Фото: Пресслужба Wellboy
Київ мене дійсно змінив, але я все одно бережу в собі цю простоту
Чому ця пісня називається "Аяуаска"? Я знаю, що це така професійна тантрична практика…
Так, це насправді такий шаманський ритуал. Усе дуже просто. Я прийшов на студію до Сергія Ранова, він саме придумав приспів, а куплети почав думати я. І перша фраза, яка мені прийшла до голови, — це "Ти після аяуаски наділа нові маски". І відразу це заграло новими фарбами й стало зрозуміло, що це те, що треба: трендове слово, яке мало хто знає. Я нещодавно був у бабусі в селі, вона дивиться анонси в інстаграмі і каже: "Аяуаска, що воно таке?". Дуже складно пояснити людям, але я думаю, що всі послухають — і все зрозуміють.
Аяуаска — це трансцендентальна практика, яка змінює свідомість і дійсно "одягає маску". Але до чого тут українське село?
Я думаю, що це така боротьба. Ну, не те що боротьба, а біль сільських людей. Біль простого сільського хлопчика, який зіштовхується, наприклад, з пропрацьованою столичною дівчиною, яка знає набагато більше, ніж він: знає, що таке аяуаска, їздить на ретрити, вся така на гламурі та пафосі, і вся така крута. Це про цю боротьбу між сільським та пафосним міським і тим, що нам незрозуміло.
У якийсь момент ти приїхав з такого села. Ти тривалий час у Києві, ти — одна із зірок шоубізнесу. Київ тебе змінив? Ти залишився тим хлопчиком, чи все-таки одягаєш маску?
Я думаю, Київ змінює людей, тому що у тебе з'являється інше коло спілкування, інтереси, інше дозвілля. Навіть я ось їздив у село, зранку прокидаюся і по дефолту замовляю собі там їжу — заходжу в Glovo і тільки потім розумію, що Glovo там немає. І це трошечки інше. Тому Київ мене дійсно змінив. Але я все одно бережу в собі цю простоту, і в цій пісні все ж таки хотілося повернутися до коріння, до моїх витоків — що я з маленького, частенького, привітного села. І тема про кохання й те, що дівчина розбила мені серце, не лише в цій моїй пісні підіймається. Це ще пісня "Гуси", там також: "Ми йдемо на різні туси" — знову ж, таке драматичне кохання. Пісня "Вишні" про це ж: "Ми з тобою дуже схожі, але не суміжні" — це про нерозділене кохання. І от "Аяуаска" — саме про це.
Там є село, ця практика, ще є Balenciaga. Як це все поєдналося?
А це такий хук. Я його також дуже смішно придумав. Сергій Ранов, який робив мені звук, коли ми придумали й записали приспів, і я на укулеле награв два акорди, поставив мені на луп, і я просто співав, а він вийшов по доставку їжі. І в мене народилося це: "У мене до тебе тяга, а в тебе тяга до Balenciaga". І воно мені якось так трошечки шароварно прозвучало. Сергій повертається і каже: "Чуваче, це те, що треба. Це хук, який всі будуть запам'ятовувати й запитуватимуть, що за Balenciaga, що за тяга". Так і вийшли ці рядки.
Я доволі закомплексована людина, і думаю: ну куди я потрапив, насправді?
Пісня насправді весела, і саме через те, що ти зараз розповів, вона навіть трохи сумна. Людина танцює, але з розбитим серцем. А як ти знайшов цей баланс між драмою і качем?
У мене в усіх піснях присутнє це — в "Гусях", "Вишнях". У мене творчість дещо "стьобна". І я люблю сам із себе посміятися в деяких моментах. І насправді хотілося підняти цю тему, яка до болю глибока багатьом чоловікам і жінкам — розставання. Але щоб з цього люди не драматизували. Тому що я не хочу асоціюватися із сумним артистом. Я не хочу бути артистом, який співає сумні пісні, бо у мене це не виходить — людям просто смішно з мене. Зазвичай де б я не виступав, я дарую веселощі. Але я думаю, що в цій пісні вдалося поєднати ось цей драматизм і веселощі.
А в тебе була особиста така історія, коли ти приїхав з "маленького, частенького, привітного села", зустрів дівчину, і в тебе була така особиста драма?
Я нещодавно розійшовся з дівчиною, але ця історія зовсім не про нас. Не хочеться притягувати це. Це трошечки простіша історія.
Ти простий хлопець (про що й співаєш), і тобі нібито не близький цей світ штучного шоубізнесу, але ти в Києві в ньому живеш. Ти маєш до цього власне ставлення?
