Спецпризначенці стоять на варті біля президентського палацу під час мітингу опозиції в день місцевих виборів, Тбілісі, Грузія, 4 жовтня 2025 року. Фото: REUTERS/Irakli Gedenidze
"Це просто легітимізація продовження влади"
Після муніципальних виборів відбулися сутички у Тбілісі. Демонстранти штурмували президентський палац. Як можна оцінити загалом ці вибори? Наскільки вони були важливими для внутрішньо-політичного контексту країни? Цікаво, що вибори пройшли за умови браку міжнародного контролю, адже за ними спостерігали близько трьох десятків міжнародних організацій, а це утринадцятеро менше, ніж у 2021 році.
Передусім, їх мабуть не варто називати повноцінними виборами, тому що це просто легітимізація продовження влади. Є певні процедури, які виглядають схожими на вибори. Як відомо, після парламентських виборів у Грузії минулого року опозиція їх не визнає, не заходить у парламент, не визнає президента і головне — більшість опозиційних партій відмовилася брати участь у цих місцевих виборах. Взяли участь лише дві партії — Лело і партія Дахарія за Грузію. Довгий час у грузинському опозиційному середовищі тривала дискусія, брати чи не брати участь, тому що всі розуміли, що виграти у цих виборах чесно — неможливо. Результати будуть так чи інакше сфальсифіковані, як це було на парламентських виборах. І більшість опозиційних сил, наприклад, партія Саакашвілі, участі не взяли. Отже, на вибори просто нагнали своїх залежних людей, зокрема, бюджетників, а опозиція участі не брала. Єврокомісія вже заявила, що вибори не були чесними і прозорими. Це досить добрий сигнал, тому що раніше позиція Єврокомісії була набагато обережнішою.
"Як реального кандидата до Євросоюзу Грузію не розглядають"
Як позиція Єврокомісії впливає на чинну владу в Грузії? На роботу Іраклі Кобахідзе, який висловлював подяку Іванішвілі, почесному голові "Грузинської мрії", на роботу Кахи Каладзе, який залишив за собою крісло мера Тбілісі?
По суті, усі мости вже давно спалені. Торік грузинська влада заявила, що заморожує до 2030 року свій рух до ЄС, і це викликало протести. У ЄС тепер Грузію вже не запрошують, коли відбуваються відповідні зустрічі країн-кандидатів. У своєму останньому зверненні Урсула фон дер Ляєн назвала країни-кандидати до ЄС, але Грузію не назвала. Отже, хоча формального рішення забрати статус немає, але як реального кандидата до Євросоюзу Грузію не розглядають. Це перше. А друге — є купа постійних скандалів, коли грузинська влада йде на суперечки з послами, які критикують політичні арешти, приміром. Звісно, у "Грузинської мрії" була мрія через Трампа вийти із політичної ізоляції, але наразі ніякого прориву немає, окрім того, що президент Грузії їздив в ООН і був на прийомі у Трампа. І це єдина ознака, яку можуть подати як вихід з ізоляції. Натомість, коли прем’єр Грузії їздив до Вашингтона, з ним фактично відмовилися зустрічатися, були лише третьорядні клерки. Цей момент став дуже показовим для влади. Що стосується ЄС, то зараз стоїть питання використання такої санкції, як призупинення дії безвізу, і перебіг цих виборів стане важливим моментом для ухвалення остаточного рішення.
"Це перший прецедент, коли протестувальники пішли на реальне зіткнення з грузинськими силовиками"
Увечері 4 жовтня сталися масові заворушення у Тбілісі, учасники протестів спробували штурмувати навіть президентський палац. Хто стояв за тими людьми, які вийшли на протест?
Стояли не опозиційні партії, а суспільство. Стояли активісти, які оголосили про цей мітинг, наприклад, відомий грузинський оперний співак Бурчуладзе. Вони зараз арештовані, їх будуть звинувачувати у спробі державного перевороту. Але, тим не менш, це перший прецедент, коли протестувальники пішли на реальне зіткнення з грузинськими силовиками. Це дуже важливий момент. Цього не було ні після парламентських виборів, ні коли пішов розворот зовнішнього курсу. Перший приклад, коли почалися якісь адекватні дії у відповідь. На жаль, зараз розпочалися масові репресії, і є великий ризик, що все піде за білоруським сценарієм.
У Грузії понад 300 днів продовжуються акції протесту, які розпочалися після парламентських виборів у жовтні 2024 року, коли перемогла "Грузинська мрія". Про ці протести вкрай мало говорили, принаймні в українських ЗМІ. Що це було?
У грудні було потужно, протестували десятки тисяч людей, що для Тбілісі дуже багато. Центр був заповнений. Коли відбувся реальний розворот і відмова Грузії від європейського курсу, люди почали виходити. З іншого боку, грузинська влада перебуває при владі вже 13 років, повністю контролює усі силові структури, місцеву владу тощо. Тож боротися з нею суто парламентськими способами фактично неможливо.
"Без "ядерних" заходів зупинити цю "білорусизацію" Грузії дуже складно"
Ви згадували про оперного співака Паату Бурчуладзе, а хто ще був серед організаторів протесту?
