шикидим", ще й шик і дим — тобто "шик" залишився у тому сенсі, що людина інколи шикує, а "дим" — це розвіяно все і, не дай Бог, дим, який зараз у нас все частіше буває, на превеликий жаль. Користуючись нагодою, хочу подякувати Збройним силам України, Національній гвардії, Силам оборони за те, що боронять нашу землю й тримають наш кордон.
Вікторе, це цілком пісня Гелі, ти береш участь у її історії, а не вона у твоїй. Ти був готовий до цього?
Віктор Павлік: Я був готовий. Тому що, коли Геля наспівала і показала текст, я трохи не зрозумів і кажу: "А як же так — одне про одного будемо співати, там не дуже можливо сходиться?" Вона каже: "Ні, ми просто розповідаємо історію про третю особу, про інший роман". Так у нас в кліпі, до речі, й передано — там є молоді люди, хлопець і дівчина, які там собі танцюють.
Я дуже довірився Гелі й довірятиму надалі.
Я бігла за Віктором Павліком, щоб узяти автограф, і вже тоді наче відчувала, що ми колись запишемо дуетну пісню
Гелю, ця пісня звучить як дуже особиста, а не про якусь третю особу. Скажи, це вигадка, алегорія чи все-таки в ній є якісь особисті твої шрами?
Геля Зозуля: У цій пісні я використовувала історію, саме історію про неї і про нього, про ту шикидим і про її любов. Тому я б не сказала, що це пісня про мене — це пісня про історію. Може, там і я замішана, бо, звісно, всі пісні схожі на мене, бо я їх пишу, вони проходять через мене, і щось там від мене, звісно, є. Але сказати, що це історія від початку і до кінця про мене — ні, я так не можу.
А чому саме Віктор Павлік?
Геля Зозуля: Бо я завжди мріяла, ще з дитинства хотіла дует з Віктором Павліком. У це складно повірити, але це так. Колись, років 15 тому, я бігла за ним, щоб узяти автограф, і вже тоді наче відчувала, що ми колись запишемо дуетну пісню.
Вікторе, а чим ця історія "Шик і Дим" взагалі відрізняється від усього, що ти чув і співав дотепер? Що в ній для тебе нове?
Віктор Павлік: За великим рахунком — нічим, тому що всі 300 пісень, які є в моєму арсеналі, — всі вони про кохання, про звернення до дівчини, освідчення дівчині. Тобто, якщо навіть взяти якусь пісню і захотіти заспівати дуетом колаборацію з хлопцем, я навіть не знаю, що можна вибрати з мого репертуару, тому що всі мої пісні присвячені дівчатам, жінкам, і всі розповіді — про них. А тут, як то кажуть, зірки зійшлися. І мені здається, що все дуже вдало.
Гелю, у всіх своїх піснях ти себе позиціонуєш як королева. А в пісні "Шик і Дим" ти все-таки трохи інша...
Геля Зозуля: Так і є. Може, якась частина з цього — й правда. Бо в усіх моїх попередніх піснях була ситуація, що "от я…". А тут уже: "Вона пішла за ним, йому так вірила. І в мріях вже своїх білу сукню міряла", — як співає Віктор Павлік у своєму куплеті.
А як взагалі народжувалися рядки, які ти вклала в цю пісню?
Геля Зозуля: Вони народжувалися спонтанно. От як то сказав Віктор Павлік, що він до мене їхав записувати іншу пісню. Є повість Коцюбинського Intermezzo, я її прочитала і зробила з цієї повісті пісню. І я її бачила дуетною композицією, щоб хтось відіграв Коцюбинського в ній. Я кажу: "Віктор Павлік, ви будете таким гарним Коцюбинським, а я буду зозулею". Там Коцюбинський іде полем, насолоджується природою, спекою, і я була б зозулею, а він — Коцюбинським. Але склалося все не так. Оце "спонтанно" вийшло найкраще. Тому якось так швидесенько все написалося. У переддень запису я була на концерті разом із Віктором Павліком, ми співали на одному концерті. Я наживо послухала ще раз "Шикидим" і думаю: ну це ж як можна гарно обіграти — "шик і дим". І я почала думати над історією. І потім воно перейшло в слова, що лишився лише шик і дим. Спочатку був другий куплет, потім я дописала перший куплет, а вже потім усе інше — ось так цікаво вийшло.
Це перший твір, де хейтери, в принципі, відпочивають — немає що поганого писати
Вікторе, у цій пісні насправді багато самоіронії. Як ти ставишся до такого іронічного ставлення до себе і як тобі це далося?
Віктор Павлік: Дуже просто, бо я дуже простий чоловік, дуже земний, дуже з Богом. Я хочу сказати, що Бог все рулить. Бачите, Господь знову розрулив — і я не став Коцюбинським. А ось так, поки я їхав до Гелі на студію, то народилася пісня. Я настільки видихнув, коли почув, і кажу: "Гелю, це ж інша справа. Коцюбинський — це класно, звичайно, але там все дуже так замудро". Ну, так, як Коцюбинський уміє писати — про ті поля, про те все. Єдине, що мене "брало", — це: "І зозуля кує". Я зрозумів, що Геля і є та зозуля, що кує і трохи так легенько, по-доброму насміхається над усім, що відбувається. Але це дуже іронічно і дуже по-доброму. Я абсолютно нормально сприйняв і текст, який Геля мені запропонувала, і тим більше — дуже просту мелодію, і круте, просте аранжування з тією великою тубою. Простенько, дуже багато "повітря". Це перший твір, де хейтери, в принципі, відпочивають — немає що писати поганого. Всі пишуть класно: "Вау, яка труба, який бас!", "Як цікаво, який розвиток", "Де таке взяти?", "Все, ставлю на повтор". Тому в простоті вся геніальність, адже велосипед давно вже придуманий, і нічого складного в цьому немає. Головне — донести до людей і зрозуміти, що люди люблять простоту: чим простіше, тим краще, щоб наспівувати, щоб це відчувати. Я думаю, що люди, слухаючи цю пісню, разом з нами її проживають.
Якщо уявити цю пісню фільмом, у ньому ти — такий герой, який розбиває жіночі серця і йде. Відповідно, Геля — королева, але вона залишається. Скажи з висоти свого досвіду: що насправді легше — йти чи залишатися?
Віктор Павлік: Напевно, все-таки залишатися. Йти дуже важко, тому що життя прожив і трошки знаю його істину. Йти дуже важко, тому я вибираю залишатися.
Гелю, якби це була дійсно пісня з фільму, якою була б твоя роль?
Віктор Павлік: А можна я скажу? Геля була б така собі добра Снігова королева. Бо на перший погляд здається, що вона, типу, як холодна така королева. Але насправді вона дуже добра, тепла і класна.
Гелю, от є цей дует, який уже звучить і подобається людям. Чи в тебе є якісь ідеї щодо творчості далі?
Геля Зозуля: У мене вони, звісно, є. У мене стільки матеріалу, який я хочу вже показати, і мені не терпиться це зробити. Кожну ж пісню треба пропрацювати, щоб випустити її в люди. Писати пісні можна хоч кожного дня, а випускати їх — набагато важче. Це такий величезний процес. Стільки людей залучено, стільки всього. Тому я б випускала набагато частіше, але це неможливо фізично.
Де тебе найближчим часом можна буде побачити й почути?
Геля Зозуля: На Atlas Festival. Усіх запрошую 18 липня — приходьте до мене на сцену "Музвар".
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
