Фото: Пресслужба Міші Правильного
Я зрозумів, що в Україні є культура, і вона набагато глибша, ніж мені здавалось
Сьогодні ти презентуєш на Радіо Промінь альбом "Додому". Про що ця робота і чому вона для тебе зараз така важлива?
Я з тих артистів, про яких люблять казати "перевзувся" чи прокинувся, перейшов на українську мову, це, по-перше, а по-друге, перестав споживати російський продукт. По-третє, зрозумів, що в Україні є культура, і вона набагато глибша, ніж мені здавалось. Також я зрозумів, що без російського культурного продукту я не помру. І коли я це зрозумів, на жаль, пізно, запитав себе: "А чому я не розумів цього раніше?". Я почав з самого дитинства аналізувати, як це зросійщення, ця культурна експансія на мене впливали. І дізнався дуже багато цікавих речей. Тому, якщо ми переходимо до метафори, я кажу, що зараз повертаюсь додому з росії. Я майже не був у цій країні, я був там лише кілька днів дуже давно, ще до війни, до 2014 року. Можна сказати, що я в росії ніколи не був, але головою я там жив, тому що дивився їхні фільми, читав їхні книжки, слухав їхню музику, обговорював їхню політику, а на своє не дивився. Це дуже дивно насправді, нібито я зараз кажу тут про очевидні речі, але дуже багато людей досі не розуміють цього. Хочу, може, хоч до когось достукатись.
Розкажи про наповнення альбому та якою ідеєю об'єднував усі треки в ньому?
Це перша частина проєкту "Додому". Також туди входить книга "Додому" — історія мого зросійщення, яку я написав, і моновистава "Додому", яка буде презентована навесні, якщо все буде добре. А музичний альбом "Додому" складається з двох частин. Днями вийшла перша частина цього альбому, вона називається "Болото". Вона така темна, присвячена якраз тому, як московити впливають на нас. Друга частина вже буде більш сфокусована на Україні й, власне, на поверненні.
А загалом, чи знаєш уже, і чи є розуміння наповнення, ідеї та назви для другої частини альбому?
Друга глава буде називатись "Нормальна країна". Він уже пишеться, там буде трішки більше фітів з нашими, більш відомими, ніж я, артистами. Він буде світліший.
Якщо повертатися все ж таки до "Додому. Глава 1: Болота", яка зараз уже презентована. Скільки часу ти жив із цими текстами, сенсами, перш ніж вони стали альбомом?
Я крутив це десь рік, тобто почав вивчати це питання. Це ж не просто, що, ой, я був зросійщений, давайте я напишу вам 12 пісень про одне і те саме. Я спілкувався з батьком, дізнавався, які колискові мені співали, які фільми та мультфільми я дивився в дитинстві тощо. Чому я, киянин, наприклад, називав селюками тих, хто розмовляв українською мовою. Це дивно, ну воно ж звідки взялось, мене не вчили цьому в школі. Це народний такий наратив, який був у багатьох місцях. Десь рік я його крутив, і нічого не змінилось. Тут ще дуже важлива історія. Людям, які працюють в освітній, культурній, державній сфері, їм ось ця бульбашковість здається зрозумілою темою: хто захотів, уже перейшов, відмовився від російського культурного продукту тощо, бо нібито про це всі сказали й написали. Це ментальна помилка. Російська культурна експансія продовжується не 10, не 100 років, а ми хочемо за рік-два всім все пояснити і думаємо, що виконали свою функцію. Про це слід нагадувати кожен день. Як би це там не виглядало збоку, тому що по-іншому в нас виростуть діти, які ментально, як і я колись, житимуть головою в іншій країні.
Немає нічого страшного в тому, що ти визнав помилку
Що для тебе зараз ось ця фраза "додому"? Це про якесь місце конкретне чи тільки про мову? Про людей чи стан всередині? Що це за образ для тебе?
Я, щоб не душнити багато, скажу, що дім — це нація. Слово нація — дуже об'ємне, і воно вбирає в себе все це: від патернів таких як батьківська хата, до мови, можливості та бажання себе захистити, відповідальність, безумовно, культура, ментальність у плані вербального спілкування між людьми, відкритість тощо. Ну, є нація. Так звані скептики дуже часто люблять казати, що нації й кордони видумані, щоб маніпулювати людьми, а всі люди — брати. Ні, всі люди не брати. Ми українці, є англійці, є московити, ми відрізняємось. Нація, люди — це мій дім.
Якщо, наприклад, хтось не знатиме твою історію й увімкне десь на стримінгу твій альбом, прослухає його. Що б ти хотів або думаєш, що зміг закласти в ці ідеї, щоб ця людина винесла з цієї "дороги додому"?
Я б хотів, щоб людина побачила історію ліричного героя, який був ментальним московитом, зрозумів, що був неправий, і повернувся до власного коріння, історії та культури. Також мені хотілося б, щоб більше артистів не приховували свою долученість до російського шоу-бізнесу, а, навпаки, відрефлексовували, казали про це, нічого страшного в цьому немає. Але таким чином вони будуть давати приклад. По-перше, знімуть ці свої білі пальта, по-друге, даватимуть людям приклад, що нічого страшного в тому, що ти визнав помилку, немає.
Мішо, ти зараз говориш про повернення додому. Цим був наповнений твій 2025 рік. А як ти хочеш бачити себе наприкінці 2026 року, коли озирнешся назад? Поділися планами, що для себе, як для артиста і як людини, плануєш на наступний рік?
Я продовжую займатись тим самим. В кінці 2026 року я хочу бачити себе живим, поруч зі своєю родиною, спроможним далі писати пісні й відчуваючим, що нарешті навколо мене відбувається адекватний мир.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
