Фільм "Океан Ельзи: Спостереження Шторму" в кінотеатрах з 6 листопада. Фото з відкритих джерел
6 листопада на великі екрани вийшли стрічка "Океан Ельзи: Спостереження шторму", документальний фільм, який розповідає про шлях гурту, чиї пісні стали саундтреком до життя мільйонів українців. У фільмі покажуть все: від моментів, коли в гурт ніхто не вірив до переповнених стадіонів. Як працювалося з таким масивом інформації?
Максим Сердюк: Ми працювали над цим фільмом півтора роки. Учасникам гурту подобалося те, що ми робимо. А для нас було не просто великою відповідальністю, а великим викликом – зробити фільм про головний гурт незалежної України і вмістити 30 років їхньої історії в дві години екранного часу. Звісно, ми дуже переживали. Також ми не хотіли, щоб цей фільм був тільки для фанатів гурту. І зараз люди, котрі не слухали раніше "Океан Ельзи", переглянувши фільм, кажуть, що цей фільм про них. І мені здається, що нам вдалося зробити найважливіше: розповісти про всіх нас, а не лише про гурт.
Вадим Переверзєв: Найскладніше в цьому фільмі було вмістити 30 років історії в дві години. Ми записали приблизно 40 годин інтерв'ю з учасниками колективу і людьми, дотичними до "Океанів". З них близько 14 годин були лише зі Славою Вакарчуком. Перший драфт, який ми зробили, тривав 4 години. І скорочувати їх, це було як різати по живому. Тому що все цікаво. І ця історія справді варта серіалу. Можливо, колись такий серіал і вийде. Тому було дуже складно, але я сподіваюся, що нам все вдалося. Пісні "Океану Ельзи" з часом набувають іншого сенсу. І ми про це говоримо в фільмі. Тому що пісні, які писалися, здавалося б, про буденні речі, про любов, такі як "Стіна", "Обійми", "Вставай", писалися не про війну, не про революцію. Але з часом вони набували саме цих сенсів. І сам Вакарчук казав про те, що йому не важливо, аби пісні ставали хітами. Для нього важливо, щоб вони набували нових сенсів. І він вважає, що це дар, який дав йому Господь.
Очевидно, що про "Океан Ельзи" знято багато: і передач, і документалок. В чому особливість вашого фільму?
Вадим Переверзєв: Ми брали інформацію скрізь, де тільки можна було її взяти: у Вікіпедії, в інтернеті, в кліпах. Ми самі – великі фанати "Океанів", ми завжди слідкували за їхньою творчістю, знаємо багато їхніх пісень. Тому в цьому питанні нам було дещо легше. Адже коли ти робиш кіно про те, що по-справжньому любиш, і у тебе є великий масив інформації, тоді працювати справді легше. Ми дуже багато чого дізналися під час інтерв'ю, під час знайомства. Адже перед зйомками ми багато часу провели разом, просто спілкуючись за вечерями та вином.
Максим Сердюк. Фото: facebook
Наскільки складно це все було організувати, враховуючи щільний графік музикантів?
Максим Сердюк: Популярне документальне кіно, яке ми робимо, не надто складне. Ця робота мабуть найдорожча в плані зйомок. Це дуже красиві локації і дуже красива зйомка, якою ви зможете насолодитися на великому екрані. Найскладнішим був період монтажу із збору сценаріїв, тому що ми зібрали просто сотні годин матеріалів. Окрім самих інтерв'ю, які ми зробили, паралельно працював дуже великий відділ, який шукав і обробляв архівні матеріали. А потім режисер фільму, він же і режисер монтажу, Артем Григорян все це передивлявся і монтував певну історію. Ми постійно якийсь матеріал то прибирали, то повертали назад, відтак саме період монтажу був найскладнішим.
Що глядачі побачать у фільмі?
Вадим Переверзєв: Ми намагалися показати найцікавіше: найдоленосніші епізоди з біографії гурту і найдоленосніші та найпопулярніші пісні. І також процес народження цих пісень. У нас була окрема локація, на якій Слава сидів за роялем і розповідав про те, як він написав "Без бою" або "Обійми". Ми в принципі розуміли, що людям було б цікаво. Але були й речі, про які ми навіть не сподівалися почути.
Наприклад?
Вадим Переверзєв: Насамперед це стосується їхніх внутрішніх відносин. Особливо перший склад. Це були друзі з дитинства. Але з часом їхня історія дружби дещо трансформувалася в більш робочі відносини. Адже вони дорослішали і ставали іншими. Тож глядачі побачать, як на них вплинула слава популярних зірок. А також в фільмі дуже багато гумору. Ми хотіли, щоб глядачі не тільки плакали, пишалися, а ще й сміялися. Чим більше емоцій викликає перегляд, тим більше людина задоволена.
