Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї. Фото: Getty Images
У чому запорука стійкості режиму в Ірані?
Є кілька факторів. По-перше, це стійка підтримка режиму 20-ти відсотків населення. Це люди, які фанатично вірять в нього і для якого це єдина форма існування держави. Серед них є озброєне ополчення з найбідніших прошарків населення, для яких невелика платня, яку вони отримують, є важливою. Ці люди виконують найбруднішу роботу. Їм не завжди видають зброю. Це мілітаризована група людей чисельністю близько 3 мільйонів осіб. Це постійний резерв для масового застосування насильства. Тобто у влади є силовий ресурс і досвід придушення протестів. З іншого боку, не існує опозиції. Є несприйняття режиму більшістю громадян Ірану, проте немає лідерів, структур, довкола яких це все могло бути структуровано. Відтак непопулярний режим міг продовжувати своє існування.
Економічні гасла змінилися на радикальні – повалення режиму
Наскільки нинішні протести можуть вплинути на якісь рішення з боку влади?
Іранський режим відрізняється від інших автократій тим, що він не лише застосовує насильство, але й намагається зробити кроки назустріч протестувальникам. Іран – це країна протестів. Зараз протест дуже швидко радикалізувався. Все почалося з економічного моменту, коли підскочила національна валюта, проте гасла майже моментально змінилися з економічних на повалення режиму. І цього режим не може собі дозволити. Він сам себе не вб’є. Тому в цьому сенсі назустріч протестувальникам не підуть. Натомість із 2022 року майже припинилися репресії проти жінок, які не вдягають хіджаб в публічних місцях. Фактично протест 2022 року зараз досягнув своєї мети.
.jpg)
Люди проходять повз зачинені магазини після протестів проти падіння курсу валюти на Великому базарі в Тегерані, Іран, 30 грудня 2025 року. Фото: REUTERS/Majid Asgaripour/WANA (West Asia News Agency)
40% ВВП не обраховуються при оподаткуванні
Чому економічні гасла змінилися на політичні?
Усі розуміють масштаб і характер кризи. Неможливо змінити економічну ситуацію, коли 40% ВВП не обраховуються при оподаткуванні. Це ті гроші, які забирають корпорації релігійних установ і Корпус вартових. Це практично три держави в одній.
Щорічна інфляція складає 40%
Як економіка Ірану посувається під тиском санкцій і чи вдається їй розвиватися?
Бюджет Ірану в 8-9 разів менший за бюджет Туреччини при близькій чисельності населення. Санкції реально діють. Маючи перше місце за запасами газу, Іран змушений не лише експортувати, але й імпортувати газ для окремих провінцій. Нафтовидобувний і газовидобувний сектор – це технологічний процес. Імпортозаміщення якось працює і дало певний поштовх. Росіяни в 2022 році дуже активно вивчали, як обходити санкції саме на іранському прикладі. Проте в цілому санкції призвели до технологічного занепаду. Тому з економікою все дуже погано, що позначається на щорічній інфляції в 40% і яку люди відчувають, як 100%. Тобто щороку ціни зростають вдвічі. Ситуація патова. Режим не переживе наступні роки. Питання, коли він впаде і за яких обставин. Тренд на те, що потенційно багата країна руйнуються присутній. У них є непогані напрацювання у військово-промисловому комплексі. Це і ракетна програма і той же Shahed, який багато хто хвалить як інженерний проєкт. Проте це все не конвертується в те, що розвиває країну, а лише у війну.
Влада не може відмовити від субсидій і роздачі грошей
Влада запустила план економічної допомоги, пообіцявши впродовж 4 місяців перерахувати майже всьому населенню 10 млн ріалів у вигляді ваучерів, що складає трохи більше 6 доларів на місяць. Чи достатньо людям цих 6 доларів на місяць, щоб розійтися?
Недостатньо. Вони будуть продовжувати політику субсидій. Пальне, наприклад, зараз коштує 20 центів. Вони не можуть відмовитися від субсидій і роздачі грошей. А одночасно продовження цієї політики збільшує їхню вразливість і підриває економіку країни.
.jpg)
Сергій Данилов. Фото: facebook
У момент краху більше шансів матимуть ті, у кого будуть силові і фінансові ресурси
Хто може змінити режим і загарбати частину територій?
Сценарії можуть бути різні. Я не вірю, що хтось буде захоплювати частину територій Ірану. Сусіди: Афганістан, Туркменістан, Пакистан, Азербайджан, Туреччина, Ірак не мають експансіоністських настроїв. Хоча туга за південним Азербайджаном присутня в публічному обговоренні ситуації. Є також курдський спротив. Проте в цілому в момент краху більше шансів матимуть ті, у кого будуть силові і фінансові ресурси. Тобто це Корпус вартових Ісламської революції. Вони можуть скинути ісламську риторику і переродитися як КДБ при Путіні. Інші варіанти – це повільна трансформація, реформи. І варіант колапсу – всі проти всіх. Національний фактор, який у нас мало обговорюється. У азербайджанських районах зростає азербайджанський націоналізм. Зростає привабливість поточного Азербайджану і президента Алієва після виграної війни на контрасті з рівнем життя, який зараз в Ірані. Є курдський спротив. Його лідери бачать шанс якщо не на державність, то на автономію. Тобто відцентрові процеси також цілком можливі.
Куди потрапить верховний лідер Ірану Алі Хаменеї після падіння режиму?
Якщо виїжджати, то в Москву. Хоча значно логічніше було б виїжджати в Ірак до головних шиїтських святинь.
Усі сусіди бояться великого потоку біженців
Хто ще зацікавлений у перебігу подій в Ірані, крім США та Ізраїлю?
Ходять чутки, що готується нова атака на Іран від Ізраїлю та США, щоб знести режим. Усі дуже бояться дестабілізації. 80 млн людей. Усі сусіди бояться великого потоку біженців. Біженці – це завжди проблема. Проте всі країни в регіоні хотіли би, щоб цей імперіалістичний режим змінився.
