Роман Ващук. Фото: raga.gov.ua
Українська економіка змінюється
Ви були призначені на посаду бізнес-омбудсмена 9 грудня 2021 року. Ваша каденція завершується. Що вдалося зробити за цей час?
Є що згадувати останні чотири буремні роки. Але в них можна побачити елементи певного конструктиву, тому що структурно українська економіка міняється. І не тільки на гірше. Є елементи позитивних перетворень, деякі спричинені зовнішніми чинниками, як, наприклад, майже насильницька європеїзація і глобалізація українського бізнесу. Бо тільки на українському ринку він, як раніше, вижити не може. Тепер є багато більш активних фірм на європейських ринках, що впливає на те, як вони себе бачать і на які практики готові йти. Вони хочуть чіткіші правила, які більше нагадують ті, з якими вони зустрічаються в країнах ЄС чи в інших індустріалізованих країнах.
Яка частина великого українського бізнесу все-таки залишається в Україні?
По цілій українській економіці не можу сказати. Але патріотичним є навіть іноземний бізнес – 90 плюс % членів надалі активно працюють в Україні. Тим паче український бізнес, відкриваючи філії в європейських країнах, не тікає повністю з України, а створює другу ногу, на яку можна стати. Є приклади фірм, які, закупивши навіть виробничі потужності у ЄС, вживають їх, щоб доповнити ті потужності, які мають в Україні і разом використовувати збільшений потенціал, щоби покрити більший ринок. Український бізнес хоче залишатися в Україні, але бажає мати можливості отримувати дешевші кредити, передбачувану безпекову, фінансову, макроекономічну ситуацію, яку вони отримують в інших країнах.
Лідерами ринків стають "білі" компанії
Ви заступили на посаду бізнес-омбудсмена за кілька місяців до повномасштабного вторгнення. Чи є зміни і в який бік змінюється і Україна, і великий бізнес?
Лідерами ключових ринків стали – те, що в Україні називають "білі" компанії, тобто компанії, які грають за правилами. І, як мені пояснив співвласник однієї компанії в рітейлі великої мережі: "Ми вирішили оптимізувати не наші відносини з державою, а свої внутрішні процеси". І тим самим фірми стають більш стійкими, менш залежними від примх людей в державному апараті, стають також більш готовими, щоби отримувати інвестиції чи позички від банків, інвестиції за кордоном і щоби самі могли тоді діяти за кордоном без того, щоб за ними йшов якийсь шлейф підозр. Якщо порівняємо період 10 років тому, коли на ринку нафтопродуктів – бензин, газ – на заправках найбільшим гравцем були компанії, які прикривалися державними, але реально контролювалися олігархом. Вони діяли за схемами, які відціджували гроші із державних компаній в кишені приватних співвласників. Тепер найбільшими гравцями є фірми, які часто мають співінвесторів – Європейський банк реконструкції, наприклад – і платять набагато більше і вище податків, ніж це колись робив олігарх. Вони мають інтерес в тому, щоб інші також грали за тими самими правилами. І це є новий феномен, що це не є тільки справа якихось активістів громадських, які хочуть щось там підчистити. Це є в інтересі найбільших гравців тепер на ряду українських ринків.
Які найважливіші проблеми вам вдалося все-таки розв'язати, а які розв'язати з різних причин не вдалося?
