Громовиця Бердник і Євгеній Агарков у студії Радіо Культура
Геловін – це щось середнє між нашою Маланкою, Андріївськими вечорницями і поминанням мертвих
В Україні ставлення до Геловіну неоднозначне: одні сприймають цей день, як можливість повеселитися і гарно провести час, інші вважають це свято штучно нав'язаним. Отже, Геловін – це для нас зовсім чужа традиція, чи можливо наша культура має свої аналоги цього свята?
Геловін або Савань у древніх кельтів – це дуже старе дохристиянське свято, яке під час християнізації видозмінилося, набуло нового імені й нової форми. Всі ці європейські свята мають спільні корені. Тому що це – частина року. Це – одне з восьми великих свят року, так званий Третій урожай, коли природа засинає, коли світ остаточно входить в темну пору року. Геловін в такому вигляді, який він є зараз, прийшов до нас із Заходу. Комерціалізація цього свята відбулася порівняно недавно, приблизно в 1950-60 роки. Як і комерціалізація Різдва, це відбулося в Америці.
В Америку це свято принесли ірландці. Був великий карпотляний голод, після якого ірландці переселялися в США, і вони принесли з собою це свято. Насправді це було щось середнє між нашою Маланкою, Андріївськими вечорницями і поминанням мертвих. Чому під час цього свята перевдягалися? Тому що цей маскарад мав захистити від потойбічних істот, які в цю ніч могли гуляти по землі. Тому що вважалося, що в ці вісім свят року стоншується межа між світами. Буденний світ і світ сакральний з'єднуються. І тому по землі можуть гуляти істоти з потойбіччя.
Усі європейські народи в ці осінні дні поминали покійних
Тобто стирається межа між світом живих і світом мертвих?
Так. Це один з днів, коли ця межа стирається. Тому, з одного боку, це поминальний день, коли згадуємо померлих. І тут ми говоримо про поєднання з українською традицією. Якщо говорити про християнську традицію, то це Дмитрівська субота, коли поминають покійних. Але в усіх європейських народів ці осінні дні також були днями, коли поминали покійних. Чому свято називається Днем всіх святих? Тому що цей день – один з тих, коли поминають всіх: зниклих безвісти, тих, хто загинув в чужих краях, тих, хто загинув так званою наглою смертю. В ці дні поминали навіть самогубців. У християнській традиції для цього є спеціальні молитви, щоб поминати тих, хто не відспіваний. І зараз цей день в нашій культурі набуває особливого сенсу, тому що це – день всіх мертвих. За період війни загинуло дуже багато людей, серед яких є ті, кого ми не можемо поховати, кого ми не можемо відспівати. Є зниклі безвісти, і ми нічого не знаємо про них. Серед них як військові, так і цивільні. І для мене особисто цей день є тим періодом, коли я ставлю помин за всіма безвісти загиблими, випадково загиблими, загиблими від російської агресії, за всіма воїнами. Навіть якщо не знаю їхніх імен. Можливо їх нікому відспівати і нікому згадати. І ті, хто притримується цього свята, можуть це зробити. А їм там на тому світі буде легше.
Водночас це свято у кельтів, у ірландців супроводжувалося пустощами. І оця фраза "солодощі чи пустощі, смаколик чи збиток" існує в ірландській культурі так, як у нас це відбувається на Андріївські вечорниці. Мені здається, це відгомін якихось спільних європейських свят, які потім в різних культурах розділилися по-різному, помінялися дещо і їхні дати. Але це все спадщина зимових святок. Спадщина зимового періоду, коло треба було перевдягатися, щоб захиститися від темряви, яка гуляла по землі. Перевдягалися, щоб нагадати своїм предкам, що життя триває. Запалювали дуже багато вогнів, щоб збереглося світло і сяйво в темну пору року.
Після Другої світової війни в комерціалізацію свята сильно включився Голівуд
Ми зараз не можемо до кінця зрозуміти, як багато для наших предків означав вогонь. У нас є електрика, наші вулиці освітлені. Хоча під час блекаутів ми теж починаємо це розуміти. І в 2022-му році наш Геловін був буквальному сенсі темний, тому що були найбільші блекаути. І хоча в різних культурах це свято по-різному розвивалося, але його основа – спільна, вона просто дещо видозмінилася. Звичайно, будь-яке свято комерціалізується, особливо, якщо йдеться про свято з великим підґрунтям, яке можна комерціалізувати. Це маски, це переберія, це безліч інших атрибутів.
Після Другої світової війни в цей процес дуже сильно включився Голлівуд, який намагався до свята випустити якийсь фільм жахів. Оця поп-культура фільмів жахів, які часто приурочують до Геловіну, зробила свою справу. І з Америки вже видозмінене, як яскравий маскарад, воно почало повертатися в Європу. Насамперед тому, що діти люблять перевдягатися. Згадаємо, всі народні казки для дітей також є дещо страшненькі. У дітей немає сприйняття страшного, як чогось жахливого, сатанинського, потойбічного. Вони це сприймають трішки інакше. Вони сприймають швидше як гру і розвагу. Ті ж народні казки нам здаються страшними, і час від часу ми чуємо дискусії про те, чи варто їх читати дітям. Але ж саме таким чином дітям можна пояснити багато важливих речей, зокрема про те, що ці страшні істоти – це інша сторона буття, якої не треба боятися.
