Ілюстративне фото: europan.ua
"Енергетичний канібалізм" дозволив дуже швидко відновлювати те, що ворог нищив
Чи дійсно 2025 рік можна вважати найважчим для української енергетики? Із якими реальними генеруючими потужностями країна входила в цей рік і з чим ми його закінчили?
На початку 25-го року в нас ще тривала ремонтна кампанія з відновлення об'єктів, в першу чергу – це вугільна теплова генерація і це передача електроенергії, тобто великі потужні підстанції "Укренерго", і ремонтна компанія ще 22-23 років, коли ще були перші обстріли. Вибачте за сленг, але ми "зализували рани". Дещо вдалося. У нас, наприклад, непогано спрацював приватний оператор теплових станцій, який розібрав одну зі своїх станцій поблизу лінії зіткнення в Донецькій області, і ці матеріали перерозподілив між трьома іншими своїми ТЕС – це в першу чергу Бурштинська ТЕС, яка найбільше зараз страждає, це Добротвірська на Львівщині і ще один об'єкт на Вінниччині. І якраз такий в доброму розумінні "енергетичний канібалізм" дозволив дуже швидко відновлювати те, що ворог нищив. Не на повну потужність, але з великим запасом міцності ми могли поновлювати цю теплову генерацію. Звичайно, там є ще проблема з вугіллям. Вона посилилась цього року, оскільки на підконтрольній Україні території залишилося одне шахтоуправління – "Павлоградвугілля". Але і туди ворог намагався бити і відрізати нас від вугілля. Пам'ятаємо, мало не сталася трагедія, коли в лаві застрягло майже 200 шахтарів. Але прийшла дуже ефективно рятувальна кампанія і всі були врятовані, ніхто суттєво не постраждав. І ми залишилися з нашим вуглевидобутком, який зараз так потрібен для наших теплових станцій.
"Це основний виклик 25-го року"
На початку року ми мали частково відновлену Зміївську теплоелектростанцію в Харківській області. Це найбільша державна ТЕС на неокупованих територіях. Але, на жаль, ворог наприкінці 25-го року завдав руйнівних ударів і наразі ця ТЕС не працює, переходить в режим консервації, на жаль.
Також ми заходили в рік із суттєво пошкодженою Трипільською ТЕС у Київській області. Частково вдалося її відновити. І я дуже радів, коли бачив, як з однієї з труб піднімається чорний дим, тобто станція працювала. Але ворог знову намагається її вже не зруйнувати як об'єкт генерації, а відрізати від наших мереж. І це основний виклик 25-го року, особливо кінця 25-го року, коли ми можемо згенерувати електричної енергії плюс-мінус достатньо, щоб покрити наші базові витрати з "лагідними" графіками, умовно 2 години зранку і 2 години ввечері в нас є дефіцит, який ми частково покриваємо за рахунок імпорту. Але тепер передати між регіонами, тобто мережами "Укренерго" і розподілити в межах областей, ми не можемо, оскільки ворог намагається максимально вибити великі потужні підстанції, щоб ми не змогли передати електроенергію.
"Жодний міжнародний документ на ворога не діє"
Також ми заходили з працюючими на повну потужність енергоблоками на Південноукраїнській і Рівненській АЕС. Наразі вони працюють на зменшеній видачі, оскільки ворог вдруге поцілив у так звані відкриті розподільчі пристрої. Це великі підстанції на десятках гектарів, які, в принципі, крім протиповітряної оборони, захистити майже неможливо, крім певного укриття для трансформаторного обладнання. І, на жаль, "Енергоатом" не приділяв великої уваги захисту цих об'єктів, оскільки його топменеджмент вважав, що це якраз підпадає під дію Женевської конвенції і атомна енергетика не може бути об'єктом тероризму або військовою ціллю. Але, як бачимо, жодний міжнародний документ на ворога не діє і ми тепер розуміємо ціну міжнародного права.
Крім того, на початок року ми зайшли із додатковим 1 ГВт, а це як потужність одного атомного реактора, побудованим бізнесом для покриття власних потреб. Це, звичайно, десь на 20% менше по ефективності, по корисній дії від атомного реактора, але бізнес в 24-му році побудував 1 ГВт потужності для власних потреб.
