ULYA / Фото Радіо Промінь
"Я хочу давати різні музичні "смаколики" для наших слухачів"
Привіт! Дуже раді тебе бачити.
Навзаєм, дуже класно вас побачити вживу. Це була моя маленька мрія.
Ми з тобою в ефірі вже спілкувались, що ти дуже джазова людина і вже давно працюєш у цьому стилі. Зараз ми будемо слухати пісню, дещо іншу стилістично. Ти зараз ще шукаєш чи вже розумієш, як хочеш працювати надалі?
Я відштовхуюсь від внутрішніх відчуттів і більше орієнтуюсь на них. Тобто, оскільки я емоційна людина, сьогодні це може бути якийсь лаунж, спокійний джаз. А завтра хтось зачепив мої почуття, а я флегматик з холериком, тож деколи в мене буває така вибухова енергія, і я це реалізовую завдяки творчості. Тому сьогодні поп-рок, а завтра може бути джаз. Але насправді, якщо послухати навіть зараз, то там є такі блюзові нотки, оці під'їзди, джазовий вокал, його нікуди не діти, так що все ж таки джаз трошечки прочитується.
Твоя душа більше тягнеться до джазу?
Я люблю джаз, але я хочу експериментувати і рухатись по тому, як я відчуваю.
В квітні ти презентувала в нашому ефірі пісню про односторонню закоханість "Давай не будем поспішати". А в новій пісні "Там немає нас" розповідаєш, що відбувається, коли кохання йде, а натомість приходить відчай і порожнеча. Це звучить настільки переконливо, що, очевидно, написано на власному досвіді?
Так.
Розкажи про це, якщо ми можемо про це говорити.
Звичайно. Я така людина, що в мене взагалі немає конфіденційності. Я дуже відкрита. Можливо, це погано, коли в тебе, умовно, немає кордонів (вони є, але їх небагато). Я хочу сказати, що мені подобається ділитись і особистим життям, і я розумію, що це резонує слухачу. Тому що, знаєте, життя, — воно різне. Сьогодні ти можеш відчувати закоханість і кайфувати з людиною, а завтра відчувати відчай від того, що людина вирішила піти з цих відносин. Саме це я й демонструю в своїй творчості.
"Багато людей, котрі виховувались у нашому суспільстві, звикли пригнічувати почуття, особливо негативні, типу як сум, злість, агресія, це взагалі були табуйовані емоції. Тож, я думаю, що варто вже дозволити собі відчувати різні емоції. І саме про це моя творчість"
Є люди, які переживають, їм треба побути трохи самим, а потім це виливається в творчість. А в тебе як це відбувається?
В принципі, в житті рідко можна побачити мої емоції. Я така більш спокійна, але всередині там може бути шторм. І ось це я демонструю в творчості і думаю, що насправді багато людей, котрі виховувались у нашому суспільстві, звикли пригнічувати ці почуття, особливо негативні, типу як сум, якась злість, агресія, це взагалі були табуйовані емоції. Тож, я думаю, що варто вже дозволити собі відчувати різні емоції. І саме про це моя творчість.
Лірика тут займає окреме місце, за це великий респект тобі. Як з'являються такі вірші? Адже ми часто зустрічаємо графоманські речі на кшталт "море-гори" й тому подібне. А в тебе тут зовсім інша історія.
Думаю, що резонують саме інтимні моменти і резонує щирість. І так як я емпатична людина і відчуваю цей світ і людей довкола, то, звичайно, я пишу про себе, але відчуваючи ще навколишнє середовище. В мене, наприклад, багато людей зараз почали розлучатись, почались якісь емоційні гойдалки. Все ж таки непростий час, і це давить на психічне здоров'я, так скажемо. Тому я надихаюся і цим світом, і своїм досвідом, і своїми особистими переживаннями.
Ти, до речі, пишеш для інших артистів?
Я намагалась, але поки це не зрезонувало, тобто я писала артистам, але вони не відгукувались.
Це, як то кажуть, питання часу. А який у тебе підхід до написання лірики? Це спонтанний момент, коли записуєш в "Нотатках" в телефоні, чи навпаки, ти виділяєш окремий час для цього, є свої ритуали?
Ні, я поки рухаюсь по натхненню і я прямо чекаю, коли буду відчувати. І саме в цей момент, коли я занурююсь в себе, я пишу якісь нотатки і так далі. Тобто я не можу сісти і змусити себе на якусь тематику написати або в якийсь час. Тобто натхнення приходить, — і це, як птиця, яку треба встигнути зловити за хвостик.
Скільки разів "птах" пролітав і ти його впіймала?
Майже завжди я його ловлю. І я відчуваю цей стан натхнення й коли саме цей момент от зараз-зараз відбудеться. Я можу переходити дорогу, стояти просто на пішохідному й дістати диктофон. І просто от люди довкола, а я стою і починаю записувати, тому що є така особливість — воно дуже швидко як приходить, так і втікає і забувається. Тому треба встигнути зловити.
Ми поза ефіром казали, що в тебе немає постійного складу музикантів, які з тобою працюють, що люди працюють віддалено (барабанщик взагалі з Італії). Ти хочеш свій колектив у майбутньому? Чи тобі нормально працювати, коли всі віддалено, коли нові люди й нові експерименти?
З одного боку, ти незалежний, і кожна людина, котра приходить у твій проєкт, привносить свою енергію, якісь свої музичні скіли, тож це добре. Але, звичайно, мені хотілося б мати свою команду. Але я думаю, що для цього має прийти свій час, тому що я хочу не абияких людей, котрі будуть приходити, грати за гроші і все. Я хочу людей, які щиро полюблять мій проєкт, ну не так само, як я, але хоча б на 80%.
Саме в пісні "Там немає нас", яку ми сьогодні будемо слухати, всі інструменти записані наживо. Це новий підхід для тебе самої, можеш розповісти детальніше?
Так, мені сподобалась насправді така практика і мені взагалі подобається залучати різних музикантів у свій проєкт. І взагалі подобається живе звучання. Тому що зараз цифровізація трошечки вбиває оцю душевність якусь, інтимність, не знаю (не завжди, але буває таке). Тож мені подобається цей досвід, і я думаю, ми будемо приблизно в тій же стилістиці намагатись рухатись і далі. Мені дуже сподобалось, як я проявилась у цьому стилі. Я розумію, що це більш комерційна історія, аніж акустичний джаз, й аудиторія трошки ширша. Тож я хочу давати різні музичні "смаколики" для наших слухачів.
Давайте один із цих "смаколиків" зараз "скуштуємо".
Слухати пісню "Там немає нас" від ULYA, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
