Георгій Коваленко. Фото: facebook
5 січня, напередодні Водохреща, віряни відзначають Навечір’я Богоявлення, або Водохресний Святвечір. Вітаю, отче.
Христос хрестився у річці Йордані. Зараз так вітаються люди в церкві.
А як треба відповідати?
Якби я до вас звернувся "Христос хрестився", ви б мені відповіли "У річці Йордані".
Це протягом якого терміну так вітаються?
Ось ці два дні. Тобто сьогодні і завтра.
В чому головний духовний сенс свята? І чим воно відрізняється від самого свята Богоявлення?
Принциповий сенс в тому, що завершуються святки: святкування від Різдва до Водохреща. Тобто святкові дні, коли ми всі раділи, частувалися різними непісними стравами. І от до нас приходить наступне велике свято. І це – одноденний піст перед Богоявленням, перед Водохрещем. Тобто це такий один пісний день. Більше того, він один з найдавніших відомих пісних днів. Це – день підготовки до свята Богоявлення. Сьогодні вже відбулося освячення води, буде також впродовж дня і ввечері. Бо сьогоднішнє богослужіння – це вечірня. І, в принципі, якщо за уставом, то мало б бути богослужіння ввечері. Але у нас вже склалася традиція, що служимо зранку, йдемо освячувати воду або освячуємо воду в храмах. І освячення води нічим принципово не відрізняється від освячення на Богоявлення. В народі існують певні традиції казати, що одна вода – з Навечір'я, інша – з Богоявлення. Але сам чин освячення води, або велике освячення води – воно однакове.
Тобто і та, і та – свята богоявленська вода. Можна ще згадати одну особливість, яка зараз втрачена, але рудименти якої в той чи інший спосіб ми помічаємо – хрестити дітей напередодні Богоявлення. В давнину напередодні Великих свят, напередодні Різдва, Богоявлення і Великодня відбувалися масові хрещення.
Я думаю, навряд чи це було на наших теренах, особливо напередодні Водохреща. Хоча і зараз люди на Богоявлення все ж намагаються лізти у воду, не розуміючи, що це їм може дати і, в принципі, не дуже відповідаючи нашій українській традиції. Це вже така пострадянська традиція. А якщо ми вже говоримо про культуру, то в нашій культурі – це благоговійне ставлення до святої освяченої води. І, як на мене, до цієї традиції потрібно додавати якихось більш сучасних, актуальних і важливих для нас речей. Наприклад, пов'язаних з екологією.
Що означає процес освячення води з богословської точки зору?Наскільки це важлива частина цього процесу? Наскільки вона вважається святинею?
Гіасма – це святиня, тобто свята вода. І цю святу воду традиційно в храмах зберігають впродовж року. Є, до речі, дуже сумнівна народна традиція – зберігати цю воду дуже багато років: коли мені приходить, наприклад, якась бабуся і каже, що у неї вода з богоявлення 30 років стоїть і до цих пір не зацвіла. Питання в тому, а навіщо тоді ми її освячували? Точно не для того, щоб вона 30 років стояла, і кожен рік ми дивилися, чи вона ще не зіпсувалася. Тобто насправді ми щороку освячуємо воду, для того, щоб її все ж впродовж року використати. І це вода саме для того, щоб її використовувати.
.jpg)
Георгій Коваленко та Євгеній Агарков в студії Радіо Культура
Але якщо дивимося за богословську складову, то саме освячення води пов'язане з подією. Тобто, ми занурюємо хрест у воду, як колись Христос занурювався у води Йордана. І тут маємо дуже цікаве богословське тлумачення цього дійства. Бо нам здається, на перший погляд, що це щось відбувається з Христом. Тобто, Він кудись входить. Це Його хрещення. Але фактично Христос, як Бог, входить у води і таким чином освячує всю водну стихію. Якщо теж осучаснити цю історію, то варто зауважити, що ми з вами теж складаємося на 75-80% з води. І фактично – це освячення не тільки тієї води, яка в річці чи в нашій пляшечці, а ще й освячення тієї води, яка в нас. А це значить, що в певний спосіб ми маємо дозволити Богу війти в наше життя і змінити його, зробити його святим. От як стає святою вода, так і для нас з вами постає завдання – наповнитися цією святістю. І це відбувається не автоматично насправді.
Тобто тут має бути відгук. Згадаймо історію з Іоанном на Йордані, і Христом. Коли Христос до нього приходить, він розуміє, з ким має справу. Коли всі намагалися звеличити Іоанна Хрестителя, він казав, що я "тільки глас випіющого в пустелі", за мною йде той, кому я "не достойний навіть розв'язати шнурівку на сандалях". Він буде вас хрестити, я вас хрещу водою, а він буде хрестити вас Духом Святим. Відбувається діалог між Іоанном Хрестителем і Христом, коли Іоанн говорить, це "не я тебе маю хрестити, а ти". А він говорить: "Залиш нині, бо належить виконати всю правду".
