Фото: Пресслужба GannaBaby
У воєнний час митцям якось дуже складно розуміти, як говорити про свої відчуття
Ти прийшла із прем'єрою пісні, яка називається "Літодень, спекодень". Я чую ці слова вперше, ти їх сама придумала?
Так трапилось. Це не було навмисно, я цим не сильно хизуюся. Просто в той момент, коли я створювала цю пісню, я багато читала Михайля Семенка, і мені дуже імпонувала його поезія і його, ось ця, теж така звичка створювати різні слова. І от якось воно самостійно, без моєї особливої участі, народилося.
Ця пісня — тотальний ексклюзив на Промені, адже з певних технічних причин на платформах вона вийде трохи пізніше. Коли це буде?
Пісня вийде у п’ятницю, 18 липня. Справді, у нас виникла така невеличка технічна затримка, але, знову ж таки, все, що трапляється, — все на краще. Ми, слава Богу, досвідчений гурт і зреагували на це спокійно.
А ти пам’ятаєш той день, коли написала цю пісню?
Так, я пам’ятаю цей день, це пісня річної давнини. Минулого року було кілька тижнів, коли була надто екстремальна спека. І от в один з таких днів народилася ця пісня. Тоді, після російських обстрілів, у нас не було електроенергії, ми сиділи в гарячих, просто "пекельних коробках": у квартирах, хто на роботі, хто в офісах. І от я пам’ятаю, як прийшла додому, — ця спека і якесь відчуття застиглості моменту, — і почалася повітряна тривога. І в цей момент мені прийшли перші рядки, я почала писати. У мене, як правило, так трапляється, що спочатку я пишу лірику, текст, а вже потім накладаю на музику. І от перші рядки у мене лягли — і це саме стан ось такого "танення", стан спеки, задухи, стан гарячого міста, сонця, тривоги, що буде далі. Все завмерло — й от очікування.
У цьому треку є легкість, хоча написана вона після дуже непростих емоцій. Це було свідоме рішення — написати насправді так "солодко" про такі непрості наші будні?
У воєнний час митцям якось дуже складно розуміти, як говорити про свої відчуття, про те, що ти переживаєш, як сприймаєш війну й те, що відбувається навколо тебе. І це, наприклад, мій такий особистий стиль. Ні, я цього не планувала. Я просто відпустила себе і вирішила, що маю бути собою. Мені не потрібно брати з когось приклад, бути умовно більш зрозумілою або більш відкритою, або робити якусь більш ударну музику. От я така, я так це сприймаю, я живу в цьому місті, в ньому відбуваються ось такі події, і я ось так їх через свою призму пропускаю. Тому воно вийшло все достатньо органічно. І, в принципі, якщо послухати мою останню музику, вона десь такого штибу — більш ніжна, м’яка. Мабуть, тому що зараз я проживаю такий стан, я в такому періоді свого життя, і ось це все склалося в одну таку роботу.
Цю пісню написано в Києві. Як атмосфера міста лягла в ритм і звук?
Я дуже прив’язана до Києва. Наприклад, наступні пісні, які у мене є, — в них теж присутня певна роль міста. До речі, у Валер’яна Підмогильного є "Місто" — просто надзвичайний роман, я його обожнюю, — місто як окремий персонаж, окремий герой цієї історії. Я не хочу взяти на себе, що я приймаю цей стиль і персоніфікую місто, але воно справді є як плюс один персонаж.
Дуже багато хто знаходить різні професії всередині армії, починає реалізовуватись, змінювати свій спосіб життя
Ти цю пісню робила із саундпродюсером Ігорем Кириленком, і це для тебе була нова співпраця. Розкажи, як ви зрозуміли одне одного?
Ми дуже просто зрозуміли одне одного, тому що Ігор — професіонал своєї справи. Мені дуже імпонує м’якість, яку він додає в музику, яку ми з ним робимо. Мені подобається, що в ній дуже багато "повітря". Мені раніше цього "повітря" трохи бракувало. І зараз ось цей новий акцент — коли ти щось робиш, і ці нові елементи ще більше породжують інтерес до того, що ти робиш, і більше надихають. З Ігорем дуже просто і швидко працювати. Це взагалі людина-машина.
Наскільки я розумію, відео на пісню поки немає?
Ми його відзняли, воно вийде цієї п’ятниці, але це не якась масштабна робота — це дуже просте таке mood-відео, під настрій, яке, я сподіваюсь, просто додасть атмосферності.
А воно буде про сюжет чи про відчуття?
Ми вирішили, що зараз будемо знімати роботи більше про відчуття, тому що якісь сюжетні історії потребують більшої участі й більших фінансів. У нас наразі немає такої можливості, тому ми будемо знімати щось більш таке сенсуальне, більш візуальне й емоційне, без будь-якого навантаження в плані сюжетності.
Що б ти хотіла, аби слухачі відчули під час прослуховування цієї пісні? Які відчуття ти хотіла б, аби ця пісня зародила в їхніх душах?
Незважаючи ні на що — відчуття свободи: свободи вибору і відчуття ось такого застиглого моменту, після якого все буде добре.
"Літодень, спекодень" — це перший трек після тривалої тиші. Ти відчуваєш, що це не просто нова пісня, а початок нового циклу і нового періоду?
Так, я дуже це відчуваю, скажу чесно. Я відчуваю, що виходжу на новий рівень відвертості і незалежності від думки й очікування, що я маю робити. Хоча насправді будь-які такі думки — цілком у моїй голові, але навіть звільнитися від них всередині себе — це дуже цінна навичка.
Тебе звати Ганна, і багато хто думає, що GannaBaby — це, власне, ти. Але GannaBaby — це гурт. У якому стані він зараз перебуває?