Насправді моментами мені дуже складно. Я доволі закомплексована людина, і думаю: ну куди я потрапив, насправді? Світло, камери, до тебе якась увага. Але я вважаю себе зовсім простою людиною і максимально щирим хлопцем. І я такий: та я цього не заслуговую, друзі, навіщо це все? Але це стається, і дійсно моментами буває складно зрозуміти своє призначення, і буває, хочеться навіть кинути музику. Але повертатися в село або займатися будівництвом чи ще якоюсь справою — і ти такий думаєш: ну, я вже подолав такий шлях — шлях X-Factor, продюсерського проєкту, співпраці з лейблом, шлях хітів, злетів, падінь, — і ти думаєш: та ні, зроду я не кину цю справу і буду цим займатися до кінця своїх днів, поки мене будуть слухати. А навіть якщо не будуть слухати — я змушуватиму людей це слухати.
Антоне, розкажи про відео на цю роботу.
Ми планували спочатку знімати одну історію, а потім все ж таки повернулися до другої, яку ви можете побачити в кліпі. Ми планували робити зовсім таку сільську історію зі скічем — історію пари, яка живе в селі. Але чомусь в останній момент я вирішив із режисером Сашком Багазієм, моїм дуже гарним другом, що все ж таки не хочеться йти в оцей колгосп, а хочеться тримати марку стильних, модних чуваків, які дійсно шарять щось у цій індустрії.
Ми зняли кліп на прикольній локації — там три такі різнокольорові кабінетики. Це історія між хлопцем і дівчиною. Дівчина Віка Малоок, чудова актриса з Молодого театру, знялася у кліпі. І це історія, там, де я не можу просто з нею зустрітися, банально поговорити й побачитися. Ми там абсолютно не взаємодіємо, тому що між нами ось ця стіна.
У пісні є рядок: "Я з маленького частенького привітного села", і він звучить дуже щиро. Ти працюєш із самоіронією. Це захист, стиль чи щоб не було страшно?
Я не знаю. Я просто сказав — це такий факт, що я з маленького, чистенького, привітного села. І я захотів сам собі нагадати й закарбувати це в пісні.
Я взагалі простецький хлопець і співаю про те, що переживають люди
Здається, що ти насправді дуже вразлива людина, що ти дуже тонко все сприймаєш, що ти ховаєшся трохи за цією маскою простака. Це так і є?
Справді, я людина вразлива, але дуже не подаю своїх емоцій, не розкриваюся. Я більш закритий такий.
Ми живемо в такій непростій реальності, ми всі в одному човні: у нас тривоги, летять бомби… Ти виходиш на сцену і маєш радувати людей, дарувати радість, сміх і співати пісні, від чого їм стає не сумно. Але це ж дуже непросто…
Ну, це непросто. Є такі виступи, коли ти максимально не хочеш виходити і співати. Ти розумієш, що якось не весело взагалі. Коли вночі чи вдень — прильоти, гинуть люди, і війна в країні — взагалі не весело. Але ти розумієш: ну, а як по-іншому діяти взагалі? Треба виходити і співати, і ти виходиш, це робиш — і все одно заряджаєшся. І після виступу ти такий: фух, ну я живий, це моя професія, я для цього й створений взагалі.
Є люди, які кажуть, що не на часі. Ти чув щось подібне на свою адресу? Чи було тобі колись прикро за це?
Ні, таких термінів я не чув до своєї творчості. Ми відразу, коли почалося повномасштабне вторгнення, написали пісню, яка називається "Ворогів на ножі", і там я спробував бути таким прямо "ворогів на ножі". Я зарядився і дуже багато позитивних відгуків чув про цю пісню. І ми продовжили робити те, що має робити Wellboy: веселі, круті, класні композиції.
Повертаючись до пісні "Аяуаска". Вона про те, що бути простаком сьогодні ніби не модно. А тобі легко бути, можна сказати, найщирішою людиною в українському шоубізнесі?
Ну так, дійсно, я щирий. І це не сказати, щоб легко, але й не важко.
А ти розумієш, що з кожним треком ти все більше стаєш не просто Wellboy, а людиною, яка каже правду про нас усіх?
Ну, це такі гучні про мене заяви. Я взагалі простецький хлопець. Я співаю про те, що переживають люди: про кохання, про любов.
Ти задумуєш свої треки наперед, чи це все до тебе приходить спонтанно?
Ні, це для мене приходить абсолютно спонтанно. І навіть цю "Аяуаску" ми просто зібралися в Сергія й не знали, про що буде ця пісня — вона просто народилася, і все. Також я нещодавно був у себе в селі, ми виїхали в район, у хлопців був біт, і ми написали там дуже лютий реп, який вийде зовсім скоро. Тому зараз я в пошуках звуку, і мені прикольно експериментувати.
Що від тебе чекати найближчим часом: треків, концертів, виступів чи, може, якихось нових одкровень?
Одкровень уже вистачить, я думаю. Стежте за мною в соцмережах — там будуть анонси всіх майбутніх виступів. Також чекайте — скоро буде слобожанський репчик. І ще готуємо, в запасі є цікаві пісні.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
