"Сміливість — це те, що я хотів би порадити. Будьте сміливіші, ризикуйте, експериментуйте, показуйте музику. Це важливо."
Привіт. Ми щойно прослухали три треки з плейліста "УкрТоп 2025" й тепер чекаємо твоєї оцінки. Розпочати пропонуємо з треку "Бути собою (Beyoncé Is My Teacher)" проєкту "Всюдисвоя". Як він тобі?
Дуже цікаво вийшло. Я почав слухати трек і спочатку думав, що я чую якийсь вплив. І десь до середини пісні я зрозумів, що це вплив "Бумбоксу". А потім вона про це й заспівала прямо в пісні. І це класно. Знаєте, ми з Андрієм Хливнюком дуже добре дружимо, і взагалі з гуртом "Бумбокс". І я вам скажу, що я про це ніколи не думав, мабуть, і він теж, що ми дочекаємось того, коли молоді артисти будуть прямо в своїх піснях співати про вплив. "Бумбокс" — це великий гурт, я дуже люблю їхню творчість. І я дуже радий, що є такі молоді артисти, які продовжують цей шлях в Україні. Мені дуже сподобалась ця пісня.
Тебе особисто чіпляє такий музичний матеріал? Можливо, хочеться якихось цікавіших рішень, нестандартніших?
Єдине, що хотілося б цікавіше зробити, — це сама ритм-секція. Якраз більше послухати, яка вона у "Бумбокса", коли в них працює саме гітара, діджей і вокал. А так, мені дуже подобається, як вона співає. Це і виразно, і гарно. Сама пісня гарна, а те, що мені здається, що можна щось краще, то це тому, що я завжди думаю: "А що б іще покращити?" Але загалом це дуже гарна пісня, і я радий, що її почув.
А чи є що покращити в пісні "Peony" від "ROST"?
По-перше, цікаво, що коли вона почалась, то я подумав, що це інді, західне навіть. І це дуже-дуже добре. Це свідчить про те, що нарешті українська музика все більше й більше туди тягнеться, і це дуже гарна тенденція. Але хотілося б трохи більше чогось індивідуального. Тому що воно звучить класно, як інді, як такий загальний інді-образ, і це вже дуже добре. До речі, раніше в Україні інді-гурти часто не мали яскравих приспівів, і це було проблемою. Тут, на щастя, він є. А так, ще трохи пошукати саме свій голос, якщо можна так казати, свою особистість, трохи щось своє, і це підкреслювати в треках, і буде класно.
Фото: Мілош Єліч / Фото з особистого архіву музиканта
Я впевнений, що нас почують молоді музиканти і, можливо, ти підкажеш, як знайти "свій голос"? Що може допомогти, виходячи з твого власного достатньо довгого музичного досвіду?
Кожен музикант насправді проходить однаковий шлях, як би ми цього не хотіли, щоб було інакше. Тобто спочатку ми просто копіюємо інших, які нам подобаються. Це класний шлях. І тільки після певного часу починає будуватись щось своє. Це не означає, що ми вигадуємо щось нове. Дуже важко придумати щось нове в музиці. Музика з людством уже тисячі років, і придумали насправді дуже багато. Не хочу казати все, але придумали дуже-дуже-дуже багато. А щось своє, — це коли трохи більше пошукати звук, наприклад, звук гітари. Зробити, щоб він був не як у попередній пісні. Шукати щось своє, нестандартне, пробувати, не боятись експериментувати. І це дуже важливо в творчості — не боятись помилок. Якщо боїшся помилок, — ти не ризикуєш, якщо не ризикуєш, — ти не можеш знайти щось нове. Помилки в мистецтві, взагалі в творчості будь-якій, у креативності — необхідні. Треба помилятись, розуміти, що це була помилка, і йти далі. І дуже важливо саме цього не боятись. Треба робити пісні, записувати їх, випускати, щоб люди їх чули. Це теж дуже важлива порада, яку я хотів би дати молодим музикантам. Якщо ви вважаєте, що пісня недостойна і ви її не покажете, то вона ніколи не заживе. Якщо вона залишиться у вас у комп'ютері, то вона завжди буде у вас в комп'ютері. Не бійтесь. Навіть якщо ви зрозумієте, що ця пісня не пішла людям, ви принаймні зрозумієте, що окей, це не той шлях, треба обирати якийсь інший. Тому сміливість — це те, що я хотів би порадити. Будьте сміливіші, ризикуйте, експериментуйте, показуйте музику. Це важливо.
