Фото: Пресслужба Blooms Corda
Якщо це якийсь нескінченний сон, то ми всі в ньому схожі на сомнамбули
Ти поділив цей альбом на два акти — спокійний і динамічний. Чому вирішив саме так?
Тому що так якось писались пісні в той період: частина писалась просто під гітару, коли мені було якось спокійно і тихо на душі, а частина — в такому імпульсивному стані, коли тобі хотілося якось гучно самовиразитися й додати все, що в тебе було — всі фарби. Я потім подивився, що у мене назбиралась приблизно рівна кількість цих пісень і вирішив, що цікаво було б, якщо колись, я сподіваюся, вийде вініл (він зазвичай поділений на сторони А і Б), і подумав, що було б круто, якби сторона А була тихі пісні, а сторона Б — гучні. І щоб людина просто під свій настрій, коли в неї буде цей вініл, слухала ту сторону, яка їй більше сьогодні імпонує.
У цьому альбомі часто з'являється тема сну. Що для тебе цей нормальний сон і взагалі, чому він став таким важливим образом?
Є такий стан, коли відбувається щось таке, що не вміщається в здоровий глузд — щось із твоїми близькими або з усіма нами після якихось жахливих обстрілів. І тобі здається, що це якийсь дурний сон, з якого ти не можеш прокинутися. І от у такому приблизно стані я якось вийшов просто прогулятися з таким брейнфогом у голові й поставив собі в навушниках якраз ще "сирі" недороблені пісні з цього альбому. Я йшов і в якийсь момент подумав, що якщо це якийсь нескінченний сон, то ми всі в ньому схожі на сомнамбули, які просто ходять і сновигають.
А чому латиною пішла назва загалом?
Насправді дуже банально — більше подобається латинське звучання. Не буду тут якось поглиблюватися в якісь філософські підводні камені.
Твої пісні часто мають такий кінематографічний прояв. Наприклад, "Я написав тобі пісню" та "Старання не втратити розум" — перетворилися на такі повноцінні відеороботи. Це просто життєвий фарт чи така частина роботи?
Насправді відео завжди були такою ахіллесовою п'ятою у Blooms Corda. Тобто у нас, при всій кількості пісень, завжди було проблемно відзняти якийсь нормальний кліп чи відео. І дякувати режисерці Мар'яні Роговській, нарешті в нас з'являються повноцінні відеороботи. Причому їх подекуди важко назвати кліпами — вони, скажімо, як такі відеоісторії. Це не фарт, а, мабуть, якась еволюція гурту все ж таки.
Ми завжди стараємось у кожному альбомі трошки змінювати своє звучання
В альбомі ти говориш і про сновидіння, і про сновигання. Як загалом ти ловиш ці образи?
Усі пісні з цього альбому так чи інакше якось пов'язані зі сном, зі сновидіннями. В деяких із них герої буквально сновигають і не розуміють, чи вони сплять зараз, чи ні. Деякі пісні схожі на якийсь сон, деякі — на просто відчуття, ніби після пробудження. І тому вони якось так усі об'єдналися такою схожою темою.
Ти назвав жанр альбому постфанк — поетичний фанк, який часом стає чимось іншим. Що для тебе є тим іншим? Яке звучання ти сьогодні шукаєш?
Ми завжди стараємось у кожному альбомі трошки змінювати своє звучання. Зазвичай люди звикли скрізь сприймати нас як більш таку фанкову групу, приджазовану. Але в цьому альбомі насправді фанку дуже мало. І тому я подумав над тим, що тут якраз цей фанк дуже мінімальний, він ніби як трансформується й стає якимось іншим жанром. І звідси така жартівлива форма — вона народилась як постфанк. Я думаю, що ми трошки ще походимо з нею, пожартуємо та облишимо.
Ти часто кажеш, що не хочеш пояснювати свої пісні, щоб не забирати у слухача право на власну інтерпретацію. Що ти сам знаходиш у піснях, коли слухаєш їх уже після релізу?
Зазвичай я їх не слухаю вже після релізу. Я їх перестаю слухати на якийсь час, можливо, потім за рік чи два можу знову послухати, тому що я їх встигаю наслухатись вже до того. Знаходжу, мабуть, те, що я туди вкладаю, тобто якісь свої переживання, емоції, які завдяки цим пісням від мене відходять. Тобто я за допомогою пісень просто їх позбуваюся — і це насправді допомагає.
А коли ти починаєш прослуховувати цю пісню через рік, не буває такого, що дуже сильне переосмислення відбулось?
Радше таке більш технічне переосмислення відбувається. Тобто: тут, мабуть, я б зробив трошки інакше, тут, можливо, інший інструмент якийсь записав.
А у тебе є відчуття, що музика тебе зараз рятує? Чи, навпаки, вона витягує все, що є всередині, й залишає тебе таким без відчуттів і без сил?
Безумовно, рятує. Це один, взагалі, з моїх способів не втратити розум. Причому рятує і слухання музики, і її створення. Тому що, коли ти створюєш музику, на цей час ти губиш себе. А оскільки ти складаєшся з різних думок (у тебе вони бувають і позитивні, і негативні), ти губиш і себе з цими усіма думками. Тому творчість, написання музики дуже рятує і допомагає.
Якщо більшість людей зазвичай танцюють під музику, то наші слухачі дуже часто танцюють під текст
Цей альбом звучить досить інтимно. Як ти думаєш, чому слухачам хочеться заглядати в такі особисті історії виконавця гурту?
Він наполовину інтимний, наполовину такий динамічний. Треба, мабуть, спитати глядача, не знаю, важко сказати.
Ти не моніториш коментарі після цього, відгуки не збираєш?
Коли як. Іноді заходжу, моніторю, але якісь статистики я дуже рідко дивлюсь.
Якби у тебе була можливість зняти своє життя на плівку, вона була б кольорова чи чорно-біла?
Безперечно, кольорова плівка. Якось останнім часом, взагалі, тригерять чорно-білі фото, і тому хотілося б більше кольорових.
Якщо говорити про Blooms Corda зараз, все ж таки ви більше про тишу, звук чи про слово?
І те, і те. Я іноді кажу, що якщо більшість людей зазвичай танцюють під музику, то наші слухачі дуже часто танцюють під текст. Але намагаємось надолужити й з музичного боку, тому десь 50 на 50, як і настрій альбому.
Загалом, що для тебе зараз важливіше в роботі та в музиці — не втратити сон чи не втратити сенс?
Мабуть, не втратити сенс, тому що поспати нам і так не дають, тому хоча б не втрачати сенс.
Попереду в тебе два концерти — акустичний і фулбенд. Де ти отримуєш повноцінну насолоду — в тиші чи в шумі?
А це абсолютно різні насолоди, абсолютно різні експірієнси, тому я кайфую і на акустичних концертах, і на динамічних. І запрошую теж принагідно людей спробувати відвідати і той, і той, щоб порівняти.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