Гурт перебуває в стані дуже активної роботи. Нас зараз залишилося двоє — це я і мій колега Тимур. Він є величезною частиною нашої роботи. При тому, що зараз він служить у ЗСУ, він також забрав на себе більше менеджерські якісь задачі, займається комунікацією гурту. А я забрала на себе всі творчі зобов’язання. І, власне, після того, як він мобілізувався, ми з ним змогли знайти ту ідеальну формулу, яка для нас працює. На це нам треба було витратити рік, але ми знайшли — і я знову відчуваю таку хорошу основу під ногами, що ми можемо робити наступні кроки. Мені це дуже приємно.
Для багатьох людей за кордоном це є ще один момент реальності війни, коли мобілізуються поети, письменники, музиканти — люди, які нібито мають невійськові професії. Тимур мобілізувався, ви продовжуєте працювати. Як взагалі він зараз?
Дуже багато серед моїх знайомих людей, які максимально відтерміновували цей момент. Але, в принципі, багато хто після мобілізації, після навчання, розуміє, що не такий був страшний чорт, як його малювали. Дуже багато хто знаходить різні професії всередині армії, починає реалізовуватись, змінювати свій спосіб життя. І плюс — вони звільняються від цього неоднозначного відчуття, що нібито ти ховаєшся. Вони ніби як стають повноцінними, нібито це додає чогось до їхнього життя. І Тимур — так само. Він навчався, йому дуже подобалося навчання, потім він їздив, працював на позиціях, повертався. Я ж не можу казати за нього, але, на мою думку, він зараз достатньо нормально себе будує як військовий. Це — нова кар’єра, нові виклики, проте він із цим справляється. Він — достатньо талановита людина у величезній кількості сфер.
Я ментально прийняла, що війна — це норма
Ви готуєте новий альбом. Про що він буде?
Він буде про мої ось такі переживання. Дуже багато інтимної лірики, все в такому сетінґу війни і як я це переживаю. Але це буде дуже ніжний альбом. Тобто можна послухати "Літодень, спекодень" — і десь все воно приблизно буде в цьому ключі.
А як ти думаєш, чому одні люди прокидаються після тривоги, бомбардувань і кричать, хтось мовчить, а хтось хоче співати щось таке ніжне, як ти? Музика для тебе — це терапія?
Музика для мене — це є моя життєва необхідність. Коли я ні над чим не працюю, мені погано. Я стаю такою роздратованою злючкою-колючкою. Тому мені важливо завжди над якоюсь піснею щось робити: працювати, писати, написувати чи робити музику.
А щодо війни — я ментально прийняла, що війна — це норма. Можливо, для когось це незрозуміла, чужа позиція, але я прийняла цей факт, тому що насправді непогано знаю історію України та розумію, що для українців стан війни, особливо стан війни проти росії, — це достатньо природний стан. Ми з ними воюємо вже 400 років: визвольні змагання, всі повстання. Були століття, коли ці війни відбувалися просто кожні 10 років, тому те, що зараз відбувається, — у моїй ментальності, у моєму сприйнятті — це достатньо природні, натуральні процеси. Я до них так і ставлюся. І мій єдиний інтерес — це те, щоб ця війна була завершальною, щоб вона була фінальною, і після неї вже наші діти й майбутні покоління не мали проходити ці досвіди.
Війна все одно нас усіх дуже сильно змінює. В чому змінила тебе?
У мене теж був шлях до своєї самоідентифікації як до українки. І як би це дивно не звучало, але після початку повномасштабного вторгнення я відчула, що нібито можу бути вільнішою у проявах того, яка я є насправді. Я можу бути чеснішою, можу краще самоідентифікувати себе.
У день повномасштабного вторгнення, 24 лютого, пам’ятаю, як я подивилася на свій паспорт, і мені стало страшно, що він зараз може перестати бути. І це був такий панічний страх — до сліз. І зараз мені дуже приємно, що він є. Я дуже це ціную. Це допомагає мені бути впевненішою у своїх кроках, у своїх діях, світосприйнятті, навіть сміливішою в якихось моментах. Хтось це може сприймати за радикалізм, хтось — за якісь дуже праві погляди, проте це мій шлях, я його йду — і він ось такий.
Ми дійсно всі навчилися цінувати те, що ми маємо жити в моменті. І цей момент у кожного різний. Який він у тебе? Що ти хочеш затримати для себе в цю секунду?
Зараз літо, я хочу затримати літодень, спекодень. Я зараз закохана й хочу затримати це кохання. Я зараз перебуваю на порозі нового етапу своєї творчості. Мені дуже подобається цей стан. Мені дуже подобається стан повернення, передчуття якихось нових для себе викликів. І все це — для мене: будь ласка, момент, зупинися — ти чудовий.
Що буде далі після релізу треку "Літодень, спекодень"?
Наступний реліз, наступна пісня, наступні роботи.
А який настрій та емоції ти хочеш поселити в душах слухачів наступними треками та альбомом?
Я скажу трохи більше про себе, а не про тих, хто буде це слухати. У нас був гурт з трьох людей. Ми всі сюди приходили, сідали гуртом, всі щось говорили. Зараз я залишилася сама, одна. Це інший стан, і мені треба навчитися бути в ньому. Мені треба самоідентифікуватися і зрозуміти, хто я. І я розумію, що з цими наступними прем’єрами й відгуками від людей, хто це буде слухати, я зможу зрозуміти, хто я.
Тому що, перебуваючи в студії, сидячи там самостійно, я можу собі скільки хочу щось придумувати. Але тільки коли отримую зворотний зв’язок — відчуваю і розумію, про що я, куди я йду і як це сприймається. Тому зараз я в такому стані.
А від слухачів мені було б дуже приємно, щоб їм ця пісня відгукнулася — щоб вони відчули саме настрій і свободу цього моменту.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