Виходимо ми з суттєво пораненою енергетичною системою
А закінчуємо ми цей рік із додаванням ще 1,8 ГВт потужності і це знову бізнес будує їх для покриття власних потреб. Виходимо ми з суттєво пораненою енергетичною системою. У нас є проблеми з видачею потужностей від наших генеруючих об'єктів у загальнонаціональну мережу. Це пов'язано з тим, що ворог руйнує ці великі підстанції. Знижено на кінець року, і це вже вдруге за осінньо-зимовий період, видачу електроенергії від атомних електростанцій. І пов'язано це з тим, що ворог розбиває наші мережі і ми не можемо просто цю електроенергію прийняти і розподілити в регіони.
"Найефективніший захист – ешелонована ППО"
Що в нас із захистом наших енергетичних об'єктів? Що реально ми можемо захистити і захистили, що фізично неможливо і, можливо, фінансово недоречно робити або нереально зробити, і врешті, що зараз захищає наші енергетичні об'єкти?
Найефективніший захист – це, звичайно, ешелонована протиповітряна оборона. Я сьогодні повертався з відрядження і мене дуже тішить, що я бачив, як під час повітряної тривоги все працює на те, щоб цей металобрухт не долетів до певних об'єктів. Хлопці працюють, незважаючи на будь-яку погоду. Це максимальний захист, щоб залізяччя не долетіло. Бо якщо воно долетить, то який би захист не був, все одно будуть руйнування. Найбільше конструктивно в нас захищені атомні електростанції. Ворог це прекрасно розуміє, що цілити в реактор сенсу немає. Вони навіщось вдарили по об'єкту "Укриття", але це більше якісь незрозумілі позиції, як і те, коли вони окопувалися в Родовому лісі. Незрозуміла тут логіка. А якщо до серйозних речей, то в атомній енергетиці, і ця вся інформація є в публічному просторі, вона постійно обговорюється і на нарадах, і службовцями, що найбільш вразливими є відкриті розподільчі пристрої. Це великі підстанції, іноді на десятках гектарів, які накрити зверху чи залити бетоном практично неможливо. І тут головна задача, яку на жаль, "Енергоатом" не виконав, – це захистити трансформаторне обладнання. Це найдорожче, що є на підстанціях і воно дуже довго відновлюється, оскільки зараз в Україні немає потужностей з виробництва таких великих трансформаторів. Був завод у Запоріжжі, але він зараз не працює. Тому ми їх замовляємо за кордоном. Але виготовлення трансформатора – це 2-3 місяці і логістика з Європи. А оскільки це великотонажний і негабаритний вантаж, то все займає до 4 місяців. Тобто головне – захистити трансформаторне обладнання. Бо відкриті розподільчі пристрої – це конструктор LEGO, вони достатньо швидко відновлюються. І ми такі запасні частини виготовляємо, і європейці виготовляють. Тобто з їх відновленням великої проблеми немає, є проблема часу і обсягу аварійного запасу, який постійно у нас поновлюється.
Друге – це, звичайно, греблі гідроелектростанцій. Вони також планувалися, наприклад, Київська ГЕС на початку Холодної війни і вони були розраховані навіть витримати удар тактичною ядерною зброєю. Тому ворог по греблях не б'є. Так, він зруйнував греблю Каховської ГЕС, але це відбулося шляхом підриву всередині.
Найуразливішими є теплоелектроцентралі і "зелена" генерація
Найуразливішими, як показала практика, є теплоелектроцентралі, міські ТЕЦ. Наприклад, у Києві ворог намагається постійно влучити в ТЕЦ-5 і в ТЕЦ-6. У Харкові ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 він зруйнував повністю. ТЕЦ-5 там частково відновили, але ворог знов туди ударив. Він там прекрасно все бачить, що почав об'єкт працювати. Якщо працює Харківська ТЕЦ-5, то ворог навіть із Бєлгородської області може в бінокль побачити дим з її труб. Там 30 км до кордону, тому він на власні очі може бачити цей об'єкт.
І старі теплоелектростанції, такі як Бурштинська ТЕС. Це старі споруди, вони не проєктувалися на витримку якихось військових ризиків, тому ворог легко ракетами пробиває покрівлі. Їх захистити дуже важко, оскільки це великі об'єми бетонних робіт і це фактично треба перепроєктувати цю будівлю. Тому тут вихід такий, що поступово на майданчиках, де були пошкоджені або зруйновані теплоелектростанції, будувати нові типи генерації. Наприклад, газопоршневу генерацію. Це мобільні контейнери, які швидко збираються і можуть, в принципі, замінити ці теплоелектростанції.