Нам вдалося у конструктивно-критичній співпраці із Державною податковою службою – це джерело більшості наших скарг – врегулювати ряд технічних питань, які спричиняли великі проблеми для українського бізнесу: зупинення податкових накладних, невиконання судових рішень. Ці проблеми не є повністю розв'язані, але вони в рази менш часто трапляються, ніж чотири роки тому. Це реальний поступ совісних податківців і керівництва їхнього, але також і їхньої готовності працювати з такими людьми, як ми. Цього року нас вже кілька разів запрошували, щоб ми свої ідеї, рекомендації, оцінку того, як працює Податкова, передавали керівництву. Вони зацікавлені отримувати сторонній незалежний погляд, чого раніше значно менше спостерігалося. І готові робити зміни і йти шляхом, який ми завжди пропагували – спершу консультування. Я не кажу, що це відбувається в кожному поодинокому випадку, але відкриття мережі консультаційних центрів, більше телефонних платформ означає, що український платник податків – чи це платник бізнесовий, чи одноосібний – має в кого спитати, має в кого отримати консультацію перед тим, як ухвалити рішення. А не те, що раптом він тільки щось зробив і одразу виписується штраф. Так що культура діалогу щораз більш присутня. І це я бачу, як великий позитив останніх кількох років. Нам вдалося також ряд досить великих боргів держави перед підприємствами приватного сектору, великих необґрунтованих штрафів і донарахувань скасувати в адміністративному порядку, бо ми працюємо із адміністративними оскарженнями. Тут йдеться про мільярди гривень. Від заснування ми повернули бізнесу вже майже 32 млрд грн. За останні чотири роки це десь 8-9 млрд. Тут є відчутний фінансовий ефект для наших скаржників від їхньої співпраці з нами.
Які ще структури, крім Податкової, заважають бізнесу нормально себе почувати в Україні?
Правоохоронні органи, включно з ДБР (Державне бюро розслідувань – ред.), які ніби бізнесом не мали б займатися, але чомусь ще досить частенько бізнес потрапляє в їхній кругозір. Митниця. Органи, які займаються питаннями критичності і мобілізації. Тут у нас досить мало інструментів, ми пробуємо працювати з міністерствами, щоб зрозуміти, чи є чіткий, зрозумілий критерій, щоб визначити, який бізнес критичний, а який ні. Але це нова категорія скарг, яка виходить із реалій воєнного часу.
Чи відбувається перерозподіл ролей, чи вони постійно йдуть в такому порядку?
Ні, відбуваються, і зміни в керівництві впливають на це. Ми з місяць тому підписали Меморандум про співпрацю із новим керівництвом БЕБ (Бюро економічної безпеки України – ред.). І ми бачимо справді бажання підійти по-новому до питання правоохоронної роботи щодо бізнесу. Там є готовність відійти від давньої, як світ, палочної методи вираховування, хто успішний правоохоонець, а хто ні. Це не від них залежить, також від прокуратури. Але якщо далі залишиться критерій, хто розпочинає, запускає більше кримінальних проваджень, той кращий правоохоронець, то така поведінка буде тривати. Але в БЕБ, я думаю, зацікавлені, щоби вимірювати їхні успіхи іншими критеріями: наскільки покращився бізнес-клімат, наскільки порушення припиняють впливати негативно на ринки поодинокі, наскільки розрив між імпортом, експортом, контрабандою буде зменшуватися. Так що тут я бачу позитивний потенціал для змін.
Чи може БЕБ і ті зміни оптимістичні, які все-таки вдалося відстояти громадянському суспільству, незалежним інституціям, і приклад реформованого Бюро економічної безпеки, стати першою ластівкою. А далі за БЕБом ми будемо відчувати зміни.
Я думаю, що є така можливість. Це буде залежити від сукупності організаційних змін. Тепер якраз всі чекають, яке буде рішення по Офісу президента, бо від президента залежить багато правоохоронних структур. Це також впливає на їхню поведінку. Але, мені здається, що ми якраз робимо пілотний проєкт, до певної міри на спілку із Податковою і БЕБ, але незалежно, бо ми є рівновіддалені. Працюємо із провідними продавцями електроніки на українському ринку, щоби очистити його, детінізувати не тільки кнутом, але й пряником. Самоорганізацією ринку, яка тоді полегшить державі життя тим, що збільшить податки. З другого боку стане зрозуміло, що хто не приєднується до добровільних засад співпраці і доброчесності, до того можуть звертати більше увагу як БЕБ, так і Податкова.
