Наталія Лелюх. Фото: (c)S Martunenko
Кортизол впливає на репродуктивну функцію жінки
На що переважно скаржаться жінки?
Є скарги, пов'язані з дією хронічного стресового фактору: набір ваги, певні зміни в циклі менструальному, зміни в чутливості – лібідо, зміни в сексуальному житті жінок. Це все вкладається в картину посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і дію певних гормонів, які впливають на наше здоров'я. ПТСР – діагноз чітко прописаний. І якщо раніше була якась дія стресового фактору – фізичний стрес, психологічний стрес, навіть придуманий... Коли ракета потрапила в будинок – один стрес, коли ракета потрапила в сусідній будинок і ти це бачив – це другий стрес. І третій, коли ти сидиш і читаєш, що ракета потрапила в будинок, де живуть твої знайомі. Але яким би не був цей стресовий фактор, він запускає одні і ті самі реакції, будь-то придуманий чи фізична дія – зміни в організмі виникають однакові. Якщо людина нічого з цим не робить 30 днів – а це був гострий стрес, після якого розвивається посттравматична стресова реакція через 30 днів від дії гострого стресу. Гострий стрес у нас щодня, через день, тричі на день. І багато-багато накладених посттравматичних стресових реакцій. До когось прийшла інформація про загибель близького. До когось приліт у сусідній будинок. Усі ці стреси можуть бути в однієї людиною одночасно. І тому сила цих змін і те, що в нас немає можливості на повноцінне відновлення від цього всього… Ми живемо в складний період, коли кортизол є зараз головним діючим гормоном в наших тілах. Це прекрасний гормон, завдяки ньому ми виживаємо, завдяки ньому ми ще можемо зранку після обстрілу встати і піти на роботу і там посміхатися. Але в нього є погані речі у вигляді енергозбереження. Тому ми починаємо набирати вагу, формується обмін речовин, схожий на метаболічний синдром або цукровий діабет ІІ типу, тому ми складно втрачаємо вагу, бо додаткове схуднення – це додатковий стрес для нашого тіла. я
Дозволяйте собі бути слабкими, плакати і розуміти, що ви не окей
Що з цим робити?
Радять снідати, не втрачати сніданок, бо чим раніше ми отримуємо їжу в наше тіло, чим менше наше тіло буде голодувати, тим легше воно буде сприймати інші стреси. Якщо ми говоримо про будь-які програми схуднення, будьте дуже уважними з різким обмеженням калорій. Якщо людина не їсть, вона худне. Але це потім повернеться зайвими кілограмами. Тому краще все ж таки не робити великих голодових періодів, тому що наше тіло зараз не готове справлятися і з цим додатковим стресом. В нього немає на це ресурсу. Ми худнемо обмеженням надходження калорій, але розуміємо, що їжа – це дофамін, це швидке задоволення, яке нас може повернути в тіло. Це швидкий дофамін. Якщо ми говоримо про схуднення і зниження рівня кортизолу – це сон. Депривація сну, відсутність нормальних фаз сну дуже серйозно впливає на формування гормонів апетиту і насичення. Відсутність нормальної кількості сну і глибини сну призводить до того, що грилін (гормон голоду – ред.) починає зростати, а чутливість до лептину (гормон виробляється жировими клітинами, відіграє важливу роль у регуляції апетиту, енергетичного обміну та маси тіла, діє, як сигнал для мозку, повідомляючи про запаси жиру в організмі, впливає на відчуття ситості та споживання їжі – ред.) в головному мозку знижується. Тому людина, якій нібито і не треба їсти, вона нібито не голодна, все одно буде відчувати голод і бажання з'їсти, особливо щось солоденьке.
Якщо ви розумієте, що не вигрібаєте, що ви вже все, що вам уже зовсім зле, шукайте можливості поїхати кудись, де більш-менш тихо, безпечно, щоб хоча б тиждень висипатися. У кожної людини є свої якісь маркери, червоні прапорці, коли вона, наприклад, накричала на дитину ні з того, ні з сього. Плакати – це добре, плакати – це чудово. У нас зараз інша проблема, часто жінки кажуть, що не плачуть. І це погано, тому що немає цього катарсису, коли ти якось видихаєш. Тоді я раджу дивитися якісь дуже щемливі фільми, читати книжки. Ми зараз дуже сильно в собі, намагаємося триматися. Тому дозволяйте собі бути слабкими, дозволяйте собі плакати, дозволяйте собі розуміти, що ви не окей. Це свідчить про те, що ви не виспалися, що ви втомлені, що вам треба допомога. Одна з ознак – це коли людина перестає стежити за собою. Це про догляд за собою. Жінки, коли перестають за собою стежити, не миють голову, не вдягають якийсь одяг, який хотілося б… Якісь речі, які виводять із цього стану: піти зробити собі нову зачіску, щось змінити, одягнути гарну сукню – це терапевтично. І коли людина втрачає цю можливість і немає бажання цього робити, особливо жінка, бо для жінок це характерна історія – це погана ознака. Якщо ви бачите серед ваших близьких, що хтось все гірше і гірше виглядає і при цьому кажуть, що "все окей", "все нормально" та "все добре" – дуже м'яко поговоріть із цією людиною, запропонуйте свою допомогу, тому що це не про зовнішній вигляд, не про красу. Поки жінка хоче комусь сподобатись – собі, наприклад, в дзеркалі – значить в неї все більш-менш нормально. Звичайно, ми не говоримо про людей, які зараз проживають гостру фазу горя. Це зовсім інша історія. А от саме про хронічну втому, коли жінкам уже байдуже, як вони виглядають – це не дуже добре.
