Фото: пресслужба артиста
Наш ворог вкладає величезні ресурси в те, щоб знищити нашу ідентичність, нівелювати нашу культуру, сказати, що ми вторинні і, взагалі, "ви вийшли від нас, вас придумали". І, на жаль, це працює. Нам треба захищатися, і нам треба цей наратив постійно плекати і нарощувати
Отже, зараз ти у відпустці.
Так точно!
Ти довго чекав на відпустку. І ти недовго будеш у відпустці. Ми раді, що ми тебе перехопили. І одразу для всіх поціновувачів тебе, твого гумору (всі, хто підписаний на Віталія Кириченка в інстаграмі, точно знають, про що ми кажемо)... А ти, до речі, підпишись на ютуб Радіо Промінь, щоб потім подивитись на нас красивих.
Обов'язково. Прямо зараз. Просто пишем "Промінь", так? Давайте, люди, всі, хто нас чує, зараз достали телефончики. І відкрили ютуб. І пишем "Промінь" англійською?
Можна українською.
А, Радіо Промінь. "Ра-ді-о…" Разом пишем?
Окремо. Просто Радіо Промінь.
Радіо... Пррррро... Радіо спейс Промінь. "Ай" через "ай"?
Так, через "ай".
"Про-мінннь".
Я саме почуваюсь, знаєш, як в американців ця гра в слова...
Ні, люди, давайте не жартуйте. От, дивіться. Віталій Кириченко вже підписався на Радіо Промінь! Ееееее! А я продовжу думку…
У вас вже 10 тисяч підписників! Це нормально, це класно.
… І я продовжу думку. У нас просто стислий час для того, щоб з тобою поспілкуватися. Хочеться розпитати дуже багато. Наприклад, розкажи про відпустку. Розкажи про те, як ти долучився до Культурного десанту. І нещодавно ж була презентована пісня в рамках великого альбому, до якого увійшли всі музиканти, які служать в Збройних силах України, як і ти. І захищають культурний фронт своєю музикою.
Треба сказати, що в першу чергу я військовослужбовець, а в другу чергу я все ж таки музикант, рок-музикант, який пише пісні і виконує. Долучився я до Культурного десанту в серпні 23-го року. Тобто в Культурному десанті я вже більше двох років служу.
До того я мав честь служити в 241-й бригаді Сил ТРО, 130-й батальйон, 3-я рота, 1-й взвод, на посаді стрілець. І в рамках цього нашого 130-го батальйончика ми трошки захищали Київ, як то кажуть, трошки. Потім ми були перекинуті на північ Харкова, Харківщина – Білгородська транса. Після того Вовчанськ, потім Білогорівка, це Луганська область, біля Сєвєродонецька. Теж виконували бойові розпорядження в зоні бойових дій на лінії бойового зіткнення.
Ох, я пам'ятаю твої спогади з Бахмута, але не буду розказувати в ефірі…
А потім, так – потім вже ми були виведені на відновлення, і потім Бахмут, і вже з Бахмуту коли вийшли, слава Богу, в травні 23-го року, позвонив Мирослав Джонович Кувалдін і каже: "Віталій Олександрович, ти знаєш, що твоя музика, твій голос, твоя гітара потрібні нашій українській мілітарній культурі?" Я кажу: "Невже?" Він каже: "Да, давай спробуємо!"
І ми спробували. Фактично тоді формувався Культурний десант як структура велика, де формувалися мобільно-мистецькі групи. Що це таке? Це група військовослужбовців, які в минулому житті мали творчі професії. Актори, співаки, режисери театру і кіно, актори театру і кіно, музиканти – всі ці професії, навіть лялькарі, бандуристи, різні професії, лірники, барабанщики, духові секції й тому подібне. Це хлопці, які фактично всі у нас мають бойовий досвід. Навіть деякі, отакі як наш поет Федір Рудий, це 72-га бригада, він просто півтора рочки був у Вугледарі. Його прямо з Вугледара забрали в Культурний десант.
Фото: @lylyk_photo
Ми можемо сказати, що Культурний десант здійснює велику місію дипломатичну на міжнародному рівні. І, зокрема, хлопці, які після бойового досвіду мали поранення, мають тепер ампутовані кінцівки, протезування, вони теж беруть участь. І це теж один із способів нашої мови донести світу, що це не фільм, це не десь далеко. Оці люди, які деякі до 22-го року не тримали зброю в руках ніколи взагалі. А тепер, крім того, що вони мають бойовий досвід, мають іще серйозні спогади. І, власне, повертаючись ще до новин, що нещодавно твоя донечка долучилася до лав Збройних Сил України.
Так точно. Марія Віталіївна Кириченко зараз військовослужбовець, чекає на присягу. Зараз проходить навчання на БЗВП.
Розкажи нам, як там?
Це дуже класна тема, але я все ж таки хотів закінчити свою думку, з вашого дозволу. Ідея (Культурного десанту) в чому? Щоб люди розуміли, що це таке. Мобільно-мистецькі групи приїжджають, ми працюємо в зоні бойових дій з підрозділами по лінії морально-психологічного забезпечення. Ми приїжджаємо по бойовому розпорядженню до хлопців в бригадах, батальйонах, в ротах. Для того, щоб нагадати і сказати дуже важливий наратив людям, які вже майже четвертий рік воюють в дуже складних умовах. Людям, які прийшли спочатку захищати свої домівки, свою державу. Зараз ми маємо розуміти, що це дуже важлива тема. Я знаходжусь на Радіо Промінь, і це дуже важливо, щоб люди почули, що ми маємо захищати нашу культуру теж.