Український бізнес демонструє дива виживання в умовах великої війни?
Саме так.
Україну поважають у світі за миттєву здатність відновлюватися після ударів
Дуже часто говорять про післявоєнне відновлення України і про надії на репараційний кредит. У вас є такі оптимістичні передчуття? Чи про це говориться для підняття морального духу?
Поточне відновлення відбувається щодня після ударів. Це те, на що здатна Україна, за що її поважають тепер за кордоном – за таку здатність відновлюватися. Головне – щоби держава не ставила перешкоди бізнесу, що коли настане можливість, щоби відновлення могло набирати темпів і поширюватися. Рада бізнес-омбудсмена також має тепер окреме відділення, яке займається прогнозованими і актуальними питаннями відновлення і старається переконати державу, щоб вона змінила правила, щоб тепер легше відновлюватися, а тим більше, якщо масштабувати це відновлення, щоби не повторювати помилки минулого. Тут, наприклад, питання заробітних плат у секторі будівництва. Вони тепер міняються новою постановою Кабінету Міністрів. Надіємося, що це виправить ситуацію. І подібні регуляторні проблеми, які відганяють і українських будівельників від державних контрактів, тим більше іноземних. Так що, я думаю, до відновлення потрібно готуватися, поки триває війна. Це доводить досвід майже кожної війни, яка відбувалася дотепер: не можна починати планувати вже після підписання якоїсь мирової угоди. Так що воно може виглядати якось трошки не згідне з дійсністю, але тут потрібно трохи абстрагуватись від щоденних новин, які не налаштовують оптимістично.
Чи варто боротися із корупцією під час широкомасштабного вторгнення?
Із корупцією треба боротися стратегічно під час повномасштабної війни. Чи хтось комусь заніс коробку шоколадок до школи чи шпиталю – це не є засадниче питання під час повномасштабної війни. Такі схеми, як в Енергоатомі – це стратегічно, бо впливає прямо на енергостійкість, обороноздатність країни. І тут треба боротись безжалісно.
Які ви бачите ризики для українського бізнесу в післявоєнний час найближчі два роки? Що нам треба утримати, а з чим продовжувати безжалісно боротися?
Українська економіка при всьому тому, що люди відчувають певні труднощі, все ж таки тримається на плаву завдяки величезній зовнішній фінансовій допомозі. Україна краще економічно проходить війну, ніж майже будь-які країни минулого: Югославія 1990, Британія 1940. Треба вважати, щоби раптом переключення фінансових потоків допомоги на відновлення не означало, що без грошей опиниться як бізнес український, який потребує капіталу, так і бюджет, який потребує обслуговувати соціальні потреби. Як плавно без втрат переключитися із субсидованої воєнної економіки на більш незалежну економіку мирнішого часу – це буде великий виклик для Міністерства фінансів.
Однією із великих проблем України є низькі зарплати. Яким чином, в якій послідовності все-таки нам треба збільшувати зарплати, щоб стимулювати повернення вимушено-переміщених осіб і почати виходити врівень із розвинутими країнами.
У приватному секторі зарплати вже зростали і зростають, бо є бажання втримати працівників. В певних державних секторах – це буде звучати трохи жорстоко, але вони мають зростати передусім там, де люди працюють із великими грошима. Не можна сподіватися, що митник, якому платять кільканадцять тисяч гривень, буде чесно керувати потоком десятків мільйонів доларів щоденно. Це може означати, що соціально значущі групи трошки пізніше отримають свою справедливу зарплату, але найважливіше в цей час є те, щоби стабілізувати бюджетоутворюючі частини уряду, фіскальної системи, щоби якщо не зникло, то зменшилося бажання скеровувати потоки не туди.
Кілька слів про вашого наступника. Чи відома кандидатура?
Кандидатура вже визначається, але ще не всі кабмінівські процеси пройдені. Передчасно було би про це говорити.