І останнє, найважливіше – це "зелена" генерація. Наприклад, у Харківській області такої генерації небагато було, але вона повністю зруйнована. Я відновлював об'єкт у Миколаївській області – сонячна станція на 22 МВт. І 1 МВт фактично ворог розбив із танків, коли на Миколаїв рухалась колона їхня з Вознесенська. Тому ця генерація дуже руйнується. Мало хто про це говорить, але, наприклад, і в Павлограді була пошкоджена сонячна станція, і в глибокому тилу на Львівщині. А із таких курйозних ситуацій, якщо так можна сказати, – це потрапляння бойової частини "Шахеда" у "Вітропарк Очаківський" в Миколаївській області. Це був працюючий вітрогенератор і в одну лопасть потрапила бойова частина "Шахеда". З теорії ймовірності це достатньо малоймовірний факт, але ось таке є. Тому так, "зелена" генерація є найслабшою, хоча є розподіленою.
"Ефективність захисту є достатньо високою там, де це було виконано"
І головна мішень ворога – це великі підстанції "Укренерго". "Укренерго" частково провело роботу щодо захисту. І там, де роботи були проведені, дійсно видно, що трансформатори зберігаються. Якщо є влучання в таку підстанцію, то її або перемикають за аварійною схемою через резервні комірки, або достатньо швидко, впродовж декількох днів відновлюють в аварійному режимі пошкоджену комірку і підстанція знову працює. Тобто ефективність захисту є достатньо високою там, де це було виконано. Але на жаль, не на всіх об'єктах це було виконано.
Станіслав Ігнатьєв. Фото: facebook/stanislav.ignatuev
"Київська електромережа має певний запас міцності"
Як вплинули на нашу енергосистему останні масовані атаки ворога? Про які графіки відключень можна зараз говорити, до чого готуватися українцям?
Щодо наслідків ударів. Дійсно, за останній осінньо-зимовий період лівий берег, зокрема Києва, вже вдруге переходив режим блекауту. Ми пам'ятаємо перший масштабний обстріл, коли навіть одна з гілок метро не працювала на лівому березі і десь лише біля полудня запустили рух поїздів. Після другого масштабного обстрілу громадський транспорт також відновив роботу, але лівий берег довгий час знаходився в режимі блекауту.
Перепрошую, ви кажете "в режимі" – це щось наближене до блекауту, але це не був блекаут, так?
Абсолютно правильно. Блекаут це просто вже як сленгове слово, яке ми використовуємо. Але воно добре описує ситуацію, коли великі регіони тривалий час перебувають без електропостачання. Подібні ситуації вже вшосте за час повномасштабного вторгнення є в Одесі. Вже 6 разів Одеса занурювалась у темряву. А загалом ситуація була достатньо складна. Наприкінці року ми з гордістю з неї виходимо. Дуже пощастило, що не було сильних морозів в той період, коли були суттєві відключення. Оскільки, наприклад, стандартна "хрущівка" може замерзнути буквально за добу, стати в режимі холодильника, якщо будуть середньодобові температури -10° C і не буде стабільного теплопостачання. Це велика проблема для старої забудови, бо там найтонші стіни. Якщо говорити про сучасну забудову, то вона більш енергоощадна і теплоізольована, тому вони можуть довше простояти. Але така ситуація малоймовірна, оскільки Київська електромережа має певний запас міцності. Відновлення відбувається не так швидко, як би хотілося, а протягом годин, але відновлення електропостачання відбувається, а за ним приходить і теплопостачання в домівки.
"Середньозважений сценарій є найвірогіднішим"
Щодо графіків відключень. Вочевидь, людям хотілося б бодай приблизно розуміти, на що очікувати. Зрозуміло, що з цими графіками ми будемо жити ще точно до кінця зими, але наскільки вони можуть бути тривалими?