Вадим Переверзєв. Фото: facebook
Плакати теж є над чим?
Максим Сердюк: І плакати, і сміятися. Павло Гудімов після перегляду стрічки назвав її трагікомедією.
Вадим Переверзєв: І це справді так і є. В фільмі багато смішних історій, особливо з гастролей. І хлопці не бояться в фільмі розкриватися. Вони дуже багато чого відверто розповіли. Про що ми навіть не мріяли. Я думаю, що глядачам буде дуже цікаво це побачити і почути. Вийшла дуже щира історія. І дуже класно, що це не лише історія про музику. Це історія про людей з їхніми не лише сильними сторонами, а й слабкостями. Ти не сприймаєш фільм, як біографію артистів з купою дат і фактів. Ти спостерігаєш, як відбувається їхня трансформація.
Дуже часто людей цікавить особисте життя зірок. Чи розповідають про нього у фільмі музиканти, зокрема Славко Вакарчук?
Вадим Переверзєв: Це єдина тема, якої ми навмисно майже не торкалися. Тому що в гурті за всі часи його існування було 10 музикантів. І ми знімали фільм не про Славка. Ми знімали фільм про музикантів. Тож якби ми почали розповідати про когось одного, це було б не дуже чесно по відношенню до інших. Ми розповіли, але зовсім трішки. На початку зйомок ми домовилися з Вакарчуком, що цю тему ми будемо піднімати, коли будемо робити фільм про нього особисто.
Чому фільм називається "Спостереження шторму"?
Максим Сердюк: Ви дізнаєтеся про це на 10 хвилині перегляду. А взагалі-то Слава Вакарчук це вже спойлерив. Це вже не секрет. Це одна з перших назв, як міг би називатися гурт. Дещо пізніше ця назва трансформувалася в "Океан Ельзи". Нам дуже сподобалася ця назва. І Павло Гудімов в фільмі також підкреслює, що назва "Спостереження шторму" дуже класно описує тридцятирічну історію гурту "Океан Ельзи", бо це було 30 років турбулентності, через яку проходив колектив.
Чи складно було розкрити усіх десятьох учасників колективу? Адже зазвичай в групі лише одна публічна людина – це вокаліст.
Вадим Переверзєв: На наше щастя, вони всі були дуже відкритими. І дуже відвертими. І ми одразу на березі з усіма домовилися, що ми говоримо про все. Тому що у декого були побоювання, що якісь теми ми будемо замовчувати або навпаки прикрашати. Але Вакарчук був першим, хто заявив, що він говорить про все. І в фільмі люди це побачать. Вони побачать його сповіді, в яких він жалкує про якісь свої вчинки, його зізнання в тому, де він був неправий. Перед кожним інтерв'ю з рештою учасників колективу, ми говорили їм, що говорив Вакарчук. І їм це дуже допомагало більше відкриватися. Вони самі не очікували, що Славко говорив про те чи інше. Вони бачили, що він відвертий. Тому відвертими були й вони.
Чи показуєте ви кризи та внутрішні конфлікти колективу?
Максим Сердюк: Так. Це все буде.
Вадим Переверзєв: Це – не фільм-відеокліп. Це реально драма. Ми намагалися його будувати так, щоб було багато драматичних поворотів. А їх було в історії гурту просто безліч.
Максим Сердюк: Стільки ж, скільки й драматичних поворотів в історії України. Можна сказати, що через призму розповіді про "Океан Ельзи" ми показуємо історію України.
Вадим Переверзєв: Тому що вони майже ровесники. І "Океани" пройшли через всю історію України. Вони були дотичні до Майданів, до війни. Навіть наш перший Чемпіонат світу 2006 року, і перший матч в історії збірної України коментував Вакарчук. Хоча про цей факт ми розповідаємо в нашому іншому фільмі.
Чи вдалося вам зібрати всіх дотичних до гурту за 30 років?
Максим Сердюк: Нам не вдалося зібрати двох людей. Це Петро Чернявський і Влад Опсеніца.
Вадим Переверзєв: Це – гітаристи з попередніх складів. Чернявський з особистих причин не взяв участь в зйомках.
Максим Сердюк: А Влад не відповідає на дзвінкі та повідомлення. Всі решта погодилися на зйомки.
Як би ви описали "Океан Ельзи" одним чи кількома словами після 1,5 роки роботи над фільмом?
Максим Сердюк: Океаноманія.
Вадим Переверзєв: Любов до музики. Тому що такої відданості своїй справі я мало у кого бачив. Вакарчук – це енергія! Йому 50 років, а у нього стільки енергії, що позаздрили б 20-30-річні. І безумовно, безмежна любов до своєї музики. Він 30 років пише пісні і досі всі їх любить. І ця любов до своєї справи – це одне з пояснень, чому вони настільки успішні.
