Віталій Ажнов в ролі Казимира Малевича. Фото з відкритих джерел
Всю нашу культурну та історичну спадщину привласнила Російська імперія, а нині хоче вкрасти Росія
11 вересня в український прокат виходить біографічний художній фільм "Малевич", який розповідає про видатного киянина Казимира Малевича. В чому, на вашу думку, головна ідея цієї кінороботи?
Ця війна, яка зараз триває, не лише за наше майбутнє й сьогодення. Але й за минуле. Росія хоче собі привласнити нашу історію, наші імена і наші історичні постаті. Ми досить тривалий час перебували в колонії. Тому вся наша спадщина, всі наші перемоги, всі наші винаходи, всі наші стилі були привласнені Російською імперією, а згодом – Радянським Союзом. Ім'я Казимира Малевича лежить в цій же площині, як і Рєпін, як і Куїнджі, як і Айвазовський. Це якщо говорити тільки про живопис. Дуже багато митців, які творили у ХІХ-ХХ століттях несправедливо належали до російської спадщини. Хоча всі вони ідентифікували себе як українців, відчували свою причетність до української культури. Ми намагаємося цим фільмом розкрити постать Малевича через його відчуття себе, як українського митця.
Одарка – і реальний, і вигаданий образ
Колоніальний досвід – досить болісне питання. Нам належить спростувати ще багато стереотипів. Як ви готувалися до своєї ролі? Чи зверталися ви до якихось джерел, щоб глибше зануритися в образ?
Зрозуміло, я не грала Малевича, хоча його постать добре знаю. Принагідно хочу порекомендувати всім проєкт Культуртригер, де Олег-Богдан Горобчук розкриває дуже багато історій наших митців-живописців. Про Малевича ви також можете там почути. Тому щиро раджу послухати ці розповіді всім, хто хоче більше дізнатися про колоніальний спадок і про те, чому ми відрізнялися від імперської столиці. Тому мені не потрібно було додатково готуватися до глибокого пірнання в цю тему. Бо сама в житті нею дуже цікавилася. Я дуже люблю все, що пов'язано з історією і культурою. Мій персонаж був для мене досить цікавим. Взагалі я граю двох персонажів в цій історії.
Одарка – це швидше вигаданий образ. З одного боку – він реальний, і від нього ми відштовхнулися: це подруга дитинства Казимира Малевича, яка справді існувала в реальному житті. Але режисерський задум – це все одно трактовка, оскільки достовірних даних про те, що трапилося з цією дівчинкою далі, немає. Про її долю нічого не відомо, відколи родина Малевичів виїхала. Але режисерка фільму Дар’я Онищенко вирішила цей образ залишити і пофантазувати, а що б трапилося, якби Малевич побачив цю дівчинку, з якою він товаришував, в часи Голодомору. Тобто режисерка дофантазувала, як склалася доля цього персонажа.
Перше кохання Малевича
Казимир був закоханий у цю Одарку, будучи ще маленьким хлопчиком. Це було його перше кохання до того моменту, як його родина виїхала. І це дає простір для режисера – показати, як склалася доля цієї дівчинки. Стрічка "Малевич" – це байопік (кінематографічний жанр і одночасно біографічний фільм, що розповідає про долю знаменитої або відомої особистості – ред.). Історія Казимира Малевича викладена згідно з біографією. Але мій персонаж – це паралельна історія. І вчорашні закохані любчики можуть в майбутньому перетинатися в дуже трагічних обставинах. На мене вплинув цей персонаж. Під час зйомок мені нагадав він сцену з жінкою у фільмі Олександра Довженка "Земля".
Це зібраний образ архетипу української жінки тієї доби. України, як такої, тієї доби. Поламаної жінки, яка живе з аб'юзером, все йому пробачає. Хоча цей аб'юзер теж є плоть від плоті цієї землі, тільки він обрав інший шлях, який нищить цю історію. Тому що це його політичний та ідейний вибір. Це не проста історія двох ровесників. Вона закручується у якусь фатумну історію, в дуже глибоку образність. Глибоку і, на жаль, дуже трагічну.