Тут є три робочих сценарії, які в експертному середовищі підтримуються, і навіть на рівні уряду їх також підтримують. Перший сценарій найлагідніший, добрий. Уявімо, щось відбулось нереальне і наші об'єкти, передусім передачі електроенергії, перестали обстрілювати. Ми можемо достатньо швидко відновити ті об'єкти передачі електроенергії, в які ворог останні рази влучав. Відносно швидко – це до місяця. Але можемо і за аварійними схемами живитися. Тобто подальші ремонтні роботи населення на собі не відчує. Ми, в принципі, можемо генерувати електроенергію в тому режимі, скільки ми її споживаємо. Різницю ми покриваємо за рахунок імпорту, а на сьогодні ми можемо імпортувати 2,3 ГВт-год. Це великий обсяг енергії. Якщо в європейців вона є вільна, то ми її купуємо, правда, достатньо дорого, але ми покриваємо дефіцити. І тоді це будуть такі "лагідні" графіки, коли світло вимикатимуть на 2-3 години зранку і на 2-3 години ввечері. До таких графіків ми вже звикли і навіть не звертаємо на них увагу.
Середньозважений сценарій – ворог продовжує обстрілювати, не сильно, наші хлопці з протиповітряної оборони відбивають все це залізяччя, якась частина долітає, за аварійними схемами відбувається переключення, але, в принципі, будемо жити в таких графіках, як жили в останні передноворічні місяці до масованого обстрілу. Це 4-5 годин без електропостачання, 3-4 години ми з електропостачанням і так чергуємо. І цей середньозважений сценарій є найвірогіднішим.
Ну і песимістичний сценарій – ворог продовжує завдавати ударів. І ми бачимо, що він робить інтервали буквально в 5 днів і знову регенерує свою військову машину для нового потужного обстрілу. Він потрапляє в першу чергу в об'єкти передачі електроенергії, бо генерацію він і так суттєво пошкодив. І тоді деякі міста будуть переходити в режим енергетичних островів, зокрема, Київ. Ми будемо задовольнятись на 20% від потреби в електричній енергії. Відповідно, тоді в кожного абонента за добу буде лише 20% електропостачання. Це 3-4 години вдень, або до 6-ти, якщо не буде сильних морозів. Це відбуватиметься, наприклад, на два включення за добу і в такому режимі, на жаль, будемо перебувати довгий час.
Відновлення зруйнованого вартуватиме 35 млрд доларів
Як ви бачите перспективи відбудови нашої енергосистеми? Як це має виглядати, на що потрібно робити ставку і якою буде енергетична генерація в Україні майбутнього?
Якраз в "Інституті майбутнього" ми зробили відповідне дослідження. По-перше, ми порахували, скільки буде вартувати відновлення зруйнованого – колосальна сума в 35 млрд доларів США. Це дорівнює обсягу прямих іноземних інвестицій, які прийшли в Україну, починаючи з 1991 року. Це колосальна, нереальна, непідйомна сума, тому тут порушується питання перебудови нашої енергосистеми на більш мобільну, більш децентралізовану. Ми склали прогноз можливої генерації електроенергії і потім розробили так званий "енергетичний мікс". Дійсно, атомна генерація залишається основою нашої енергосистеми, але поступово збільшується роль розподіленої генерації. І тут в Україні з'являється така собі новела – це промислові періоди накопичення електроенергії. На кінець 25-го року український бізнес ввів в експлуатацію 280 МВт потужності накопичувачів електричної енергії. Вони вже зараз допомагають нашій енергосистемі бути більш стабільною. Вони фактично балансують нашу енергосистему в дефіцитні ранкові і вечірні години, заряджаючись у нічний або денний час, коли маємо профіцит електроенергії. І "мікс" – це на місці пошкоджених зруйнованих теплоелектростанцій з'являються нові більш ефективні газопоршневі установки, з високим коефіцієнтом корисної дії. Будуються нові потужності "зеленої" генерації, в першу чергу, за рахунок збільшення частки вітрогенерації. І зараз бізнес розробляє більше 200 МВт проєктів з будівництва вітропарків. В першу чергу, це Захід України. І ми переходимо від великих промислових сонячних електростанцій наземних на дахові СЕС. В принципі, цей перехід в Україні вже здійснився і все більше будується дахових станцій для автономного забезпечення певних об'єктів як соціальної сфери, так і бізнесу. Плюс додаються технології енергоефективності і енергозбереження як в побутовому секторі, так і в соціальній сфері.
