Фото: Пресслужба співачки iSKra
Життя трішечки навчило мене не розчинятися в людях на всі 100%
Якщо повертатися в той день, коли ця пісня ще навіть не мала назви, чи пригадуєш, що стало поштовхом її написати?
Так. Я приїхала до свого саундпродюсера на студію, ми взагалі планували робити зовсім іншу пісню, але він каже: "А давай зробимо щось нове?". І я погодилась. Ми почали думати, яку обрати тему пісні, і це надихнуло мене створити такий трек про жіночу силу. На його створення мене надихнула життєва історія моєї мами, тому що вона розлучилась з чоловіком, залишилася з маленькою дитиною на руках. І вона не зламалася, продовжувала далі жити, жити для себе, бути такою, якою вона хоче: бути стрімким торнадо, кохати неслухняно, бути гучніше всіх. І ось перший рядочок, який я написала, — "Тепер це твоє право бути стрімким торнадо". Все розпочалося з цього. І я безмежно вдячна людям, що їм відгукнулися ці рядки й ця пісня. Дуже багато людей мені написало в соцмережах про те, що ця композиція їх надихнула вийти з якогось складного життєвого етапу. І я зрозуміла, що навіть якщо хоча б одну людину надихне моя пісня, значить я все роблю правильно.
Тебе надихнула історія мами, і ти її частково вже нам переповіла. Але, можливо, згадаєш розмову з мамою, як вона ставилася до того моменту та вибору у своєму житті? Які були тоді емоції? Чи пісня писалася для неї сюрпризом?
По-перше, ми не розмовляли з нею спеціально задля написання треку. Це написалось на основі того, що я знала вже протягом свого життя. Для мами це був сюрприз, вона взагалі не знала, що пісня через неї. Але на рахунок того, що вона переживала, — це вже її особисте, і мені здається, що я трішечки відтворила в самій пісні те, що переживала вона і ще багато українських жінок.
А хто був першим слухачем чи слухачкою пісні? Мама?
Не мама. Першим слухачем, як і зазвичай, окрім мого продюсера, був мій найкращий друг. Я йому зразу скинула й сказала: "Послухай, послухай", а потім вже мамі ввімкнула.
А яка була реакція в мами?
Мама дуже пишається мною. Вона підтримує на всіх етапах створення, завжди переживає і надихає мене. І тому, звісно, в неї було дуже багато емоцій, вона була дуже така окрилена, щаслива. Ми досі, коли їдемо в машині, вона: "Так, ну ввімкни мені, ввімкни. Я хочу послухати!".
У тексті є відчуття такого вибуху, коли накопичене нарешті проривається. Як ти сама проживаєш такі моменти в житті? Всередині тебе тихо, чи навпаки ти така гучна, з емоцією і йдеш уперед?
Я гучна, з емоцією, мені треба викричатися, десь нецензурну лексику вжити, я можу вдарити по столу, можу розридатися, накричати. В мене це все дуже з експресією відбувається. Я не та людина, яка носить усе в собі. Мені здається, що якби я носила все в собі, я б згоріла. А так я просто вивільняю це все в зовнішнє середовище. Мені стає легше. Я через секунду заспокоююсь, і все — починаю йти далі.
Чи були у тебе в житті моменти для доленосних рішень, коли ти розуміла: все, я так більше не можу, треба щось змінювати. Що це було?
Звісно, такі ситуації були: у стосунках з людьми, не коханими, а просто з людьми, які мене оточували. Просто розуміла для себе, що досить уже давати ці ще одні шанси 100 разів. Тому що, якщо людина зробила щось непідвладне твоїм пріоритетам і принципам, то навряд чи вона зміниться. І велика ймовірність, що це повториться знову. Тому життя трішечки навчило не розчинятися в людях на всі 100%. Хоча мені це дуже важко, бо я повністю з людьми, в людях постійно, і мені це важливо. Іноді вони розбивають сердечка, але є люди, які й склеюють їх потім, і стає дуже кайфово на душі.
Я дуже гучна, коли щось несправедливо відбувається
Хто чи що для тебе є опорою, коли не хочеться здаватися?
Це в першу чергу моя сім'я. Це люди, яким я можу подзвонити в будь-який час доби й сказати: "Мені погано". Або приїхати й сказати: "Мені погано". Це люди, які завжди мене підтримують, вони ніколи в житті не скажуть: "Ой, у мене немає зараз часу". Звісно ж, це також моя команда, моя піарниця Наталія. Це людина, якій я можу написати: "Все погано, я здаюся". Вона мені дуже класні такі надихаючі поради завжди дає. І в останню чергу — мої найближчі друзі. Це люди, без яких не було б мене, люди, які є на всіх заходах, де є я. Я можу так само їм зателефонувати, поплакати, й вони мене заспокоять, навіть якщо перебувають на відстані в тисячі кілометрів. Це люди, з якими мені легко та комфортно.
"Бути гучніше всіх" — це дуже сильна фраза, вона звучить маніфестально. А в яких моментах ти сама собі дозволяєш бути гучною? І що зазвичай намагаєшся сказати цією фразою усьому світові?
Намагаюся говорити про несправедливість. Я дуже гучна, коли щось несправедливо відбувається. Я не можу закрити рота, стояти мовчки й дивитись на це все. Мені хочеться кричати про це світові, хоча світ мене не чує іноді або, навпаки, отримую на горіхи, але несправедливість — це номер один. Друге — це, звісно ж, кохання. І третє — це підтримка людей. Це те, про що хочеться кричати з добрим підтекстом: щоб люди не розчаровувалися після своїх життєвих історій, ситуацій, зовнішніх чинників, а навпаки йшли далі й були гучніше всіх, не боялися проявлятись. Це ж так важливо, тому що кожен з нас унікальна особистість. Звісно, ми цю особистість закопуємо під якимись дамокловими мечами, але важливо не боятися проявлятися в цьому світі.
Скоро ми починаємо вже писати плани на 2026 рік. Що б ти хотіла зробити у наступному році? Що хочеш почати, відпустити або дозволити собі?
Мені б хотілося записати дуети. Поки що не скажу, з якими артистами, краще вже потім прийти й сказати: "Ось у мене дует з таким-то артистом". І мені б хотілося миру, звісно ж, творити й досягати під мирним небом. Це дуже важливо.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