Ранні менопаузи через стрес.
Одним із факторів ранньої менопаузи є депривація сну. Жінки, які багато працюють в нічні зміни, дуже сильно ризикують тим, що можуть мати ранню менопаузу: військові, медики. Цикли синтезу мелатоніну – гормону сну – дуже сильно впливають на роботу яєчників. Ризикують не всі, це не може бути прямо у всіх стовідсотково, але це доведений факт. Плюс це впливає і на розвиток онкологічної патології. Це естрогензалежні раки, раки молочної залози, раки матки. Турбують метаболічні розлади, розлади набору ваги, які за собою ведуть і тягнуть порушення менструальної функції, порушення оваріальної функції овуляції і складнощі із завагітніти. І це про репродуктивний молодий вік. Багато гіпоактивних сексуальних розладів, коли не хочеться нічого. Через це розпадаються шлюби, стосунки закінчуються.
Найчастіше сексуальна дисфункція психологічна. Але, звичайно, будь-якій психології передують якісь зміни в тілі. Це гормональні зміни, це ті гормони, які не можна поміряти аналізами. Кортизол тим і проблемний, що його кількість в крові циркулює дуже-дуже коротко. Вона йде в тканини і там працює. І тому в крові, якщо ми здаємо ці аналізи, ми його не зловимо. Пролактин трошки збільшений у жінок. А це гормон, який також зростає під час стресової реакції і може блокувати овуляцію, порушується менструальний цикл і це також за собою тягне певні захворювання.
Тут спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих. Це якраз про усвідомлення, що я не окей. Ти не можеш вплинути на обстріли, але можеш вплинути на довжину свого сну та тривожність. Ти усвідомлюєш свої можливості, максимально міняєш свою реакцію на те, що відбувається. Тоді буде спокійніше і рівень тривожності буде знижуватися. Робіть те, що ви можете. Якщо ви точно розумієте, що вам зле, звертайтеся до лікарів-психологів. Треба приймати препарати, призначені лікарями. Не треба боятися, що антидепресанти збільшують вагу. Не всі антидепресанти збільшують вагу. А якщо і впливають, то максимум 3-5 кг. Звертайтеся до психіатра, щоб підібрати ліки.
Якщо будь-який лікар призначає будь-які ліки, зазвичай треба дати людині маячки і сказати: "Ви почали приймати ті чи інші ліки. Покращення прийде через день, два, тиждень, три місяці". Щоб людина розуміла, коли і що їй очікувати. Обов'язково призначається, якщо це прийом довготривалий, а антидепресанти – це довготривалий прийом – візит хоча б через два тижні або місяць, щоб людина розказала, що з нею відбувається. Бо будь-який препарат має свої побічні ефекти. І інколи ці побічні ефекти гірші, ніж ефект, якого ми очікували. Це індивідуальні реакції, які складно передбачити. І якщо у вас з'являється оце, оце, оце, ви не чекаєте три місяці, а приходите вже, коли з'являється оце, оце і оце.
"Це якраз про інфогігієну"
Ми втягуємося в ритм і режим ненормальності і не можемо відключитись.
Це якраз про інфогігієну. Якщо ви ставите собі за мету відіспатися, ви вирубаєте мобільний телефон, придумуєте собі інші ритуали засинання. Я своїм пацієнтам раджу відключати взагалі гаджети. Якщо ви точно знаєте, що сьогодні йдете спати в укриття, відключіть всі гаджети і йдіть спіть в укриття. Не треба додатково стежити, куди що летить. Ви в укритті, ви в безпеці. Спіть, якщо у вас є така можливість там спати. Хоча б знизите рівні певних речовин, які накопичуються в головному мозку… Адипокін – речовина, яка накопичується, коли ми втомлюємося, тоді ми повинні прийти і заснути. Але ми всі п'ємо каву. Кофеїн зв'язується з тими самими рецепторами, що адипокін, їх займає. Поки людина п'є каву і живе на каві, вона ніби окей. Кофеїн пішов, а кількість адипокіну така, що вона не може зв'язатися з рецептором, бо її дуже багато, людина мега супер втомлена і не може заснути. Це якраз той механізм, коли ми кофеїном себе підтримуємо. Я дуже проти, щоб хлопцям на передову передавали енергетики. Ви вирубаєте їм всі можливості потім відпочивати і ламаєте голову, неврологічні процеси. Це люди, які потім будуть дуже довго лікуватися у психіатрів.
