Фото: Нобелівський комітет
Ігор Чаленко: "Вікно можливостей для Трампа отримати Нобелівську премію зберігатиметься наступного року"
Нобелівську премію миру 2025 здобула опозиційна політикиня та правозахисниця з Венесуели Марія Коріна Мачадо, яка просуває демократичні методи боротьби з диктаторським режимом Ніколаса Мадуро. Втім, найбільше інтриг цьогоріч було довкола президента США, який сподівається увійти в історію, як миротворець. Дональд Трамп не раз заявляв, що, мовляв, давно заслужив на Нобеля за свою активну участь у спробах врегулювати різні конфлікти у світі. Однак цього року Трамп Нобелівську премію не отримав. Що це означає для Трампа?
Ігор Чаленко: Зважаючи на те, який тиск відбувався з боку адміністрації Трампа, і не зважаючи на те, що це буде порушенням базових правил премії, йшлося не про сам приз, а про відносини між Норвегією та США. Я нагадаю, що визначають переможця серед номінантів на Нобелівську премію миру п'ять норвезьких парламентарів. Тому на тлі поступового вирішення конфлікту на Близькому Сході, шанси у Трампа безумовно зростали. Але приклад минулого року показує, що підхід може бути не таким, якого прагне Трамп, коли обрали доволі нейтральну японську організацію, що займалася постраждалими від ядерного вибуху 1945 року, який трапився після застосування американцями двох ядерних бомб. Але, як на мене, вікно можливостей для Трампа отримати Нобелівську премію миру буде і наступного року. Адже очевидно, що світ буде котитися шляхом ескалації і подальшого протистояння безпосередньо Сполучених Штатів і Китаю. А отже, шанс отримати Нобелівську премію миру буде у одного з лідерів. Чи Китаю, чи США.
Що означає сама по собі Нобелівська премія миру? Адже, по суті, вона на процеси в світі не впливає.
Ігор Чаленко: Нобелівська премія миру – це хороший привід актуалізувати ту чи іншу проблематику. Звісно, вона не є визначальною в прискоренні тих чи інших мирних процесів. З 1901 року насправді навіть багато диктаторів отримували Нобелівську премію миру. В нинішній ситуації – це можливість навіть для України простимулювати Дональда Трампа у роботі над певним тиском на російського агресора, щоб посадити Путіна і його оточення за стіл переговорів.
Чому ця премія є цінністю для Трампа?
Ігор Чаленко: Очевидно, що йому потрібно закрити певний гештальт. І Нобелівська премія миру є одним з цих пунктів. Раніше він мріяв, щоб Папа Римський був американцем. Папа Римський Лев ХІV – справді американець, він народився в Чикаго, і став першим американцем на посаді Папи Римського. І хоча там не було впливу адміністрації Трампа, це було подано, ніби це його досягнення. В нинішній ситуації він просто хотів показати, що Трамп кращий за Обаму. Це питання особистісного характеру. І ми також маємо розуміти, що саме через особистісний вимір Трамп сприймає дуже багато процесів у світі.
.jpg)
Ігор Чаленко. Фото: facebook/Igor Chalenko
Якби Трамп отримав премію цього року, чи стало б це певним виконаним пунктом, своєрідною галочкою, після якої Трамп би розслабився? Мовляв, коли премія в кишені, можна не долучатися до вирішення конфліктів, зокрема війни в Україні?
Ігор Чаленко: З одного боку, таке припущення можна зробити. Цьогорічна премія миру могла б бути для Трампа певним авансом в питанні російсько-української війни. Але зверніть увагу. В цьому питанні важливу роль відіграє не лише Нобелівська премія миру. А насамперед американська суспільна думка. Ми бачимо, що буквально на цьому тижні було опубліковано доволі показову соціологію. Вона показала, що і американці, які підтримують Республіканську партію, і американці, які підтримують Демократичну партію, продемонстрували консолідацію щодо подальшої підтримки України і необхідності надсилання нам зброї. Ми бачимо єдність американського суспільства. І зважаючи на те, що США входять в передвиборчий рік довиборів до Сенату, перевиборів Палати представників, то тема України за будь-якого результату Нобелівської премії миру не піде на другий план.
У вас були свої припущення щодо цьогорічного переможця?
Ігор Чаленко: Нобелівська премія миру завжди дивує. Вона ніколи не буває прогнозованою. Зазвичай обирають ту кандидатуру, яка була ціннісно підсвіченою. Це відповідь на запитання, куди має рухатися світ. На прикладі минулого року бачимо, що логіка була не в досягненнях конкретної японської організації, а в необхідності підсвітити світу, як жити без ядерного середовища.
Ольга Маслова: "На шляху нобеліатів з медицини та фізіології було багато перешкод"
Нобелівську премію 2025 р. з медицини та фізіології отримали 6 жовтня науковці з США — Мері Е. Брункоу (Mary E. Brunkow), Фред Рамсделл (Fred Ramsdell), та Японії — Шимон Сакагучі (Shimon Sakaguchi), за новаторські відкриття щодо периферичної імунної толерантності. В чому суть їхніх здобутків?
Ольга Маслова: Це надзвичайно цікава тема, пов'язана з тими складнющими процесами, які забезпечують безпеку імунної системи. Якщо, наприклад, ми маємо якусь потужну зброю, то щоб забезпечити її ефективність, потрібно забезпечити і її надійний захист. Досягнення цих лауреатів також пов'язані з розробкою ліків і розробки діагностики. Вони проводилися на базі тих даних, які були отримані і дали нам зрозуміти, як працюють регуляторні клітини імунної системи, які "сторожать" цю найпотужнішу зброю і роблять так, щоб вона не працювала проти себе. Механізми роботи регуляторних клітин надзвичайно складні. Досить довго вони були неочевидні. Тому на шляху нобеліатів, які досліджували цю тему, було багато перешкод. Колеги не одразу повірили в те, що вони все роблять правильно, і що вони зачепилися за ту тему, яка буде важливою. Але якщо ця тема дійшла до Нобелівської премії, все було недарма.
