Фото @pilligrimi з інстаграм-сторінки mn.friend.music
Олексій Пономарьов: "До повномасштабного вторгнення в нас пісні потрошку писались, але в стіл, і було все так, несерйозно. І саме початок повномасштабки якось змінив всі налаштування життєві. Ми зрозуміли, що насправді важливо залишити після себе щось, тому що ми не знаємо, що буде завтра. Тож почали писати пісні й видавати їх уже нарешті"
Привіт. У вас дуже цікава історія. У вас прям так все й було? Перше посилання в Google?
Оксана Астахова: Так, мені подарували гітару. Я вводила в пошук "гітара, Позняки". І за першим посиланням мене запитують: "У вас буде Олексій, чи вам окей?" Так, окей. Відкриває двері Олексій — і от.
Олексій Пономарьов: А тут я.
А чому ти хотіла опанувати гітару?
Оксана Астахова: Мені дуже подобається звучання струнних інструментів. Насправді мені так і не вдалось її опанувати [сміється — ред.], але я ні про що не шкодую.
Олексію, хочеться почути й про твою першу реакцію, бо з іншого боку ми вже історію знаємо.
Олексій Пономарьов: На самому початку все було суто професійно, абсолютно викладач і учениця. Потім, коли роззнайомились, почались романтичні стосунки, які призвели до такого гурту, як "мій найкращий друг". Можна сказати, що до повномасштабного вторгнення в нас пісні потрошку писались, але в стіл, і було все так, несерйозно. І саме початок повномасштабки якось змінив всі налаштування життєві. Ми зрозуміли, що насправді важливо залишити після себе щось, тому що ми не знаємо, що буде завтра. Тож почали писати пісні й видавати їх уже нарешті.
22 червня вашому дуету виповнився рік. В інстаграмі ви написали, що саме в цей періоду у вас розпочався запис вашого першого треку "Лишайся назовсім". Ви аналізували цей час, рефлексували, куди хочете рухатися далі, чи комфортно вам лишатись у цьому жанрі?
Олексій Пономарьов: Щодо жанру ми ніколи себе не обмежували і завжди хочемо спробувати щось нове. Зараз у нас на підході декілька пісень в абсолютно різних жанрах, там і ретровейв, і електронна танцювальна музика, і в стилі соул. Наша головна мета — це просто знайти самовираження через музику. А в нас всередині, оскільки ми обидва меломани, то у нас там купа всяких музичних ідей.
Оксана Астахова: В цьому плані ми надихаємось "Twenty One Pilots", тому що в них, що не пісня, то взагалі інакше звучання, інакший жанр, інакший настрій. Тому ми намагаємося просто виражати те, чим ми живемо.
А ви зійшлись у музичних смаках чи все ж таки бувають колізії?
Оксана Астахова: Це цікаве питання. Тому що, якщо в машині вмикається плейліст, одразу зрозуміло, чий він. Тому що в мене більш спокійна завжди музика. А в Олексія це може бути і балканська, і будь-що, і ми завжди сміємося з цього. Але є певні артисти, яких ми любимо однаково сильно, і цікаво завжди ділитись один з одним чимось зі свого світу.
Олексій Пономарьов: Я хотів додати, що не дивлячись на те, що у кожного якісь свої вподобання, у нас дуже багато точок дотику, які ми розвиваємо, вони знаходять відбиток у нашій музиці.
А кого саме ви любите обидва, наприклад, серед українських гуртів?
Оксана Астахова: Наприклад, Лілу45.
Олексій Пономарьов: Я якраз хотів це сказати.
Оксана Астахова: Це якщо сама серед українських. Також KADNAY.
Олексій Пономарьов: У нас багато знайомих у музичній сфері. Якщо говорити про вподобання, то нам дуже подобається гурт Future Culture. Ви могли про нього чути. Цього року вони брали участь у Нацвідборі на Євробачення, дуже гарно себе показали, ми після цього ходили на їхній сольник у Caribbean Club. До речі, всіх закликаю ходити на виступи наших гуртів, це дуже сильно підтримує.