І тут ще є цікавий момент. Чому він так говорить? Бо хрещення, яке відбувається на Йордані – це не аналог нашого хрещення, яке відбувається у нас в дитинстві, коли нас хрестять, і ми стаємо християнами. Ні, це скоріше юдейський обряд, який відповідає нашому таїнству сповіді. Тобто, це обряд очищення. Люди приходили до Іоанна, сповідували свої гріхи, каялися в гріхах, отримували від нього певні настанови, і він омивав їх в водах Йордану. Можна було піти в Єрусалимський храм, і там теж це звершувалося. Ці омивання відбувалися постійно, це був обряд, який постійно відбувався в житті людини в тих чи інших обставинах. Але, фактично, тут вже є ця складова щирості, справжності. Люди, можливо, бачили певну зовнішність фарисейського виконання обрядів в офіційному храмі і бачили подвижника Іоанна. Вони йшли до нього, але Іоанн їм пророкував Христа.
І тут дуже важливо для нас теж розуміти, що є друга назва свята. Воно називається не тільки Хрещення Господнє, а й Богоявлення. Чому Богоявлення? Тому що, по-перше, після хрещення Христос виходить на проповідь, він являє себе світові. До 30 років він був невідомий, ми дуже мало знаємо про нього. А останні 30 років його життя – це є фактично всі чотири Євангелія. Його історія починається після Йордану. А по-друге – це явлення під час Хрещення Господнього всієї Трійці. Ми сповідуємо Бога Трійцю, єдиного і нероздільного, але єдиного в трьох особах. І тут ми на Йордані бачимо це Богоявлення, бо Христос хреститься від Іоанна в водах, голос Отця небесного промовляє з неба, і Дух Божий у вигляді голуба або голубки сходить на Сина Божого. Таким чином ми бачимо Отця, Сина і Святого Духа – Святу Трійцю. Тому ця друга назва – Богоявлення.
Ми часто думаємо про те, як проживати ці святі дні в умовах війни. Як на вашу думку, в цілому змінився досвід Святвечорів для українців? Що сьогодні особливо важливо зберегти в наших традиціях і культурі? Бо ви розповідаєте цікаві речі з біблійної історії, які мало кому відомі, які ми часом забуваємо, і які не передаємо у спадок. Але в часи війни ми всі ці традиції якось оживляємо, піднімаємо, актуалізуємо. Як змінюється сьогодні наш досвід?
Багато релігійних євангельських речей актуалізувалися під час війни. Тобто це історія Різдва, історія смерті, сходження до пекла, Воскресіння.мІ так само можна говорити про Богоявлення і його традиції. Ну, по-перше, оцей пісний день, тобто піст – це наша певна мобілізація: ми маємо бути внутрішньо зібрані. Свята для нас – це не дні розслаблення, коли ми випадаємо зі звичайного життя в якийсь такий напівміфологічний, напіврелаксивний досвід. Ні, війна нам такої можливості не дає.
Але в українській мові саме слово свято – це святий день. І це дні, які треба проводити в святості. А що таке святість – це питання. І оцей важливий момент – Христос приходить у світ заради спасіння людей. Так само Іоанн Хреститель хрестить людей в покаянні. Він, до речі, дає поради, в тому числі військовим. Він не каже – не воюйте. Він говорить – задовольняйтеся своєю платнею, не мародерствуйте. Теж важливий момент. Ну і напевно, я думаю, для нас важлива ще дохристиянська традиція оцього Святого вечора, як трапези, на якій є кутя. Тобто кутя є на Різдво, кутя є на Святвечір, кутя є сьогодні. Сьогодні – це Голодна кутя, бо сьогодні повністю пісний день. Але кутя – це ж іще дохристиянська поминальна страва. Те саме коливо ми і зараз на похоронах їмо. Тому все-таки елемент поминання в ці дні, теж має бути присутній.
І, я думаю, найголовніше для нас – це постійна молитва за наших військових, за нашу державу, за наших волонтерів, капеланів, медиків, тих, хто в полоні, тих, хто без вісті зниклий, біженців, переселенців, людей, які втрачають здоров'я, життя, домівки, рідну землю. Вони можуть бути під окупацією. В українській церкві ця молитва триває постійно. Ми не випадаємо з цього контексту під час свят. Ця молитва лунає незалежно від того, піст у нас чи свято, Навечір'я Богоявлення чи якийсь інший день. За кожним послужінням ми всі молимося за наших військових і за всіх тих, кого ранить війна. І молимося за нашу Перемогу.
Яке б головне побажання або якийсь духовний орієнтир Ви б дали нашим слухачам напередодні свята Богоявлення?
Нехай ця Богоявленська вода освятиться і у вас. Нехай ви наповнитеся Духом Святим і хай ваше життя має цю святу мету. Тобто це дуже важливо думати про те, як ти долучений до божественної святості, як ти її можеш актуалізувати і втілити у власному житті.
