Фото: Пресслужба співачки STASYA
У мене вийшло знайти своїх слухачів, вийшло писати, випускати пісні — це була моя величезна мрія
З чого починалася пісня "Неоновий дощ"? Що було в основі — якась, можливо, реальна сцена чи емоція?
Емоція кохання. Це найкраща емоція, створена у світі, у житті кожної людини. Мені здається, про кохання можна писати багато і можна писати вічно. Бо воно, як мінімум, багатогранне, але дуже класно, коли те кохання щире, вірне, от просто таке максимально потужне. Я хочу всім побажати такого кохання. І от саме про таке кохання, саме про моє кохання була написана ця пісня. Тобто вона про двох людей, які, попри труднощі, завжди поруч, завжди одне одного підтримують, ручка в ручку, ніжка в ніжку, крокують до своїх цілей, бо кохання здолає все.
У пісні є такий рядок: "Ми втратили сенс, але стали змістом". Що це для тебе?
У житті бувають різні моменти, і в коханні так само. Бувають моменти, коли ти притираєшся один до одного: коли ви вже дуже довго зустрічаєтесь, живете разом або просто тільки починаєте будувати це величезне кохання. Бувають різні моменти, як приємні, так і не дуже, тому що це життя, воно буває різне. І саме про такі моменти я написала, тому що, попри якісь труднощі та ситуації, коли нібито вже хочеться опустити руки, впасти, все залишити й піти, все одно ти дивишся на людину, бачиш її очі й розумієш, що ти настільки її сильно любиш, що хочеш прожити разом з нею все життя. І навіть якісь нюанси в побуті або в чомусь такому більш грандіозному ти можеш обговорити з цією людиною, ви можете дійти до якогось спільного висновку, зрозуміти для себе, що одне одному не подобається, що б, можливо, хотілось би зробити для покращення стосунків, і от берегти цей зміст, тому що зміст — це саме те кохання: щире, вірне, довге, єдине, й хочеться, щоб на все життя. Дуже хочеться, щоб так було у всіх людей.
Ти співаєш про близькість у дуже простих речах: дотик, погляд, біг під дощем. А в реальному житті який момент найшвидше вмикає для тебе відчуття "нам добре разом"?
Я дуже часто чула, що кохання — це не про якісь дуже бурхливі емоції, тому що ця бурхливість дуже швидко може згаснути. А дуже важливо почуватись поруч спокійно, легко, навіть у моменти, коли ти просто мовчиш з людиною. От тобі з нею добре. Коли тобі важко, в роботі чи житті щось не складається, хочеться просто поплакати чи просто відпочити, ти знаєш, що можеш підійти до людини, яку кохаєш, просто її обійняти, лягти їй на плече і відчути себе захищеною, коханою і максимально щасливою зараз.
А як щодо фрази "Ти моя галюцинація"? Відчувати подібне у стосунках для тебе це все ж про радість чи про тривогу?
Напевно, більше про радість, але бували моменти й тривожності. Я скажу про свій досвід, тому що от у мене, до речі, нещодавно було весілля, і я навіть думала про те, що мені сьогодні 24 роки і що за цих 24 роки в мене вийшло. У мене вийшло знайти своїх слухачів, вийшло писати, випускати пісні — це була моя величезна мрія. І в мене вийшло таке дуже-дуже важливе бажання, напевно, як у кожної дівчини, — це знайти того самого, ту саму людину, того самого чоловіка, про якого ти мріяла, можливо, навіть у дитинстві. От ніби принца. Чесно кажу, я дуже щаслива, що поруч зі мною є така людина. І в моменті мені здавалось, що це, можливо, просто сон. Не знаю, ущипніть мене, як то кажуть, можливо, я пробуджуся і це не так, але все-таки це так, і я щаслива, тому що це не галюцинація, а реальність. І від того дуже-дуже тепло на душі.
Я дуже люблю поностальгувати
А як ти проживаєш стосунки? Ти пірнаєш з головою чи все ж таки даєш собі час і раціонально відходиш, щоб "подивитися збоку"?
На початку стосунків, напевно, всі пірнають. І це теж класне таке відчуття, але потім до тебе вже приходить якась свідомість, вмикається розум, ти починаєш аналізувати, ви починаєте проговорювати й будувати саме ось ті міцні стосунки, які хочете і в яких вам комфортно. І тоді вмикається розум, і це дуже класно, тому що це вже називається більше свідомістю, ніж якоюсь галюцинацією, можливо, якимись такими "рожевими окулярами", метеликами в животі, хоча вони досі присутні в моменті, але це вже більш таке свідоме рішення дорослої людини.
На цю пісню також знятий кліп. Чи був, можливо, момент, коли ти раптом відчула, що побачила цю історію зовсім інакше під час зйомки, ніж коли писала цю пісню?
Буду максимально відвертою, у мене бувають такі відчуття. Коли пишу в моменті пісню — це одне відчуття, а коли ти її слухаєш або проживаєш по-іншому через якийсь період — рік, пів року або навіть декілька місяців чи тиждень — це зовсім інші відчуття. Так само і в кліпі. Під час зйомки ти більше акцентуєшся на кліпі, на самому знімальному процесі. У нас є там така любовна сценка — ніби перша зустріч з коханою людиною. І в цей момент (це був актор) мій чоловік був поряд. Він не захотів брати участь саме у зйомці кліпу, і я в моменті просто думала про нього, відчувала всі ті моменти: ніби вперше проживала нашу першу зустріч, оці перші емоції, як ми зустрілись. І це так кайфово. Я дуже люблю поностальгувати. Чоловік не любить цього, тому що в мене сльози на очах. Я думаю, що це не тільки мій чоловік, а й всі чоловіки, не люблять, коли жінки плачуть. Але це такі дуже приємні спогади, приємні сльози. І це кайфово.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