Ірма Вітовська. Фото: Facebook
"Молоді актори мають більше можливостей, ніж мала я в їхньому віці"
В картині немає чіткої хронологічної послідовності. Це – чотири частини, так звані квадрати. І кожен з них описує важливий період життя художника через історії дотичних людей. А акторський склад цієї картини, як на мене, це прекрасна візуалізація українського акторського світу, акторського рівня нового покоління. З одного боку долучені актори, які вже давно на екрані, з іншого – талановиті молоді актори, які творять нове кіно, нову акторську школу. Як команда співпрацювала разом?
Я дуже рада, що ці молоді люди мають більше можливостей, ніж мала я в їхньому віці. Тоді кіно просто лежало. Мій продуктивний вік з 20 до 40 років практично втрачений. Коли я починала зніматися в 1990-х роках, у мене було лише 4 стрічки до Євромайдану. Я маю на увазі кіно, а не серіали. Мова кіно – це окрема мова, зовсім не те, що ми бачимо на телебаченні чи в розважальних серіалах. І я дуже тішуся, що нині молоді актори можуть "вистрілювати" в свої 20 чи 30 років. Мені доводилося набувати досвіду в кіно завдяки тому часу, в якому я починала. І це зовсім інший спосіб існування, ніж в театрі. Тому що можна бути блискучим актором на театральній сцені, але в кіно так і не навчитися існувати. І навпаки: можна блискуче грати в кіно, а в театрі не дотягувати. Це зовсім різні професії. І обидві складні.
"Нове покоління акторів, які можуть працювати в кіно, виросло"
І я бачу, що у молодих акторів зараз більше можливостей. До ковіду це були взагалі прекрасні часи, тому що ми вийшли на шалений темп і шалену кількість можливостей працювати. І внаслідок ковіду, і внаслідок війни цих можливостей менше, але нове покоління акторів, які можуть працювати в кіно, виросло. Воно зросло. Їх ще не так багато. Їх досі більше в сфері телевізійного формату, але в кіно вони вже з'явилися. У фільмі знімалися актори, для яких це була перша роль і кіно. Головну роль Малевича виконав Віталій Ажнов, відомий за виставами театру імені Івана Франка. І у нього з'явилася можливість стати обличчям людини епохи. Це дуже відповідально. Я думаю, що він зараз дуже сильно переживає. А є молоді актори з великим рівнем здобутків в кіно. І високим рівнем різності. Я вважаю, що в кіно актор реалізується саме тоді, коли він абсолютно різний в різних картинах. Коли не експлуатується природа актора, а коли є максимальна віддаленість актора від попереднього персонажа. І от з цим я можу Марину Кошкіну привітати. У неї є вже достатньо картин, де вона не пересікається з попередніми фільмами та героїнями. Це кардинальний діапазон, коли персонажі абсолютно далекі один від одного. У Віталія ця роль – це тільки початок.
У всіх акторів цієї стрічки дуже хороша акторська база. Не вистачає кількості ролей, щоб задовольнити свій акторський попит, і не вистачає коштів, щоб багато знімати. Але ми розуміємо, який час ми проходимо. Це трагічний фатальний збіг. Адже час актора в кіно дуже швидко закінчується. Кіно виробляється довго, виходить через рік-два після зйомок, це дуже складна і тривала робота.
КОНТЕКСТ
Світова прем’єра "Малевича" відбулася на французькому фестивалі Les Arcs Film Festival у 2022 році, а українська фестивальна прем’єра пройшла на "Молодості" у листопаді 2024-го. Тепер фільм виходить у національний прокат.
Головну роль Малевича виконав Віталій Ажнов, відомий за виставами "Калігула", "Марія Стюарт" та "Макбет" у театрі імені Івана Франка. Разом із ним у фільмі знялися Ірма Вітовська-Ванца ("Мої думки тихі"), Христина Федорак ("Перевізниця"), Марина Кошкіна ("Каховський об’єкт"), Костянтин Темляк ("БожеВільні"), Дарія Творонович ("Валерія виходить заміж") та Олександр Рудинський ("Камінь, папір, ножиці" — лауреат премії BAFTA). Одним із героїв став і відомий актор Олексій Горбунов ("Дике поле").
Саундтрек до фільму створив клавішник "Океану Ельзи" Милош Єліч. Головною музичною темою стала народна пісня "Гуде вітер вельми в полі" у сучасному виконанні SHUMEI.