Це була хвилина натхнення від Мілоша Єліча! Вона не завадить, особливо молодим українським музикантам, та й дорослим теж іноді потрібно. Ми ж рухаємось до наступної пісні. Це "Пам'ятай мене" — спільна робота "SKYLERR" і "kavabanga Depo kolibri". Давай спершу про твоє враження від пісні, а вже потім будемо заглиблюватись, як то кажуть.
Тут треба зробити важливу ремарку, що я не дуже люблю такий стиль музики, але це особистий смак. Я не кажу про якість пісні, а саме про особистий смак. Я її уважно послухав. Мені дуже сподобався цей вокаліст спочатку, який грає тему. Воно звучить, як якийсь інструмент. Це приклад того, що є індивідуальність, я не чув це раніше. Це нова комбінація, яку я раніше не чув, і вона мене зачепила. Я навіть звернув на це увагу. Кожного разу, коли слухав пісню, розумів, що "О, а вона цікава!" І це гарний приклад. Взагалі пісня сама по собі гарна. Просто не мій стиль.
Не можу не запитати, чому не твій?
Я десь читав, що насправді музичний смак, або будь-який смак, формується, коли ми дорослішаємо. В цей період у нас з’являються естетичні ідеали, архетипи краси. І все наступне, що ми слухаємо, ми порівнюємо з цими архетипами краси, і воно нам подобається, якщо схоже на щось, що нам подобалось тоді, або не подобається, якщо не схоже. Коли мені було 15-20 років, я завжди слухав старших людей і думав: "Ех, як вони не можуть розуміти, що це красиво?" А зараз я починаю їх розуміти. Я зрозумів, що вся сучасна музика, яка мені подобається, щось нагадує мені з того, що мені подобалось в дитинстві, в період між 15-ма і 25-ма роками, коли я фанатів від музики по-інакшому, по-молодіжному і навіть трохи по-дитячому. Коли постійно слухав неймовірно велику кількість музики. І ось тоді в мене це сформувалось. А цей напрямок просто пройшов повз мене, я до нього якось не дійшов, тому що неможливо осилити все, розумієте?
Ми щойно послухали пісню "ДИВИСЬ У МІЙ ЕКРАН" гурту "Антитіла". Ти знайшов щось нове для себе в цій композиції?
Не знайшов, але це гарна пісня. Я впевнений, що на концертах вона буде "качати". Вона дуже потужна. "Антитіла" — це ветерани, як і ми. Вони знають, що роблять, і це можна почути в цій пісні. Це класна, потужна рок-пісня. В тексті є сенс, і музика це теж підкреслює. Вони стабільно в своєму стилі працюють.
Оскільки ми заговорили про стабільність (і тут я зачеплю й гурт "Океан Ельзи"), хочу запитати, як уникати самоповторів? Я розумію, що, можливо, це філософське запитання.