Чи означає це, що в науці, пов'язані із вивченням імунітету, відбувається певний розквіт? Чи є вивчення імунітету питанням номер один на сьогодні?
Ольга Маслова: Так. І цьому є пояснення. Система, яка забезпечує імунний захист, до кінця не вивчена. В ній дуже багато досліджено, але все ще є білі плями. І чим краще розвиваються методи дослідження, підходи до візуалізації цих клітин, до розуміння їхнього статусу і ролі, тим більше ми отримаємо відкриттів.
.jpg)
Ольга Маслова. Фото: uk.wikipedia.org
Що мають знати про імунітет люди, які, приміром, як ми, живуть в стані постійного стресу?
Ольга Маслова: Треба пам'ятати, що імунітет – це сукупність дуже і дуже багатьох механізмів, і клітинних, і гуморальних, тобто пов'язаних із речовинами, які виділяють певні клітини. І якщо ми говоримо про імунітет, як про здатність організму протистояти усіляким зовнішнім загрозам, то ми маємо на увазі тезу, що чим він сильніший, тим краще. Але коли ми розглядаємо імунітет більш глобально і більш комплексно, то ми розуміємо, що нам не потрібно прагнути підсилення в чистому вигляді, а нам потрібно прагнути балансу, для того щоб оптимізувати роботу імунної системи. Тому що, а це вже безпосередньо пов'язано з цьогорічною Нобелівською премією, якщо імунна система працює надто активно, в не оптимізовано, це також може призвести до великої кількості захворювань. І цілий блок автоімунних хвороб, які досі є невиліковними, це і є підказка, що потрібно працювати в цьому напрямку. Потрібно не вимірювати імунітет кількісними параметрами, а думати саме про його оптимізацію та гармонізацію. І коли ми говоримо про такі страшні ночі, як ми пережили нещодавно, то ми повинні пам'ятати, що імунна, нервова та ендокринна системи це наша трійця головних регуляторів всього, що з нами загалом відбувається і в хороші, і в погані часи. І коли хтось з них починає страждати більше через якісь зовнішні чи внутрішні чинники, то абсолютно закономірно, що дві інші посестри також починають страждати, і ми маємо проблеми. Тому зараз потрібно себе особливо берегти, наскільки це можливо в наших умовах: нормальна їжа і бодай мінімальна фізична активність.
Богдана Романцова: "Перемога Ласло Краснагоркаї цілком заслужена"
71-річний угорський письменник Ласло Краснагоркаї став цьогорічним лауреатом Нобелівської премії з літератури. Він автор роману "Сатанинське танго", за яким знято однойменний фільм, який вважають одним із найкращих артхаусних фільмів усіх часів. Що означає перемога Ласло Краснагоркаї?
Богдана Романцова: Перемога Ласло Краснагоркаї цілком заслужена і цілком доречна. Він довго ходив у потенційних лауреатах, у номінантах на премію. Його ім'я постійно називали навіть в чаті Нобелівської премії, що існує на YouTube, де люди спілкуються між собою і думають, хто міг би стати майбутнім нобеліатом. Про Краснагоркаї говорили ледь не найбільше. Це очікувана нагорода. Це угорський романіст, сценарист, перший із угорців букерівський лауреат (Букерівська премія — одна із найпрестижніших літературних нагород, яку з 1969 року щорічно вручають у Великій Британії - ред.). В тепер ще й нобеліат. Він відомий своїми постмодерністськими або модерністськими (в цьому питанні і досі тривають суперечки) складними меланхолійними романами. Ще він пише дуже довгими реченнями. Його речення являють собою 3-4-5 сторінок, а є й речення, які тривають цілий роман. Він дуже багато працює із філософією. У нього поетична лабіринтна і похмура проза. А ще він часто пише про Апокаліпсис. Апокаліпсис і кінець всім сподіванням – це його улюблена тема.
Чи доречні його порівняння з Кафкою?
Богдана Романцова: Всі автори будуть шукати якихось літературних батьків. Всіх будуть виводити з якоїсь основи. Від Кафки у нього, напевно, оця увага до маленького містечка, де насправді відбуваються якісь темні справи. Часто його твори порівнюють із творами Гоголя, адже у Гоголя також є оце передчуття катастрофи. Йдеться звісно не про гумористичні твори Гоголя. Також говорять про вплив на його творчість Аллана Гінсберга, з яким він близько дружив і певний час навіть у нього жив. Тому що йому близька дещо фрагментарна поетика. І також говорять часто про східні впливи. Тому що Краснагоркаї не раз бував у Японії, йому дуже близька японська культура, і частина його текстів написана саме під впливом східної філософії. Це своєрідний мікс. І завдяки цьому міксу він є універсальним письменником. Що, до речі, теж подобається нобелівському комітету.
Богдана Романцова. Фото: LitOsvita
Як відомо, останнім часом нобелівський комітет уникає якихось скандалів. Ласло Краснагоркаї цілком задовольняє настрої комітету? Адже він угорець, який проживає в Німеччині, засуджує угорську владу, підтримує Україну і має бездоганну репутацію.
Богдана Романцова: Після скандалу з Петером Гандке в 2019 році, коли нагородили досить суперечливу особистість, блискучого письменника, але складну людину із не дуже хорошою репутацією. Після цього всі нагородження це були дуже безпечні і правильні рішення. Це люди із бездоганної репутацією, які подобаються професійним читачам і є представниками інтелектуальної прози.
