Ким ти був в 2011 році?
Павло Остріков: Я був членом команди Юридичного інституту і я був мрійником, який не уявляв свого життя без Студвесни. Я відчував себе на піку розвитку як творча особистість. Я був серед друзів. У мене була сцена і колектив, який думав так само, як і я. Нам потрібно було створити виставу. Тоді темою Студвесни міг бути космос. Тому ми подумали, що треба щось пов’язати з космосом. Це була командна робота. Ми створили 15-хвилинну виставу, де я грав головну роль Андрія Мельника. Тоді вибухала Земля, але ми навіть не зосереджувалися чому.
Початок роботи над фільмом – 2015 рік?
Павло Остріков: Історія, яка є у фільмі і Студвесна – це трішки різні речі. Імпульс звичайно пішов звідти, але в 2015 році я дописав перший драфт сценарію. В якийсь момент я думав, що в мене нічого не вийде і весь цей шлях буде пройдено даремно. Держкіно відкликало фінансування нашого фільму.
Твоє кіно дороге чи дешеве?
Павло Остріков: У мене по суті квартира в космосі. Якщо побудувати ці локації і створити графіку, що буде за ілюмінатором, кіно буде готове. Проте навіть в такому форматі це має бути дороге кіно. Бюджет нашого фільму склав близько 800 тисяч доларів. Це бюджет фільму, який можна зняти в тій самій квартирі на Позняках. Бюджет графіки на наш фільм мав скласти 1 млн євро.
Як вирішили проблему браку коштів?
Павло Остріков: Дуже багато членів команди внесли щось в цей проєкт. Хтось свій час, хтось енергію, ресурси, здоров’я. Це кіно робилося довго, але якби недовго, то ми би його не зробили якісно. Один герой в одній локації – це дійсно допомогло. Крім того, ми знайшли команду постпродакшину, яка запросила не мільйон. В якийсь момент ми всі горіли ідеєю зробити цей фільм. Так не можна створювати кіно. Це має бути винятком. Один раз так можна зробити і ми це зробили.
Коли фільм вдруге опинився під загрозою?
Павло Остріков: У 2021 році ми відзняли увесь інтер’єрний блок. Залишалося зробити кадри у відкритому космосі із французькою акторкою. Це мали знімати в лютому 2022 року. Потім перенесли на 1 вересня 2022 року. Звичайно цього не трапилося. Нам лишалися всього три знімальні дні. Володимир Кравчук, виконавець головної ролі, в березні пішов добровольцем в армію. Леонід Попадько, голос робота, також пішов в армію. Продюсер Володимир Яценко також у перші дні долучився до війська. Піротехнік Олександр Суворов, на жаль, вже загинув на фронті. Нам потрібно було зібрати усіх на ці три дні на знімальний майданчик. І ми впоралися і зняли це.
Як ти сприйняв новину, що треба закінчити фільм?
Володимир Кравчук: Це було дуже приємно серед війни знову опинитися в Києві і зайнятися своєю сродною працею. На той час наш підрозділ стояв на Сумщині, де виконував бойову задачу.
Як змінився твій персонаж?
Володимир Кравчук: Події війни не змінили персонажа. Це було би трішки непрофесійно. Це змінило мене. Ми зняли 99% фільму і дознімання вже були навіть без слів.
Коли ти вперше побачив фільм?
Володимир Кравчук: Паша мені відправив чорнову версію без графіки. Я подивився на комп’ютері, перебуваючи в Краматорську. А вже на великому екрані я побачив фільм на Одеському кінофестивалі. Це кіно, яке треба дивитися на великому екрані.
Володимир Кравчук у фільмі "Ти — космос". Держкіно
Як це бути молодим режисером? І які особливості його роботи?
Павло Остріков: Режисер повинен мати авторитет на майданчику. Я не дуже авторитарний і майданчик для мене – це простір стресу, де тобі ставлять багато питань і не потрібно показувати, що ти чогось не знаєш. Режисер – це фільтр всіх ідей і напрямку історії. Історію можна розповісти будь-яким чином. І саме від режисера залежить, як саме. З кожної деталі можна створити драматургію історії. Навіть колір одягу впливає на характер персонажа. Режисеру важливо підмічати такі деталі і будувати драматургію на всіх рівнях. Якими мають бути декорації, щоб передати стан персонажа.
Як людина з юридичною освітою в НАУ знаходила відповіді на ці питання?
Павло Остріков: Я не знаю. Коли тобі ставлять ці питання, воно провокує ці роздуми. Ти даєш ніби рандомні відповіді, проте насправді ти вже знав це. Тобто підсвідомість тобі підкидає правильне рішення. Або неправильне і тоді ти це одразу відчуваєш. Це колективна творчість. Режисер – це диригент. Він може розставляти акценти, задавати темп, але це звичайно це робота багатьох професіоналів.
Як ти зрозумів, що тобі потрібна освіта?
Павло Остріков: Я зрозумів відразу. Коли я почав знімати короткі ролики в університеті, то зрозумів, що це не так просто взяти камеру і зняти. Є різні плани, є технічна сторона режисури. Потрібно знати як виставляти кадр і композицію. Де межа, коли герой грає правдиво чи ні? Треба знайти свій стиль і смак. Я пробував навчатися цьому самотужки, читав багато книг, ходив на курси, багато знімав соціальної реклами. Ми відкрили з друзями свій продакшн, щоб не втрачати час і створювати досвід знімання різного сорту відео. Це була і реклама, і корпоративні відео.
Павло Остріков. Фото: ФБ-сторінка
Що тобою керувало при підборі плейлисту?
Павло Остріков: Коли я підійшов до фільму "Ти - космос", напевне вже все було сформовано. Я вже не шукав якийсь особливий код до цього фільму. Усе це було набагато раніше. Почалося все з КВК, де часто треба було шукати нестандартні пісні. Так я прийшов до шароварщини. Я почав це слухати для свого збоченого смаку, а потім це привело мене до шедеврів. Я знайшов багато естрадних співаків, які після 90-х почали потроху забуватися. Це ретро музика 60-х. Я почув український джаз і блюз. «Вівці, мої вівці» – це одна з тих пісень, які я можу слухати вічно. Також підтягнув земляка Миколу Гнатюка. У фільмі звучить його пісня: "Поділля, Поділля". Це мій улюблений момент, коли на кадрах космосу звучить пісня про Поділля.
Яка з нагород, що ти отримав є особливою?
Павло Остріков: Це не так якась матеріальна нагорода, як коментар від доньки Стенлі Кубрика. Це режисер "2001: Космічна одіссея". Його донька Катаріна Кубрик подивилася наш фільм у Страсбурзі, будучи в журі кінофестивалю. Мені організатори надіслали її фото і те, що їй сподобався наш фільм. Для мене це мабуть найбільша відзнака. Я не думав, що буду настільки близьким до Стенлі Кубрика.
