Спільний парад радянських і німецьких військ після поділу Польщі. Парад відбувся у Бресті 22 вересня 1939 року. Архівне фото з відкритих джерел
Для українців Друга світова війна розпочалася 15 березня 1939 року
Пане Володимире, поговорімо про Другу світову війну в контексті України. З чого вона почалася і чи можемо ми говорити, що українці стали одними з перших, хто відчув на собі усі удари Другої світової?
Так, звісно. Коли йдеться про український народ, то саме він першим зазнав воєнного лихоліття і для українців усе почалося не 1 вересня 1939 року, а 15 березня того ж року, коли Угорщина напала на щойно проголошену незалежну державу нашого народу на Закарпатті під назвою Закарпатська Україна. Тоді для нашого народу почалася Друга світова війна. Й сьогодні в контексті сучасних подій, сучасних відносин із сусідом за Тисою про це треба говорити.
Що ж до подій 1 вересня, то звичайно українці були першими серед тих, хто зазнав удару гітлерівського Третього Рейху. Чому? Тому що багато українців як підневільні міжвоєнної Польщі були її громадянами, служили в польському війську. Відтак вони були в числі тих, хто 1 вересня прийняв удар Німеччини. З першого дня широкомасштабної Другої світової українці були до неї залучені.
Якщо я не помиляюся, тоді біля 120 тисяч українців служили в польському війську. Що про них можна сказати? Якою була їхня роль? Як вони проявили себе під час оборони від нацистів?
Українці боролися з ворогом. У польському війську тоді було багато українських старшин з періоду національно-визвольної боротьби 1917-1921 років. Багато було відомих постатей, які зіграли важливу роль і під час подій 1920 року, коли сталося так зване "диво на Віслі", завдяки тому, що Шоста стрілецька дивізія під командуванням Марка Безручка зупинила радянське військо, армію Будьонного, під Замостям. Це врятувало не тільки Польщу, але й всю Європу. І такі старшини були, їх було багато. Зокрема, майбутній командуючий Українською народною армією Павло Шандрук, він теж був одним з тих старшин у складі польського війська. До речі, багато українських старшин, які у вересневі дні 1939 року захищали Польщу, потім буде відзначено польським еміграційним урядом в Лондоні відзнаками польської держави.
"На жаль, українські інтереси у грі великих держав не враховувалися"
А якщо говорити про становище українців у складі Польщі на початку війни, чи враховувалися їхні інтереси у тодішніх міжнародних домовленостях?
На жаль, українські інтереси у грі великих держав не враховувалися. Українці потрапляли під окупацію нарівні із всіма громадянами Польщі. Інша справа — потім їх розділяли і коли відбулася окупація Польщі, то українці, які приїжджали до Німеччини на роботи, так само як і поляки чи євреї, носили свою літеру на рукаві, яка означала національність. В цьому українці були відзначені.
Що стосується воєнної кампанії, то вона була дуже швидкоплинна: німецька армія була підготовлена до такого удару, була механізованою і польські кавалеристи мужньо кидалися з шаблями на танки, але це не давало результату. Досить швидко німецька армія вийшла за межі, які були визначені таємним додатком до пакту Молотова-Ріббентропа. Додаток передбачав, що Польща ділиться по лінії Вісли: від Сяну, Вісли до північного кордону Литви все відходило до СРСР, а все інше — до Німеччини. Такою була попередня домовленість. Сталін же вирішив зіграти роль миротворця і 1 вересня не вступив у війну, як це передбачалося, щоб Гітлер взяв на себе всі атрибути агресора. Він готувався до того, щоб радянізувати територію між Віслою та Західним Бугом. Й коли німецькі війська зайшли вже за Львів, почали рухатися в бік нинішнього Івано-Франківська, польський уряд в ніч на 17 вересня 1939 року перейшов Черемош у Вижницю. Тобто з території тодішньої Польщі на територію тодішньої Румунії. Це був привід для СРСР заявити, що в Польщі анархія, немає влади і, мовляв, радянський уряд не може залишити напризволяще українців, мусить їх захистити. Таким чином, знайшлася підстава для того, щоб СРСР ввів свої війська за Збруч, на територію тодішньої Польщі. Почався так званий "визвольний похід". Німецькі генерали, які зустрілися під Львовом під скиртою з радянськими воєначальниками, подивилися на карту і коли їм сказали, що це вже далеко від Вісли, вони "взяли під козирок", розвернули свої війська і пішли назад за Віслу. За ними вслід пішла Червона армія, нібито визволяти.
