Фото надане співачкою
"Так склалось, що попмузика завойовує більшу аудиторію. І я думала, що теж зможу "вистрілити", пробувала, пробувала, але згодом зрозуміла, що це не моя музика, і що я себе органічніше відчуваю, коли от "джи-джи-джи" і коли навколо мене команда"
Привіт. Перш за все, суто людське запитання: ти як?
Слава Богу, відносно дуже добре. Я розумію, що відбувається навколо, й думаю, що в мене не найгірша ситуація, сто відсотків. Так що я окей.
Судячи з усього, в музиці ти пройшла багато різних етапів: співала в хорі, потім круїзні лайнери, рок-гурт, знову сольний проєкт, але вже з власними піснями, після чого все одно повернулась до рок-гурту. Чому не залишилась сольною співачкою? Тебе більше цікавить командна творчість?
В Черкасах я вже мала свою команду — рок-гурт "July 8", а потім з переїздом у Київ втратились люди з команди, і я вирішила, що буду творити сольно і, мабуть, буду орієнтуватись більше на поп сегмент. Так склалось, що попмузика завойовує більшу аудиторію. І я думала, що теж зможу "вистрілити", пробувала, пробувала, але згодом зрозуміла, що це не моя музика, і що я себе органічніше відчуваю, коли от "джи-джи-джи" і коли навколо мене команда, і я, в принципі, комфортніше себе почуваю, коли навколо мене чоловіки. Так що зараз я в суперкомфортних умовах і роблю те, що мені подобається.
Пісня, яку ми будемо сьогодні слухати, — зовсім не "джи-джи-джи", як ти кажеш. Це класичний блюз. І, в принципі, це рідкісне явище сьогодні. Не боїшся, що масовий слухач не зрозуміє цієї музики?
Все-таки я хочу зробити невеличке зауваження. Я не вважаю, що він класичний. Там зберігається тридольність, але я думаю, що це все-таки наше особисте прочитання блюзу. І від блюзу там більше, мабуть, сутність назви "Блюз" про сум, про якусь трагедію, про драматизм. Але я б не сказала, що це класична історія блюзова. Що стосується того, що це не про "джи-джи-джи", то ми там все-таки додали в кінці "джи-джи-джи" для драматизму, щоб вийти на кульмінацію. А те, що вона не попсова? Я вже дійсно немало пройшла в музиці і продовжую рухатись. Але думаю, що зараз я собі можу дозволити робити те, що мені прямо до душі. І я вже отримую класні відгуки про цей "Блюз". І паралельно з ним ми також випускаємо пісні, в яких намагаємось балансувати між "джи-джи-джи" й попсою, щось середнє, альтернативне, такий поп-рок, щоб, скажімо так, на моєму етапі розвитку догодити максимальній кількості людей, назбирати свою аудиторію. А потім уже трішечки можна буде видихнути і робити взагалі те, що тільки нам до душі.
"По драматургії, по наповненості, по хорах, інструментах, які там використані, все-таки я не можу сказати, що це класичний блюз. Це якась драматична навіть рок-балада з елементами блюзу, можливо, навіть так"
Ти вважаєш, що це не класичний блюз, а як би ти його назвала?
Слухай, коли я роблю трек, то не йду прямо за якимись мірками або стандартами, а роблю від душі. І так сталось, що текстова ритміка і мелодійна, мабуть, все-таки зберігає оці такі традиційні блюзові моменти. Але по драматургії, по наповненості, по хорах, інструментах, які там використані, все-таки я не можу сказати, що це класичний блюз. Це якась драматична навіть рок-балада з елементами блюзу, можливо, навіть так. Це як картина, як літературний твір, я не можу зараз під рамки якісь підлаштувати, мабуть, цю музику. Але елементи блюзу, ця ритмічність тридольна блюзова там зберігається.
Авторка вірша, на який ти написала пісню, Ольга Касьянова, розповідала, що була здивована, коли вперше почула вже готову композицію, бо казала, що для неї це була камерна історія, а музика додала їй драматизму. Ви спілкувались про це з нею? І якою ти бачиш цю історію?
Чесно кажучи, ми прям не сиділи, не проговорювали, як це має бути. Просто в якийсь момент, коли побачила вірш, він одразу мене зачепив. І, звісно, кожна людина, коли торкається будь-якого твору (літературного, картини, музики), все одно пропускає його крізь себе. Й мені саме так відгукнувся "Блюз", можливо, через мою призму, бо я люблю драматизм, люблю глибину. В неї, можливо, була якась більш світла, ностальгійна нота в цих віршах, а я додала туди трагізму, який пропустила через себе і через свою особисту історію. Але так, Оля була здивована, того що коли вона писала цей вірш, то, можливо, якісь спільні точки в наших історіях є, і це, знову ж таки, про розставання, але в неї воно було більш легким і світлим, а в мене прям "джи-джи-джи".
Ти робиш те, що тобі близьке, і як ти відчуваєш. Зрозуміло, що в наш час це вже достатньо звична історія, що розмиваються жанри, музичні стилі, це зрозуміло. Але при цьому твій пошук ніби триває. Зараз ти до чого тяжієш?
Я сама собі задаю це питання. Але зараз на етапі створення мій альбом. У нас уже назбиралось близько восьмий пісень, ми хочемо, до речі, "Блюз" туди включити. Вони всі різні, але все-таки про одне — про моє бачення цього світу. Я дуже емоційна, й мене інколи, до речі, критики лають за те, що я не можу визначитись конкретно в чомусь, але все-таки там є мій почерк. І я думаю, коли люди почують цілісний проєкт, скажімо так, альбом, то зрозуміють, до чого саме я тяжію. Там у нас будуть і нотки регі, і нотки блюзові, і поп-рок, і трішки тяжчий альтернативний. Мабуть, є якесь загальне визначення цьому: це альтернативний рок, поп-рок. Просто там у всіх піснях є мій почерк. Знову ж таки, самій визначити свій почерк мені, мабуть, важко. Мені легше, якщо люди будуть відгукуватись про це. Але знаєте, я ніколи не створюю того, що не проживаю сама. І це, мабуть, найголовніше, що все йде крізь мене, крізь мої почуття, крізь душевні переживання.
На цьому ми ставимо три крапки. Тобі хорошого й спокійного дня.
Слухати пісню "Блюз" рок-гурту "KAROOKA", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
