Фото: Пресслужба Darie Lu
Я дуже люблю спостерігати за еволюцією своїх теперішніх стосунків
Сьогодні ти презентуєш трек "Вечеряй без мене". Про що ця пісня особисто для тебе і з чого взагалі почалася історія її появи?
Для мене це поки що найцікавіша робота в нашому доробку. Не музична, а саме так історично, тому що зазвичай я є сонграйтеркою своїх пісень і дуже легко можу відповідати на запитання, про що пісня, бо я це пережила від якогось початкового міліграму натхнення до останньої нотки, яку завершую в аранжуванні з хлопцями. А цю пісню створив мій гітарист та музичний продюсер Віталій Шкіль. І коли над нею працювали, ми домовилися, що він не буде розказувати мені, про що вона для нього, а викладе свою думку в аранжуванні, а я у своєму виконанні буду транслювати те, що я думаю про цей текст, як я його для себе трактую. Тому поділюся своїм трактуванням. Коли я вже так вчитувалася в текст, у те, що я відчуваю, коли виконую цю пісню, зрозуміла, що дійсно вона для мене про те, що ми всі маємо потребу в цьому різдвяному часі інколи робити перерви від якогось галопу за подарунками, за застіллями, за родичами, щоб усім встигнути вгодити. Так у нас на Уманщині годиться, що ви маєте гарний стіл накрити, всіх запросити. Інколи хочеться, звісно, для себе трошки часу в цьому знайти, щоб дійсно гарно підбити підсумки року, а не тільки для інстаграму — в десяти фотографіях. Тому ця пісня для мене про це. Але зараз я теж перебуваю на такому різдвяному брейку з друзями — найріднішими, найближчими. І коли я їхала в автівці з ними, готувалася подумки до ефіру, що можна сказати про пісню ще цікавого, у мене така хороша рефлексія сталась, що я знаходжуся от зараз уже 11 рік в еміграції (яку сама обрала, тому гріх жалітися, я просто поїхала навчатись), і всі ці роки у мене не було близьких. Тобто я далеко від родини, не завжди могла поїхати на святкову перерву через фінансові показники, ще щось. І я звикла, що святкувала з якимись такими рандомними людьми, що дійсно от хотілося краще, щоб вони повечеряли без мене, а я десь там знайшла собі самотній закуток. То зараз, навпаки, я така щаслива, що можу святкувати все і вечеряти з тими, з ким я хочу, і з тими, кого люблю. І в теперішній час так багато людей у вимушеній еміграції, яку ніхто не обирав. І я тут по своїм знайомим, які безпосередньо через війну виїхали з України, бачу, що їм важко, що люди, з якими вони зустрічаються, — це не ті люди, до яких вони звикли. І ось цією піснею мені теж хотілося б підтримати всіх людей, які зараз у тих ситуаціях, коли мають вечеряти не з тими, з ким би насправді хотіли розділяти кожну вечерю, не тільки різдвяну. Тому ця пісня для мене набула такої глибини, що я можу говорити про неї годинами.
А взагалі тобі легко дається в житті дозволяти собі такі паузи? І як на них реагують твої близькі та люди, які поруч, коли ти кажеш: "Так, мені треба пауза"?
Ой, тепер чудово. Я просто була в безперервній терапії два з половиною роки у психотерапевтки. Зараз я знов уже понад рік у новій терапії з новою психотерапевткою. У мене компанія з восьми друзів, і тільки один з нас ніколи не був у терапії. Це мій хлопець. Я щиро вважаю, що, в принципі, йому і не потрібно. І виходить, що самосвідомість у нас досить висока. Ми розуміємо, коли в когось виникає якась суперпотреба. Ми вчотирьох господині, на кухні можемо поміститись і приготувати святкову вечерю без сварок.
Минулого року ти презентувала пісню "Стався" — теплу, відкриту композицію про закоханість. Цього року була прем'єра "Дивний спокій", а тепер — "Вечеряй без мене". Це якась еволюція станів чи все ж таки зміна погляду на стосунки, наприклад?
Трансформація відбувається весь час, і насправді найбільше цю трансформацію я описала в цьогорічному мініальбомі "Романтика зникла". Там я описала все: еволюцію стосунків, які тривають і триватимуть, бо ви обоє це обираєте. Але це не значить, що все "рожево" і ви просто купаєтесь у любові. Ми купаємось у любові, але одночасно вирішуємо купу поточних проблем, і ми ж не всюди можемо як пазли влізти один в одного і так просто бути ідеальним допасуванням. Тому я дуже люблю спостерігати за еволюцією своїх теперішніх стосунків, за еволюцією стосунків усіх своїх друзів і описувати це, тому що це гарні приклади, коли стосунки дійсно розвиваються, вони щасливі, але неідеалізовані. Тобто ніхто з нас не бреше сам собі і одне одному, що все ідеально, ми взагалі ніколи не сваримось і ніхто з нас не токсик вранці до того, як з'їсть сніданок. Тобто ця чесність — вона дуже класна, тому що підлітки, якісь дівчатка та хлопчики, не будуть думати, що все має бути так, як у серіалах, або занадто драматично чи занадто "рожево". Мені ця місія в піснях про любов дуже подобається.
Я хочу спати спокійно за своїх друзів, які знаходяться в Києві
Загалом ця пісня має таку зимову, майже різдвяну атмосферу, але не про свято як таке. Для тебе Різдво, Новий рік — це все ж таки більше про близькість чи про перевтому від очікувань, зобов'язань і спілкування?
Тепер уже про близькість. Тепер я просто виросла. От я зараз себе вважаю вже дорослою особою, хоча у видані "Букви" нещодавно вийшло дослідження, що мозок повністю дорослішає у віці 32 років. Мені поки що 27, я чекаю. Я вже точно впевнена, що прифронтальна моя кора сформувалась, бо я перестала бути надто депресивною і не бачити розв'язків. Тому зараз я вже купаюся в близькості й знаю, що можу піти на My Stupid Walk for My Stupid Mental Health, і ніхто не образиться, і я сама не буду думати, що в чомусь винна. Тому все класно. От раніше я відчувала, що "входжу у взуття своєї мами", намагаюсь нашинкувати салатів, бубликів фаршированих, щоб усім вистачило. Ну, бублики я жодного разу не робила, брехати не буду, але старалась зробити так, щоб столи ломились. А зараз у нас усе дуже гармонійно складається, мені це подобається, і це теж хотілося протранслювати в пісню.
2025 рік завершується, попереду 2026. Що ти хотіла б сказати, можливо, слухачам і поділися, що хочеш для себе реалізувати у новому році?
Для себе я просто хочу продовжувати займатися музикою. У нас є глобальні плани на цей рахунок.
Мені дуже хочеться побажати нам, щоб реально 2026 рік став тим роком, коли всі повернуться додому і почнуть вечеряти з тими, з ким хочуть. Я дуже хочу, щоб війна закінчилась, хоча досить добре знаю історію й можу опиратись на якісь прецеденти, які раніше були, і розумію, наскільки це зараз важка тема. Але це насправді єдине моє щире бажання, тому що я хочу спати спокійно за своїх друзів, які знаходяться в Києві та Умані, моїх батьків, які в Уманському районі залишаються. Вся моя родина, окрім молодшої сестри, живе в Україні. Тому у 2026 році я просто дуже сильно бажаю всім нам, щоб нарешті любов і смачні вечері повернулась у кожну домівку і щоб більше ніколи українців не зустрічала така важка розлука, як зараз є між усіма нами.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