По-перше, ти правильно сказав, що це філософське питання. А чи потрібно повністю уникати самоповторів? Я не кажу копіювати повністю, але є те, що називається "стиль". Наприклад, якщо візьмемо класиків, того ж Моцарта, то в нього є самоповтори, і ми це називаємо "стиль Моцарта", ми можемо це впізнати. Або якщо про рок, то знаєте, є такий жарт про "AC/DC", що вони написали насправді одну пісню. І просто виконували її сто чи скількись там разів, і кожного разу вона виходила круто. Просто вони знайшли свій стиль. І цей стиль "качає" стадіони по всьому світу вже 50 років. Значить, щось у цьому є. Так чи інакше гурт, або будь-який артист чи музикант, який дуже довго на сцені, буде частково повторювати себе. Дуже мало прикладів людей, які увесь час еволюціонували і змінювались, будучи довго на сцені. Якщо ми візьмемо "The Beatles", наприклад, то вони існували з 60-го по 70-ий рік, 10 років, і вони весь час змінювались. Але будь-який гурт, який грає 15-20-30 років, так чи інакше, повторюється. Ну можемо зараз згадати Девіда Боуї, який змінювався часто. Але в нього були періоди, і в цих періодах його пісні були схожі на інші пісні того ж періоду. Як уникати цього? Спочатку треба зрозуміти, чи обов'язково цього уникати. Дійсно, нікому не хочеться, щоб було сумно. І музикантам не хочеться, щоб нам було сумно грати свої пісні, щоб вони всі були однакові. І публіці теж хочеться чути щось нове. Для того, щоб це було можливо, треба слухати різну музику й, знову ж таки, ризикувати. Треба пробувати. Іноді щось виходить цікаве й нове, іноді не виходить, але було нове. Але тільки так можна зрозуміти, що з цього варто включати в свій музичний вокабуляр і використовувати в наступних піснях.
Давай трохи продовжимо тему повторів. В нас ще був трек "Франсуа" Христини Соловій та Ірини Білик. Як тобі сучасна версія? Краща за оригінал?
Так, мені вона подобається. Дуже прикольно зроблений продакшн. Воно звучить вже не просто, як попмузика 90-х, а вже як західна попмузика 90-х. Це класно, хоча це самоповтор. Мені здається, що труба тут створила дуже класний настрій. А по атмосфері мені це нагадало "Sade". І це класне порівняння, як на мене.
І нас ще цікавить трек "Дім забутих ідей" проєкту "house of flow". Що скажеш про нього?
Мені подобається, що в Україні є такий напрямок, і він дуже потужний, як дарк сінтіпоп, або хтось його називає пост-панк, але це потужна пісня в такому стилі. Я знаю, що для такого є дуже велика публіка, і пісня точно буде в їхніх плейлістах. Вона зроблена в рамках цього жанру, і при цьому є щось індивідуальне. Вона не просто як збірний образ всіх, а є щось індивідуальне, що мені сподобалось.
І маємо останню на сьогодні трійку пісень. Почнемо з Jerry Heil і її треку "Додай гучності (12 points)". Як тобі, Мілоше?
Класно. Мені дуже подобається спостерігати за тим, як вона росте як артистка. Тут є, скажімо так, все, що мені подобається в нових піснях. Є якась суміш і електронної музики, і воно танцювальне частково, і є дзвони (я дуже люблю звук дзвонів, це ще з пісні "Без бою"), є звук струнних, і так далі. Вона звучить комплексно, багато, і мені прямо дуже-дуже сподобалась пісня. Знаєте, в цьому році вийшов альбом співачки ROSALÍA, який називається "LUX". Він мене вразив, як нове поєднання речей, які я раніше не чув музично. І ось мені здається, що Jerry Heil займає схожу нішу й це круто, що в Україні така ніша з'являється. Тобто з одного боку — це широкопопулярна попмузика, а з іншого боку — музично вона завжди цікава.
А Korolova й Артем Пивоваров із треком "Fight for Life" (за участі Usyk)? Раніше ми вже згадували не про одну таку співпрацю з DJ Korolova. Чи можлива подібна колаборація з "Океаном Ельзи", як ти гадаєш?
