Ілюстративне фото з відкритих джерел
Найбільше української молоді навчається в Польщі та Німеччині
Наскільки масовим є виїзд молоді?
За даними омбудсмена понад 1 000 000 дітей шкільного віку (від 3 до 18 років), покинули Україну у зв'язку з повномасштабним вторгненням. За даними Міністерства освіти лише 380 000 дітей з тієї цифри продовжують навчання в українській системі освіти. Решта інтегровані в освітні системи тимчасового перебування. Найбільша хвиля міграції досі спостерігається до Польщі, на другому місці – Німеччина. Далі Чехія, Угорщина, Словаччина, Литва.
Де найкращі освітні умови для молоді?
У Німеччини є чітко прописана міграційна політика, яка передбачає обов'язкову інтеграцію в освітню систему дитини, яка перебуває на території Німеччини. Це означає, що дитина отримує усі сервіси, щоб інтегруватися в державу, куди її привезли батьки, щоб отримати освіту. Вона має право продовжувати навчатися як в школі, так і в університеті, якщо обирає для себе, як вектор розвитку, цю країну. У Польщі українські родини не мали обов'язку відвідувати польські школи. І за даними Міністерства освіти Польщі 60 000 дітей з України були не охоплені освітою взагалі. Діти числилися далі в українських школах на дистанційній формі навчання. Але з точки зору інтересів України історія про обов'язкову інтеграцію в освітню систему Німеччини не звучить, як найкраще рішення. Якщо ми говоримо про освітню систему загалом і розподілимо її на садочки, школи і університети, то садочок – це про опіку, піклування. Якщо ми говоримо про університет, то це система, яка готує спеціалістів для ринку праці. А от школа – це найбільш консервативна ланка освіти, завдання якої підготувати громадянина країни. З українських дітей в Німеччині, коли їх інтегрують в німецькі школи, роблять громадян Німеччини. Україна має шалену втрату, яка точно обернеться в майбутньому великими демографічними проблемами. Для нас важливо, щоб українська держава розуміла, що країни, де опинилися українці і українські діти, будуть конкурувати за людей. В Польщі 60% операцій з купівлі нерухомості у Варшаві здійснили люди з паспортами українців, там зріс ВВП за роки, коли туди переїхали українці. Люди творять економічний розвиток, працюють, платять податки, стимулюють економіку країни, де вони отримали прихисток. Німеччина, Франція, Іспанія і навіть країни Балтії будуть конкурувати за наших громадян, тих, хто хоче вчитися, хоче здобувати професію, освіту, бо вони хотітимуть бачити їх у себе драйверами їхньої економіки. І українська держава має це розуміти. Тому що українцям важливо не втратити у війні людські життя. Українська держава має сьогодні дбати про містки, по яких ці діти будуть повертатися додому. І тому освітні ініціативи, можливість вступу в українські ВНЗ, які, якщо ти проживаєш за межами України, мають бути забезпечені для громадян України.
Україна мала б показати, що є варіанти вибору
Що Україна зараз може запропонувати, які пропозиції зробити тим молодим людям, які зараз навчаються в Німеччині, отримують освіту, можливо, навіть вищу освіту, щоб вони захотіли повернутися в ті умови, які тут є, не чекаючи завершення війни?
Тут якраз українська держава наробила купу помилок. Якщо дитина вже навчається в німецькій школі або німецькому виші, що такого може запропонувати українська держава, щоби ця дитина повернулася, яка вже вивчила німецьку мову, вступила в німецький ВНЗ і готується вийти на ринок праці Німеччини? Що не має робити українська держава – застосовувати інструмент примусу і покарань. З минулого року українські ВНЗ не можуть приймати на бакалаврські програми навчання 17-річних хлопців без документів військового обліку. На другому курсі обов'язково з цього навчального року вводиться курс базової військової підготовки. І її можна пройти, лише фізично перебуваючи в Україні, тому що вона має відбуватися на полігоні, студент має пройти ВЛК. І це обов'язкова програма. І виходить так, що для українських абітурієнтів, школярів старших класів, система вищої освіти України закрита, якщо ці діти перебувають за межами України. Зараз в нас 2025 рік. У 2022 році дитині було 14 років, у них не було військового квитка. Він всі ці три роки живе в Іспанії, Польщі, Франції, де немає українських ТЦК. На початку цього року був ухвалений закон, який дозволяє автоматично ставити на військовий облік юнаків по досягненню 17 років, а документи реєстрації можна пройти через систему Резерв+. Якщо не впораєтеся, то можна звернутися в дипломатичну установу країни перебування, яка вже зареєструє і поставить на військовий облік. Але це можна зробити лише до 31 липня. Якщо ти до 31 липня, коли тобі 17 років, не встиг зробити, далі стати на військовий облік ти мусиш, лише фізично з’явившись в ТЦК в Україну. Ніхто з батьків, які вивозили юнаків в 13-14 років, не повезе зараз дитину в Україну після трьох років проживання в європейській країні. Все це має бути добровільним. І це якраз українська держава має комунікувати зі своїми громадянами з позиції того, що якщо ти любиш свою державу, якщо для тебе важлива земля, де ти народився, якщо ти хочеш відвідувати могили своїх бабусь і дідусів, ти потрібен державі, ти потрібен Україні, ти потрібен українцям. І ми створили сервіси, які допоможуть тобі бути ефективнішим, кращим, підготуватися, захищати свою землю. Це добровільність і вибір. Тому що зараз молоді люди покидають масово Україну, тому що держава не залишає їм вибору. У них єдиний вибір, якщо тобі зараз 16, через два роки тобі виповниться 18, ти не будеш мати права перетину кордону. Тому молоді люди сьогодні голосують ногами.
Коли я говорю про абітурієнтів, які перебувають за межами України, то я говорю передусім про тих дітей, які перебувають за межами адміністративного кордону всієї України, не лише про території, які контролює чи не контролює український уряд.
Є три речі, які або тримають людину від виїзду, або через які людина може змінити місце проживання:
1. Житло.
2. Робота.
3. Доступ до якісних освітніх послуг.
Якщо українська родина покинула Україну і отримала прихисток в країнах ЄС, але не має належних житлових умов або таких, які їх не влаштовують, не можуть знайти себе на ринку праці, не можуть знайти роботи відповідної до їхньої кваліфікації, або родина не має можливості отримувати якісні освітні послуги для дитини рідною мовою, то ця родина буде розглядати варіант повернення в Україну, навіть розуміючи загрози, які несе війна. Держава мала б показати, що є варіанти вибору. Це не вирок залишатися в Україні. Це свідомий вибір, який передбачає певні речі. Але в тебе є майбутнє. Це не означає, що ти не будеш мобілізаційним м'ясом, коли тобі виповниться 25, ти будеш мати роботу, можеш обрати варіант, як захищати країну, будеш підготовлений до можливих воєнних дій, можеш себе реалізувати та побудувати дуже успішну історію тут.
