Фото: Пресслужба Ivan Liulenov
Віра, любов, ностальгія — це три емоції, які нам усім дуже потрібні
Ти сьогодні презентуєш зимовий мініальбом HAT-TRICK: ВІРА, ЛЮБОВ, НОСТАЛЬГІЯ. Як би ти міг його описати людині, яка, можливо, взагалі не знає твоєї музики? Що об'єднує усі ці пісні?
Віра, любов, ностальгія — це три емоції, які нам усім дуже потрібні, ми всі хочемо, щоб у нас були віра та любов, особливо коли це святкові різдвяні свята. Тому я б хотів, щоб люди послухали й це все відчули.
Віра, любов і ностальгія — це такі дуже особисті стани. Чому саме вони стали для тебе стрижнем цієї зими?
Це було, в першу чергу, через музику, через пісні. Я хотів якось особливо закінчити цей рік і довго думав про щось новорічне. Якось мало українських новорічних пісень. Зараз ситуація змінюється, але тоді я думав і хотів написати щось різдвяне, новорічне, але у мене вийшла не зовсім святкова атмосфера. Вийшло більше про те, як я відчуваю сьогодення. Особливо це відчувається в пісні "Віддаю". Але мені потрібно було це зробити, й за відгуками бачу, що слухачам теж це було потрібно почути. І я радий. Мені здається, будь-яка емоція дає відчуття того, що ти людина, а це дуже цінне відчуття в наш час.
Наскільки я розумію, ти любиш читати коментарі й, можливо, навіть відповідати на них. Чи було щось, що тебе зачепило — якась історія або фідбек на твій новий альбом?
Це не про коментарі, це про якийсь особистий фідбек. Я відчуваю все ж таки, як музика "заходить". Коли співаю, завжди відчуваю публіку: десь люди встають, десь аплодують, десь плачуть. І особисто те, що було: ми з Культурним Десантом на Запорізькому напрямку виступали для військових, і це було по-особливому. Пісня "Віддаю" тоді ще не вийшла. Я пам'ятаю, як наживо на це реагують військові, це для мене було по-особливому. Я відчув, наскільки ця пісня важлива і для мене, і для людей, для яких я це пишу.
Коли тобі погано, спробуй комусь допомогти — й це тобі самому допоможе
Спершу ти став відомий як учасник гумористичного шоу. Зараз випускаєш дуже емоційні пісні, інколи вони геть без сміху, навіть до сліз. Це якесь нове амплуа чи все ж прихована раніше частина тебе?
Так, я думаю, що це приховане амплуа, одна з граней. Тобто комічна частина нікуди не пішла, вона є. Знаєте, в гуморі все ж таки у людей більше є оця маска. Тобто ти такий веселий персонаж якийсь. Це непогано, це так є. У всіх нас є така маска, іноді вона потрібна. В комедії теж так працює. У мене є лірична сторона, яку я дуже хотів показати, і в музиці це відчувається. Тому, мені здається, за два роки моєї музичної діяльності ця трансформація відбувається, і люди вже впізнають мене не за жовтим піджаком, а вже знають пісні, десь підспівують, десь такі: "О, ти ж оцю пісню співаєш". І це класно, це дуже тішить мене, тому що я б хотів це співати. Зараз триває всеукраїнський тур, уже шість міст відбулось. Фінальна мета кожного артиста — мати слухача, який приходить і не просто слухає твої пісні, а ще й знає слова, підспівує. Це кайф.
Зараз новорічний період, коли хочеться маленьких див. Якщо згадувати Різдво та Новий рік у дитинстві, який найяскравіший спогад гріє тебе досі?
Зараз мене гріє сам факт того, що ми збирались за столом — у нас кожен рік була ця традиція. Зараз мої брати роз'їхались, батьки вдома, я приїжджаю, звичайно, але це все ж таки не так, як було. Ми колядували, у нас це відбувається в новорічну ніч — це теж були теплі спогади. Ми ходили по сусідах і родичах, колядували.
Це був зірковий час чи час, коли можна було заробити собі кишенькових?
Так, так, так, так. І дуже не подобались люди, які давали горіхи й цукерки. І дуже подобались люди… ну, ви розумієте, більш приємні.
А загалом, чи маєш якусь сімейну традицію з дитинства, яку, можливо, забрав із собою в доросле життя зараз?
Щось є, але це мінізвички якісь. Я відчуваю їх десь підсвідомо. А загалом — мало що. Тому що це сім'я все ж таки, а в мене поки немає прям такої сім'ї, тому, коли буде своя, тоді я щось і візьму, скоріш за все.
З дитинства згадуються всі ці приємні моменти. Їх багато, і хтось створював для нас це диво, цю казку. Тепер ми часто створюємо її або самі собі, або для інших. Ти більше любиш отримувати чи все ж таки дарувати на свята?
Я більше люблю дарувати, звичайно. От пісня називається "Віддаю", і це, напевно, описує мій стан. Я про віддавати. Бо взагалі давно якось у мене так відбулось, я собі це вписав у голову, що коли тобі погано, спробуй комусь допомогти — й це тобі самому допоможе. Тому віддавати — дорівнює любити. Я вірю в те, що коли ти віддаєш, воно 100% повертається. І тому я більше про віддавати, і впевнений, що воно повернеться все. Бумеранг точно працює.
У цей передріздвяний період ми всі особливо думаємо про близьких і про тих, хто нас захищає. Що б ти хотів побажати всім, хто зараз нас слухає, і тим, хто зараз на передовій?
Хочу сказати всім, щоб донатили й підтримали військо, щоб ми берегли одне одного, щоб підтримували одне одного, бо це дуже важливо. Збройні Сили — це все, що у нас є, тому я в них дуже вірю. І в нас дуже вірю, вірю в Україну. І тому хочу, щоб сьогодні й у ці часи всі вірили в дива, сподівались на дива, але й робили реальні речі для підтримки Збройних Сил України.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