Якщо ти будеш це правильно сприймати, тебе не буде лякати смерть. Народні казки – це символічне описання понять життя і смерті, побудови світу, морально-етичних засад. І таким чином дітям пояснювали, як правильно діяти, а як ні. Як потрібно співіснувати з тим світом, який для наших предків був таким же реальним, як цей фізичний світ, в якому ми живемо. У кельтів можна було навіть, наприклад, позичати гроші за умови, що віддаси їх після смерті. Вони сприймали потойбіччя, як продовження цього існування. Тому всі ці свята, коли стоншується межа, коли два світи з'єднуються, були для них дуже важливими. І я думаю, що для наших предків також.
Велесова ніч – це фейк: дохристиянські традиції потребують дуже ретельної реконструкції і дослідження
В нашій культурі багато рідновірів це свято називають Велесова ніч. Але насправді це фейк. Це придумка російських родновєров, які десь на початку 2000-х років дуже ретельно запустили цю ідею в наші рідновірські кола. І у нас це теж підхопили. Як називали наші предки це свято в ті дуже-дуже древні часи, коли ми ще не були християнами, ми не знаємо. Але насправді всі ночі до весни – Велесові, тому що Велес – володар темної половини року. Але говорити, що Геловін – це Велесова ніч, не правильно. Тому що це абсолютно сучасний новотвір. Я дуже з великою повагою ставлюся до рідновірської традиції, але потрібно відрізняти фейки від досліджень. Дохристиянські вірування і традиції потребують дуже ретельної реконструкції і дуже ретельного дослідження. Тому Велесова ніч – це фейк. Але ми завжди можемо розуміти, що це дні останнього урожаю, коли земля засинає. Це кінець землеробного року, і це час, коли ми заходимо в темну пору року. Тому сьогодні має бути багато вогнів. А якщо ви не можете запалити їх фізично, нехай вогонь завжди горить в душі.
Ми не демонізуємо Маланку, темрява і світло у наших предків – це дві рівновеликі сили світобудови
Зараз доволі часто доводиться чути тезу про те, що Геловін – це демонізація релігії. Чого більше в цьому святі: релігійної традиції чи карнавальних веселощів?
Насправді оця переберія мала на меті, з одного боку, захиститися від тих потойбічних істот, які могли в цей час гуляти по землі, але, з іншого боку, показати предкам, що життя триває. Що бодай на коротку мить і ми, і вони стаємо і святкуємо разом. У наших предків сакральне і буденне перепліталося. Так само, як і під час нашої Маланки. Ми ж не будемо Маланку називати сатанізмом і демонізмом. Я про це вже говорила, що весь цей темний період року в багатьох культурах супроводжується карнавалами і маскарадами. Тому що ми уподобляємося їм. Ми одягаємося в істот іншого світу для того щоб, з одного боку, захиститися від тих, хто в темну пору може нам нашкодити. Це в жодному випадку не демони, не чорти і не якась зла сила.
Темрява і світло у наших предків – це не добро і зло, як у християн. Це дві рівновеликі сили світобудови, які спільно творять світ, змінюючи одна одну. І світ тримається рівновагою світла і темряви. Тобто люди на короткий час своїми костюмами ніби з'єднували ці два світи. І приносили з того світу добробут, радість, прибирання зла. Що роблять наші маланкарі? Вони заходять в хату, вимітають зло і закликають добро. Це цілий комплекс пісень і ритуалів, покликаних очистити домівку від зла і закликати в дім щось хороше: урожай, добробут. Але найкраща аналогія, як на мене, це Андріївські вечорниці.
Буквально сьогодні я прочитала цікавий момент, що, виявляється, в багатьох європейських культурах в переддень Всіх святих діти ходили від хати до хати, і їм подавали спеціально випечений корж за душі усіх померлих родичів, кого не знали поіменно. І діти співали спеціальні пісні, які вшановували цих невідомих предків. І це дуже нагадує гуцульську традицію, яка відбувається напередодні Великодня і називається – гріти діда. Коли діти теж ходять по хатах, їм подають спеціально випечений хліб за помин покійних рідних. Ці традиції вже рознесені в часі, і ми бачимо дуже цікаві переплетіння культур. І навряд чи, на мою думку, це все пішло з одного джерела. Швидше за все, це сакральний дуже чарівний перегук, який свідчить про те, що наші предки справді не боялися потойбіччя.
"Хто сказав, що наших предків не можна згадувати весело?"
А сучасний Геловін, який прийшов з заходу і комерціалізувався, нехай собі буде! Я до цього дуже спокійно ставлюся. Нехай собі буде веселий маскарад. Нехай будуть дитячі чи молодіжні веселощі. В ці дні ми згадуємо всіх померлих, але хто сказав, що їх не можна згадувати весело? Хто сказав, що наші предки хочуть, щоб ми лише молилися, плакали і згадували їх із сумом? У більшості наших предків були веселі риси характеру, вони раділи, вони співали, вони танцювали.
Я знаю, що в ці дні у деяких військових підрозділах, приміром, в "Азові" відзначається спеціальне свято поминання своїх побратимів. Вони проговорюють імена загиблих побратимів і повторюють при цьому слово "присутній". Вони ніби стверджують, що попри те, що ті побратими пішли в інший світ, віддавши найдорожче, що у них було, за свою землю, вони продовжують жити в дусі. У своїх побратимах. У своїх дітях. У своїх нащадках. В тому, що називається егрегор України. Тобто в тому енергетичному комплексі, який складає Україну. Можна це свято відзначати і так, а можна і веселим маскарадом. Але поступово ті, хто зараз сприймає його просто, як маскарад і карнавал, з часом прийдуть і до розуміння справжньої суті цього свята.