Техно — це ще один напрямок, який я пам'ятаю, відколи починались у моїй молодості техно-вечірки. Я на декілька сходив і зрозумів, що особисто для мене воно цікаво на вечірці. Цей трек — потужний, він енергійний. Я не знаю, це цитати Усика, чи вони його зняли, але він звучить дуже впевнено й класно. Це не просто пісня, це техно-трек. Його задача — щоб він "зажигав" на танцполі, і я впевнений, що він це робить і буде робити.
Й останньою в нашому сьогоднішньому ефірі пролунала пісня "Limbo" проєкту "ELEPHANT".
І коли я перший раз її послухав, і кожного разу, коли слухаю, вона звучить, як пісня на титрах в кінці якогось чи то фільму, чи то серіалу. Це прикольно. Мені дуже подобається атмосфера в неї. Можливо, єдине, що я очікував, — що буде трохи більше розвитку, що з'явиться щось нове, але з іншого боку, можливо, і така речетативність, і така сонливість, — це і є її краса. Тобто вона мене спочатку зачепила, я не можу сказати, що я був здивований до кінця, але й не можу сказати, що я був розчарований до кінця. Мені дуже сподобалось. І ще мені подобається, що ця англомовна пісня звучить так, що могла б бути й західною піснею. Я дуже радий чути, що таке все частіше й частіше відбувається в Україні.
"Знайти лояльну публіку і втримати її — це сьогодні, мені здається, головний рецепт успіху."
Хочу зупинитьсь на тому, що вона може звучати на західному ринку і досягати успіху. Як ти вважаєш, що треба зробити, щоб вийти на оцей західний ринок?
Дивіться, якби ми знали рецепт, ми уже були б на перших місцях американського Billboard. Рецепта не існує. Ніколи не існувало простого рецепта. Це дуже багато речей, які мають скластись водночас. По-перше, на заході дуже розвинута, і вона працює, інфраструктура шоу-бізнесу. Без лейбла неможливо нічого зробити. По-перше, треба підписатися з якимось мейджор-лейблом. По-друге, цей мейджор-лейбл має вірити саме в цього артиста і вкладати в нього ресурси. Це не тільки гроші, це години праці всіх людей, промо, дуже багато енергії, в тому числі і грошей треба вкладати. До того ж сьогодні в музичній індустрії все змінюється, ми всі це бачимо. Стримінг фундаментально змінив музичний ринок. Тобто сьогодні є можливість, що якийсь трек в інтернеті стане "вірусним" і просто "розірве" інтернет. Але це стає важче, ніж було 10 років тому, оскільки контенту стало суттєво більше, тому що все це контролюють алгоритми: просовують один контент, не просовують інший, я не кажу, що уповільнюють, але просто його не штовхають. Тобто сьогодні насправді для того, щоб бути успішним, треба і писати музику, і розбиратися в "СІО", і в "Search Engine Optimization", всіх цих алгоритмах пошуку, і так далі. І з одного боку, воно цікаво, а з іншого боку здається, що це майже неможливо, але якось люди це роблять. І знову треба бути сміливим, головне — показувати, писати музику, любити її. З іншого боку, сьогодні є така історія, що не обов'язково, щоб дуже велика кількість людей слухала вас. Важливо, щоб люди слухали вас багато. Тобто раніше продавали платівки або диски, касети, і щоб на цьому заробляти, було потрібно, щоб багато різних людей купило вашу платівку, диск або касету. А сьогодні, якщо у вас є 100 фанів, але кожен з них прослухає вашу пісню тисячу разів, то у вас буде 100 тисяч прослуховувань. Якщо є тисяча фанів, які тисячу разів прослухають, у вас буде мільйон прослуховувань. Тобто знайти лояльну публіку і втримати її — це сьогодні, мені здається, головний рецепт успіху. А західний ринок чи не західний, і так далі, — це вже, як повезе. Везіння завжди грало роль і його теж не можна применшувати.
Дякуємо тобі за розмову!
Слухати плейліст "УкрТоп 2025" — добірку найяскравіших хітів українських артистів від Радіо Промінь, — можна за посиланням.