Інші — менш відомі політики, але їхні партії відмежувалися від цих протестів. Отже, вони представляли тільки самих себе, а не якісь політичні партії чи рухи. Тому — це суспільний протест. Очевидно, що стара стратегія грузинської опозиції не діє, а ЄС проґавив той момент, коли ще можна було натиснути на грузинську владу. Зараз це набагато складніше, але шанси є. Мені здається, що грузинська влада досі боїться скасування безвізу. Для них дуже добре, що грузини можуть їхати з країни, це знижує градус напруження. Якщо громадян почнуть повертати, то вони будуть звинувачувати в цьому чинну грузинську владу, яка їх позбавила безвізу та можливості працювати у тій же Польщі. А отже, градус суттєво зросте. Було б дуже круто, якби справа дійшла до американських санкцій. Якщо відповідний акт, який досі лежить у Конгресі і ніяк не рухається, буде все ж таки прийнятий, то це стане потужним ударом по легітимності та стійкості влади. Після минулорічних протестів почалися масові звільнення чиновників середньої ланки. Дипломати, працівники різних міністерств звільнялися, бо не хотіли брати участь у розвороті від ЄС. Зараз влада знову здійснила чистку державного апарату, всіх нелояльних звільнила. Отже, без "ядерних" заходів зупинити цю "білорусизацію" Грузії дуже складно.
А що таке "ядерні" заходи?
Скасування безвізу, запровадження повних санкцій і блокада всіх закордонних активів керівництва "Грузинської мрії", включно з Іванішвілі.
.jpg)
Юрій Панченко. Фото: facebook
Це може спрацювати і буде умовний розворот до Євросоюзу?
Грузинській верхівці вже немає чого втрачати. Але друга ланка бюрократів, звісно, дивиться уважно, наскільки це все можна якось розвернути.
Цікаво, чому грузинська опозиція відхрестилася від цього протесту у Тбілісі? Не бачили його перспектив, результативності?
Згадаймо Майдан. На початку українські політики також відмежовувалися. Це нормальна ситуація, політики намагаються діяти у політичному полі, навіть якщо його вже немає. Але їм це складно визнати. Тому звичайними політичними кроками, включаючи вуличні політичні акції, вже нічого не можна досягти. Це треба просто визнати. Але як далі діяти — вони поки не готові. Важлива тут роль президентки Саломе Зурабішвілі, яка все ж таки не показала "характер". Коли парламент обрав наступника, вона покинула президентський палац, хоча дехто сподівався, що вона буде якось боротися. Тобто ці заходи, що відбуваються зараз, абсолютно влаштовують "Грузинську мрію". Це те, що вони навчилися блокувати.
"Який потенціал грузинського суспільства до такого активного протистояння, ми не знаємо"
У демонстрантів були грузинсько-українські прапори. Про що це свідчить?
Україна стала певним символом боротьби з диктатурою. І "Грузинська мрія" часто згадує український "антиприклад", коли каже, що "ми уникнули війни, а Україна — ні". Але для протестувальників краще битися за свою свободу, аніж віддати її та стати другою Білоруссю.
Я поки не дуже розумію, наскільки грузинське суспільство готове до такого протистояння. По суті це війна. Силовики налякали, багато хто з активістів перебуває вже за ґратами, багато хто був змушений поїхати за кордон. Який потенціал грузинського суспільства до такого активного протистояння, ми не знаємо.
А що може відбуватись у Грузії, якщо говорити про білоруський сценарій?
Він уже реалізується. Йдеться про заборону більшості опозиційних партій, створення псевдоопозиційних партій, цей процес вже триває. На наступних виборах буде купа формальних опозиційних партій та жодної справді опозиційної. Крім того, це повний контроль за громадськими організаціями, за медіа тощо.
А які настрої у грузинського суспільства? Просто спостерігати?
Мені здається, що є певна втома. Протести тривають вже понад пів року і поки не дають ніяких результатів, а навпаки — відбувається сильний тиск силових структур. Чи можуть протести запалити суспільство? Теоретично — можуть. Але ми не знаємо, в якому воно стані, коли говорити про тих людей, що залишилися в країні.
Чи є зараз реакції Москви на те, що відбувається у Грузії?
У Москви немає особливої потреби втручатися. На момент проведення цих виборів у Тбілісі проводився чемпіонат Європи зі змішаних єдиноборств, приїхала купа російських спортсменів, особливо з Північного Кавказу. І вони, ніби "тітушки", мали брати участь у розгоні протестів. Я не бачив такої інформації, але якщо це правда, то маємо цікавий момент, який показує, що влада не довіряє грузинській поліції. Хоча підтверджень наразі немає.
"Ми не вважаємо, що це вибори, тому на них не реагуємо"
А як офіційний Київ реагує на грузинські події?
Я не бачив якоїсь заяви. Ми нікого не вітали за результатами цих виборів. На даний час немає послів України в Грузії та Грузії в Україні. Тобто — відносини на досить низькому рівні. Проявляти більшу активність ми зможемо тільки тоді, коли закінчиться наша війна. Грузинські добровольці, які воюють у лавах ЗСУ, звільняться, а що вони далі робитимуть — невідомо. Цього моменту дуже боїться грузинська влада, до речі. Щодо цих виборів, ми не вважаємо, що це вибори, тому ми на них не реагуємо.