"У Любліні мали відбутися польські народні збори, на яких планувалося проголосити Польську радянську соціалістичну республіку"…
Червону армію, додам, українці тодішньої Польщі зустрічали з радістю і синьо-жовтими прапорами, бо сподівалися, що це йде звільнення від польського поневолення, яке було дуже важким для українців західних земель. Але дуже швидко все стало на свої місця — радянська влада, НКВД показали, якими є їхні методи "звільнення" і що це означатиме для українців. Також треба сказати, що тодішній керівник УРСР Микита Хрущов як член військової ради "Українського фронту" Червоної армії просувався разом з командуванням на захід. По дорозі він заїхав у село на Холмщині, звідки була родом його дружина Ніна Кухарчук, й оголосив своїм родичам про те, що тут буде Радянська Україна.
Володимир Сергійчук. Фото: facebook
Мало хто знає, але в час, коли Гітлер вже топтав польську землю, Сталін ретельно готувався до радянізації. Підбирали кадри для того, щоб після проведення так званих трьох зборів радянізувати ту частину польської території на схід від Вісли, яка мала належати СРСР. Тому планувалося провести троє народних зборів — українські народні збори у Львові, білоруські народні збори у Білостоку та польські — в Любліні. Передбачалося, що у Львові місцеве населення через депутатські корпуси проголосить приєднання цих земель до Радянського Союзу з включенням до УРСР. В Білостоку мали проголосити про включення земель до складу Білоруської республіки, а у Любліні мали відбутися польські народні збори, на яких планувалося проголосити Польську радянську соціалістичну республіку на тих землях, де переважало польське населення. Такий був план й він був опублікований 23 вересня у всіх газетах. Тож радянська влада мала прийти на Віслу.
Сталін, очевидно, уважно роздивився цей поділ і його занепокоїло те, що з півночі нависає виступ німецький, якщо німцям залишити Литву. І він вирішив, знаючи, що через деякий час він забиратиме ці землі, запропонувати Гітлеру обмінятися територіями. "Ми поступаємося територією від Вісли до Західного Бугу, Сяну, а ви віддайте під нашу опіку Литву". Гітлер, який також планував йти війною і знав, що забере ці землі, погодився. Тому 28 вересня 1939 року в Кремлі підписується новий договір про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною. Таким чином кордон переноситься на схід і СРСР поступається, зокрема, українськими територіями за лінією Керзона, в тому числі й Холмщиною та Підляшшям. І що вийшло? Хрущов, повертаючись від Вісли назад з радянською армією, заїжджає до тестя і тещі і каже: "вибачте, тут вже буде гітлерівська Німеччина". Негоже, щоб родина члена політбюро ЦК ВКП (б) залишалася на німецькій території. Виписується лист до начальника Волочиської прикордонної застави, виділяється для родини Кухарчуків вантажна військова машина, яка має забрати 10 осіб за списком, й вони переїжджають під Київ, будуть жити в Боярці.
Як етнічно українська Берестейщина стала Білоруссю?
Й тепер уже на цій території відбуваються народні збори, які проголосять приєднання, звернення до Москви та Києва про включення територій до СРСР. Виникне тільки проблема із Берестейщиною: населення цієї території як етнічно української бажало бути в складі України. Про це заявляли мешканці, коли радянська влада почала там вибори до білоруських народних зборів. Їм сказали їхати у Білосток і там говорити, але коли делегати приїхали, їм вручили написані в Москві тексти промов російською мовою і вони виголошували їх. там було написано, що Берестейщина дякує мудрому Сталіну за те, що він включає її до складу радянської Білорусі. Ось так відірвали від нас етнічну українську територію.