Сім'ї на відстані.
Якщо родина не перелаштувалася на нові умови існування, а треба працювати над тим, щоб підтримувати стосунки на відстані обом. І якщо пара не працює над своїми стосунками, такі шлюби або стають фіктивними, або розпадаються, тому що це нові умови. Пара жила зовсім по-іншому, вона звикла жити отак. Якщо ця підтримка і це плече не віртуалізувалися, не стали реальними у вигляді віртуального, то тоді такі шлюби розпадаються, тому що жінка буде шукати те плече, на яке вона може покласти голову.
Є жінки, для яких сексуальні стосунки є певним самоствердженням. Вони себе відчувають бажаними, потрібними, коли вони в реальних сексуальних стосунках. Якщо це жінці не треба, вона самореалізується за рахунок якихось інших речей, то є секс чи нема сексу – все одно. З точки зору гінеколога секс не є чимось необхідним для жіночого здоров'я. Якщо пара перейшла на прекрасний віртуальний секс і в них він є і вони один одному допомагають, підтримують цей вогник любові навіть на відстані, допомагають один одному розвантажитися, заснути, подумати про те, що ти бажаний навіть на 500-кілометровій, 1000-кілометровій відстані і пара це змогла зробити – ті стосунки будуть тривати ще довго і будуть плідними. А якщо пара хоче так, як було раніше і чекає: "От пройде ще два-три роки і буде як раніше"... Не буде. Буде 2023, 2024, 2025 в іншій реальності. Тому готуйтесь до цього.
"Діабет ІІ типу – це те, що чекає багатьох, якщо ми нічого не будемо з цим робити"
Діабет ІІ типу
Діабет ІІ типу – це захворювання, яке входить в комплекс під назвою метаболічний синдром, який характеризується не лише діабетом. Туди входять проблеми з артеріальним тиском, обміном ліпідів, холестерин, який збільшується в крові, ліпопротеїди високої щільності, паралельно можуть розвиватися проблеми зі щитовидною залозою, там же інсулінорезистентність. В цьому діабеті є хороше те, що він поступово розвивається, ми його можемо спіймати на етапі формування. І якщо людина усвідомила, поміняла своє життя і зробила дещо, щоб не розвивався патологічний ланцюжок, вона може уникнути страшного діагнозу в майбутньому. Під час діабету ІІ типу кількість інсуліну у людини нормальна. Тут він є, але не зв'язується з рецепторами. Рецептори або зайняті, або не працюють, або перестали бути чутливими. Ці рецептори потрібні адреналіну. Адреналін – гормон гострого стресу, гострої стресової реакції працює в клітині через рецептор один єдиний інсуліну. І коли людина в гострому стресі, в неї інсулін є, але він в клітину не потрапляє. І ламається рецептор. Чим більше у нас стресових подій, тим більше зламаних інсулінових рецепторів. Тому діабет ІІ типу – це те, що чекає багатьох в нашій країні, якщо ми нічого не будемо з цим робити. Більшість цих інсулінових рецепторів розташована в м'язах, жировій тканині й печінці. І якщо людина не буде займатися фізично: танці, йога, гуляти з собакою, коли у вас б'ється серце 120 і коли ви пітнієте… Якщо у вас м'язи працюють, на цих м'язах з'являються нові непошкоджені рецептори до інсуліну. Якщо ваші м'язи не працюють і ви маєте ще і спадкову історію, маєте часті адреналінові стреси, ви в зоні ризику.
Треба звертати увагу на відношення обсягу талії до обсягу стегон. Візьміть сантиметрову стрічку і поміряйте свою талію на рівні пупка і стегна. Якщо ваша талія більше, ніж стегна, ви вже в зоні ризику по розвитку діабету ІІ типу. І коли ви починаєте не наїдатися солодким і набирати вагу, яку вам дуже складно скинути… Досить часто така вага гуляє. Це якраз жертви марафонів, це 10 днів без цукру, 20 днів кортизонового схуднення. Тому фізичне навантаження, сон, відсутність голодувань.
Які ще можуть бути проблеми?
Серцево-судинні захворювання. Включати в чекапи щорічні обов'язково ліпідограму, дивитися на холестерин і при необхідності призначати профілактичні статини або інші препарати, щоб уникати ранніх інфарктів і інсультів. Цукровий діабет ІІ типу. І ПТСР. Навчати людей вигрібати не лише з антидепресантами. Це групова, індивідуальна терапія, самодіагностика. Розуміння, що ви не вигрібаєте і спробуйте звертатися за допомогою.