Оксана Астахова: І вокалістка також має окремий проєкт "SESTRA BLYZNYUCHKA", ми також любимо її слухати. І її чоловік — друг Олексія, а мій знайомий — Олександр Ремез, він зараз служить.
Оксана Астахова: "Це мій особистий досвід у плані проживання війни, тому що моє рідне село дуже близько до кордону. Воно, слава Богу, не окуповане росіянами. Але я не маю можливості туди поїхати, бо там дуже гучно. Я дуже сумую, мені не вистачає саме села, не вистачає горизонту. І це пісня саме про це, про спогади, про те, як було добре, і що саме ці спогади можуть нас також підтримувати в такі складні часи"
Зараз ми будемо представляти вашу пісню "Обіймаю". Нас цікавить і музична складова, і все, що стоїть за піснею, я зараз кажу про власну історію.
Олексій Пономарьов: Про написання пісні найкраще розкаже Оксана, тому що це перша пісня, на 100% написана Оксаною, там і слова, і музика, і це дуже круто. У неї тут є про що розповісти. А я можу від себе сказати, що ми записували це все на студії нашого дуже хорошого знайомого Іллі Ткачука. Він, до речі, якраз звукорежисер Лілу45. Ми з ними познайомились через музичні вподобання. Пісня народилась, ми прийшли, почали її записувати і зрозуміли, що тут треба клавішні інструменти, піаніно. Попросили записати нашого знайомого, іншого Іллю. Ілля Єресько записав чудовий рояль. Коли він почав грати, а ми це записували на іншій студії, на Kaska Records, у нас сльози одразу на очах. Він спочатку спробував один вступ. Каже, я хочу спробувати тут на октаву вище. І він просто перші три нотки зіграв, як ми одразу в сльози, настільки емоційно у нього вдалось пережити це. Він відчув пісню дуже тонко. І, в принципі, цього могло бути вже достатньо, чисто рояль і вокал, але завжди хочеться чогось більшого, й ми вирішили, що сюди ще треба струнну секцію. Записали на тій же студії Kaska Records ще й струнний квартет. І для того, щоб посилити ефект, ще й хор додали. Так що там дуже епічне звучання, дуже хороше. А про нюанси написання, я думаю, Оксана найкраще розповість.
Оксана Астахова: Все було дуже просто. Перший рядок написався, коли я сиділа в кав'ярні "Сенс", чекала Олексія з роботи. Я подивилась на те, як сонце попалило всі каштани. Це був початок серпня, щось таке. Я прийшла додому і почала щось на фортепіано підбирати, якісь акорди, гармонію. І коли я відчула мурашки на собі, це завжди мій індикатор того, що пісня буде жити. Й вона написалась буквально за 20 хвилин. Я показала Олексію, він сказав, що ми це робимо. Ми скидаємо зазвичай нашим друзям, щоб вони сказали якісь відгуки, чи нудно, чи щось їм заважає, чи хочеться чогось іще. І всі однозначно сказали, що треба швидко-швидко-швидко робити. От так вона й народилась.
Це мій особистий досвід у плані проживання війни, тому що моє рідне село дуже близько до кордону. Воно, слава Богу, не окуповане росіянами. Але я не маю можливості туди поїхати, бо там дуже гучно. Я дуже сумую, мені не вистачає саме села, не вистачає горизонту. І це пісня саме про це, про спогади, про те, як було добре, і що саме ці спогади можуть нас також підтримувати в такі складні часи.
Оксано, вибач, а про яку область йдеться?
Оксана Астахова: Про Сумську.
Дякуємо вам за цю розмову, раді вам у наших ефірах.
Слухати пісню "Обіймаю" гурту "мій найкращий друг", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