І наша культура важлива. Не просто, я вибачаюся, таку банальність сказав, але культура – це ознака нації. Є мова, є культура, є нація. Тому що наш ворог вкладає величезні ресурси в те, щоб знищити нашу ідентичність, нівелювати нашу культуру, сказати, що ми вторинні, второсортні і, взагалі, "ви вийшли від нас, вас придумали", і тому подібне. І, на жаль, це працює. І нам треба захищатися, і нам треба цей наратив постійно плекати і нарощувати.
Тому що без цього ми не зможемо бути нацією. Це дуже важливо. І якраз це ми робимо, але ми робимо це для військових, для військовослужбовців. Тобто, який в основі принцип? Військові до військових їдуть, свої до своїх. Тому що, коли приїжджають цивільні, ми їх теж залучаємо. Але коли вони самі, вони не можуть зрозуміти, взагалі, психологію воїна, солдата, офіцера, тому що це зовсім інший світ. От я приїжджаю в Київ – і в Краматорськ. Це два різних світи. Я хотів це донести, щоб було зрозуміло, чим ми займаємось.
Це дуже важливо, я тобі вдячна за те, що ти озвучив думку про культуру, про культурний фронт, вибачте за це словосполучення, але це правда. Культуру маємо захищати, це національна безпека, і перемога починається з культури. Саме час послухати пісню Віталія Кириченка "Тероборона країни". Прем'єра пісні на Радіо Промінь.
Ми тільки-но презентували альбом і пісню "Тероборона країни", яку ми щойно прослухали у виконанні Віталія Кириченка.
Хотів би подякувати Радіо Промінь за те, що ви робите таку важливу справу. І присвятити цю пісню всім тим, хто з перших днів добровольцем взяв до рук зброю, для того щоб захистити свої домівки, нашу країну, нашу честь і гідність. Всім своїм побратимам 130-го батальйончика, всім силам Тероборони, всім, хто зараз знаходиться в силах тероборони і всім полеглим героям.
Світла пам'ять. Дякую, долучаємось до твоїх слів. Дякуємо за пам’ять. Наша відповідальність – створити всі умови для того, щоб ця пам'ять жила, розказувати історії, часом непрості. Але зараз ми обіцяли повернутись до теми про твою доньку. Як це батькові – спостерігати за цим? Поділись, будь ласка.
Нормально.
Нагадаю, що донька Віталія Криченко нещодавно долучилася до Лав Збройних Сил України і чекає на присягу молодших. Тобто, ти ділишся бойовим досвідом, даєш настанови і пишаєшся донькою, що вона теж зробила свій свідомий громадянський вибір?
Марія Віталіївна взагалі така дівчина з характером у нас.
В кого ж це?
Вона робить все, що вона хоче. Якщо їй щось не подобається, вона геть це не може переварити. Але вона умнічка, вона мене підтримувала всю війну. Навіть оця от кенгурушечка… чи як це називається?
Худі.
Оце худі вона мені подарувала. Напівмілітарна така штука. Вони мені на початку війни подарували берці, брючки. Купували, вся родина збирала. Марія все це організовувала. Ми постійно в контакті. Я приїжджав, ми бачилися. Вона всю війну була тут, в Україні. Середня моя донечка Вероніка з її чоловіком зараз в Варшаві. Вони теж підтримують, багато допомагають армії. На початку війни вони були за кордоном. І старша моя донька Олександра теж допомагає. Вона і тут живе, і в Швейцарії. В мене троє дітей, троє донечок. Я їх всіх дуже люблю. Люблю вас, донечки. Ви найкращі. Я найщасливіший батько.
Це класний показник, що вони мають таку громадянську позицію. Повертаючись до "Тероборони країни". Ти от поза ефіром сказав, що робив аранжування сам, плюс вибрали участь деякі колеги. Тобто це не Нумер 482, а сольний трек?
Так, звичайно. У мене є ще один напрямок. З початку війни я почав писати пісні. Вони не входять або не влазять, скажімо так, в формат гурту Нумер 482. Це пісні про війну, військові пісні. Хоча ми їх з Нумер 482 будемо виконувати на концерті (він відбувся 15 жовтня в столичному клубі Docker G Pub, - прим. ред.).
Так швидко з тобою час минає… Ми тобі дуже вдячні, що ти у свою відпустку...
Почекайте, у мене ще є три хвилини! Я ще можу багато ще розказати.
Наостанок що ти нам хочеш сказати?
По-перше, хотів подякувати всім, хто допомагає Збройним силам України. І… Так вийшло, що на початку війни ми вже з квітня 22-го року були в Харкові. І я просто в машині включав радіостанцію. І це був Радіо Промінь. І такий новий, такий класний, потужний, красивий, стильний формат! "Вікенд" Саша Стасова. Я прям заслухувався, і це було дуже кайфово. Тому що, мені здається, що Промінь – це сучасна, цікава радіостанція, яка показує найкраще, що є в українській музиці.
Друзі, Віталій Кириченко з нами в студії. Підписуйтесь на ютуб Радіо Промінь, тому що там можна нас і подивитися – не лише послухати.
